«Ми всі хочемо додому! Тільки дому немає…», - переселенці із Харківщини готуються зустрічати зиму у полтавському дитсадку і хвилюються, що опозиційні депутати залишать їх без фінансування

8-го вересня під час засідання виконавчого комітету Полтавської міської ради затвердили Програму підтримки внутрішньо переміщеним особам.

За Програмою на два роки заклали фінансування у сумі 981,9 мільйони гривень. Спрямувати їх мають на безоплатне харчування переселенців, облаштування укриттів, ремонт місць, де проживають ВПО тощо.

Минулого тижня 18 депутатів подали до міської ради пропозицію про скликання сесії. У порядок денний зокрема внесли питання про звільнення заступника міського голови з питань ЖКГ, розпуск виконкому і скасування прийнятої ним Програми.

- Які Ваші ставки, мер скличе сесію за ініціативою депутатів? І порядком денним від депутатів, де є розпуск ручного Виконкому, скасування Програми розпилу на 1 млрд грн (лавки по 3 тис. грн. там же), звернення щодо заборони церков московського патріархату і т. д.? – написала депутатка Юлія Городчаніна.

Рішення про скликання сесії впродовж двох тижнів має ухвалити міський голова Полтави Олександр Мамай. Сесію іще не скликали і Програму не скасували, але переселенці, які живуть у навчальних закладах Полтави, вже знають, що така можливість існує. Тому переймаються, що у разі скасування Програми депутати від "Рідного міста", "Слуг народу", "Європейської солідарності" можуть просто залишити їх без фінансування.

Щоб поділилися своїм занепокоєнням, люди запросили журналістів до дитячого садка №47, у якому переселенці із Харківщини проживають із початку серпня. Ці люди втекли від артилерійських обстрілів та авіаударів, залишивши рідні домівки та майже усі речі. Сьогодні їм просто немає куди повертатися, тому що більшість житла – ущент зруйноване.

«Було б у нас житло – ми б тут не сиділи! Але житла немає – усе розбите зовсім»

Пані Олена із села Мала Комишуваха, пані Надія – із села Топальське, ще одна пані Надія, також із Комишувахи. Усі – із Ізюмського району на Харківщині. Із початку серпня вони живуть у одній із груп дитячого садочка №47 у Полтаві.

- Із свого села я виїхала 3-го березня, після того, як літак розбомбив мою хату. Евакуювалася спершу у Комишуваху, потім – у Барвінкове, потім вже у Полтаву – у Подільський район. Із 4-го серпня ми живемо в цьому садочку. Ми усі задоволені: є дах над головою, годують нас тричі на день, є душ. Ставляться до нас дуже добре – завжди приходять і завідуюча, і персонал, питають, що нам потрібно, - розповідає Надія Борисівна.

Із переселенцями вже поспілкувалися представники міської ради і розповіли, що депутати пропонують скасувати прийняту виконкомом Програму. Тому люди тепер переймаються, що перед зимою їх залишать без фінансування.

- Нам вже сказали, що на зиму ми лишаємося тут. Тому що нашого житла уже немає – воно розбите зовсім. У моїх хаті у одній стіні діра – «Камазом» можна проїхати, стеля обвалена, вікон-дверей немає. У хаті немає нічого – ні дивана, ні ліжка. А під хатою снаряди лежать... Нам сказали, що депутати хочуть Програму відмінити. Я вважаю, що зараз це недоцільно. Нам зараз просто їхати нікуди. Якби наші хати були цілі, ми б тут не сиділи! А ще й зима іде. Ми ж не можемо прийти і сісти на попелищі! - говорить Надія Миколаївна.

- Нехай депутати не скасовують програму, тому що ми не одні. Хай подумають – як людям іти кудись на зиму. Якби квітень – ми б пішли, поїхали б додому, - додає пані Олена.

- Якщо згорнуть цю Програму, нам повертатися нікуди. У Полтаві нас прийняли добре, ми дуже вдячні. Їхали із однією-єдиною сумкою речей, нас підтримали: забезпечують і засобами гігієни, і харчування триразове, і умови проживання у нас добрі. На жаль, зняти житло у Полтаві ми не можемо собі дозволити. Напевно, люди думають, що ми усі міліонери, здають навіть 1-кімнатні квартири по 10-12 тисяч гривень на місяць. Добре, що нам тут надали прихисток, - говорить пані Олена із Оскільської ОТГ.

Жінка прохає окремо подякувати адміністрації закладу за те, що змогла перевезти сюди свого сина, який у перші дні повномасштабної війни боронив Україну у лавах ЗСУ, отримав поранення і після госпіталю приїхав у полтавський дитсадок, який тимчасово став йому домівкою.

- Мене звати Олег, мені 22 роки. Я був військовим, служив у 24-ій бригаді. Після вторгнення ми відбивали наступ ворога біля Золотого на Луганщині. Атаки були впродовж тижня. Потім 15-го березня я із побратимом пішов забирати пораненого товариша. Майже донесли до бліндажа, коли «стався прильот». Мене поранило у стегно, три години я пролежав у бліндажі: не могли евакуювати, тому що йшов бій. Потім був госпіталь, лікування, а потім я приїхав сюди. Я думаю, депутатам не варто відміняти Програму для переселенців. Якби у вашому місті сталося таке, як у наших, ви б теж кудись просилися…

Ще в одній групі дитячого садочка живуть, переважно, дуже літні люди. Їм усім також нікуди їхати, тому що їх хати на Харківщині знищили росіяни під час наступу. Говорять, що може б і хотіли повернутися, та - не мають куди.

- Ми всі хочемо додому. Тільки дому немає…, - говорить одна із жінок. Бабусі у кімнаті починають плакати.

- Наші села вже звільнені - спасибі воїнам із ЗСУ. Але там ні світла, ні тепла цієї зими не буде. Тому повертатися можна буде тільки навесні. Та й то, лише тим, кому є куди...

Ми сподіваємося, що складний політичний процес, який сьогодні відбувається у Полтаві, не зробить переселенців заручниками ситуації. І люди, які втекли до нас від жахів війни, будуть і надалі отримувати усю необхідну допомогу та матимуть дах над головою до тих пір, доки держава не забезпечить їх постійним житлом.

Нагадаємо, обласна влада на Полтавщині іще у липні повідомляла, що область готова починати будівництво житла для переселенців. Проте вже очевидно, що до кінця цього року будинків для ВПО у області не збудують. Між тим, у Білицькій громаді волонтери почали будувати модульне містечко для переселенців із Харківщини.

Щоб оперативно стежити  за перевіреними новинами підписуйтеся на наш Telegram.