«Батько гірськолижного спорту Полтави та Драгобрату»: полтавці сьогодні простилися з засновником комплексу «Сорочин Яр» Юрієм Бідним

У палаці дозвілля «Листопад» сьогодні, 10 липня, полтавці прийшли провести в останню путь видатного тренера з лижного спорту та засновника комплексу «Сорочин Яр» Юрія Бідного, серце якого зупинилося 5 липня від тяжкої хвороби. 

Траурну церемонію відвідав кореспондент видання 0532.ua.

У залі на першому поверсі зібралися близькі, друзі та вихованці Юрія Валентиновича. Утворилася довга черга з охочих віддати шану видатному спортсмену та підприємцю. 

Люди невпинно покладали квіти на труну Юрія Бідного. У холі «Листопада» розмістили пам'ятні світлини з життя Юрія Валентиновича. 

Тут зображений його спортивний та тренерський шлях часів Радянського Союзу та більш сучасні знімки, коли чоловік уже створив спортивний комплекс «Сорочин Яр».

Любов до лиж з'явилася в пана Юрія ще змалечку. У віці 9 років він вперше побачить по чорно білому телевізору Зимові Олімпійські ігри та виступ гірськолижників.

А в 17-річному віці разом з однокласниками взимку вперше піде в зимовий похід на лижах по Карпатах. Його та друзів занесе саме на Драгобрат.

«Після армії він поїхав у Кіровськ на серйозні змагання Всесоюзного рівня. І він заявив себе від Полтавського туристичного клубу як учасник. А там змагалися навіть чемпіони СРСР з гірськолижного спорту. І він увійшов у двадцятку кращих. І вони тоді почали в нього питати, хто ви такий, мужчина? Повернувшись у Полтаву, він почав працювати інженером-будівельником. Він пропонував створити гірськолижну школу. А йому кажуть, що грошей на це не дадуть, адже в Полтаві снігу немає. І в них ні бігових лиж не було, ні гірських лиж, нічого не було сніжного. А він каже: «Та як, я покажу звіти, що сніг є. Я наберу дітей, групу і покажу результат». І так і сталося. Він і заснував Полтавську гірськолижну школу», — згадує Анастасія Нечитайло, донька Юрія Бідного. 

Через два роки Юрій наважиться кинути роботу інженера і поринути у спорт та дітей з головою. Чоловік, попри те, що не був професійним спортсменом, став тренером найвищого рівня й винятковим організатором.

Далі, він організує тренувальну базу «Колос» — це місце, де знаходиться «Сорочин яр». 

У 2000 році, коли в Карпатах не було ні Буковелю, ні інших гірськолижних курортів, Юрій Валентинович відкриває на Драгобраті п'ятиповерховий готель на 33 номери.

«Пам’ятаю, як мені було років 10 вже на Драгобраті стояли 10 двоповерхових будиночків, (вони купили їх в Болгарії) і татові подзвонили зранку з Драгобрату  і сказали, що всі будиночки згоріли посеред сезону. І в цей момент я побачила найсильнішого чоловіка у своєму житті. Він поклав трубку видихнув, 30 хвилин походив по дому, прийшов і сказав. «Головне всі живі й ніхто не загинув. А будиночки ми збудуємо». Він не запив, він не попав у стан паніки, він просто знав, що треба йти далі», — ділиться спогадами Анастасія.

А у 2009 році він вже започатковує «Сорочин Яр». Тоді ж були встановлені перші гармати, які вистрілювали сніг, два підйомники та кафе. 

Нагадаємо, у Полтаві попрощалися із загиблим навідником Володимиром Гріньком.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.