Полтавця внесли до переліку видатних українців

Цьогоріч виповнилося 140 років з дня народження Бориса Палія-Неїла(Неїлова) – командира українських військових частин на Полтавщині,маляра іконопису, діяча Української революції 1917-21 рр. Згідно ізпостановою Верховної Ради «Памʼятні дати та ювілеї 2018 року» йоговнесено до переліку видатних українців, пам’ять яких пошановуєтьсяна державному рівні.

Борис Палій-Неїло походив з дворян Полтавської губернії (рід бере свійпочаток від українського шляхтича-військового). Закінчив Полтавськийкадетський корпус, 3-тє військове Олександрівське училище за 1-м розрядом(1897 рік), служив у Івангородській фортечній артилерії. З 1898 по 1910 рікслужив у кадровій батареї 48-ї, 13-ї, 2-й запасній, 9-й артилерійській бригадіміста Полтава. З липня 1913 року – у 12-й артилерійській бригаді (Кам’янець-Подільський), у складі якої брав участь у Першій світовій війні.

У 1917 р. переведений на службу до української армії. Того ж року —учасник Першого і Другого Українських Військових З’їздів. Був обраний доскладу Українського Військового Генерального Комітету на посадупомічника інспектора артилерії, невдовзі призначений командиромукраїнських військових частин на Полтавщині та начальником міськогогарнізону. За Гетьманату — помічник командуючого військами у Києві.

Командував 6-м гарматним полком, служив у залізничній охороніКонотопсько-Бахмацького району, був помічником генерального писаряІ.Полтавця-Остряниці. З жовтня 1918 року – Генеральний писарУкраїнського Козацтва. Восени 1918 року підтримав Директорію УНР.

Організатор військового параду 22 січня 1919 року у Києві на честь ЗлукиЗУНР і УНР. У 1919-20 роках перебував на командних посадах в Армії УНР.

Брав активну участь в боях під Вінницею. 3 липня 1920 року — генерал дляособливих доручень при Головному Отамані Симонові Петлюрі, викладачартилерії у Юнацькій школі.Після короткого перебування у таборі інтернованих частин Армії УНРпоселився у Перемишлі, де заснував і очолив філію УкраїнськогоЦентрального Комітету, опікувався колишніми вояками УНР. Згодоморганізував художню іконописну майстерню «Відродження», у якійпрацювали 10 художників, колишніх українських вояків. 1934 року разом ізколишнім старшиною Армії УНР П.Запоріжським розмалювали церкву у с.Явірник-Руський (нині Підкарпатське воєводство) під Перемишлем, у якійбув охрещений автор українського гімну Михайло Вербицький. 1944 виїхав уНімеччину, перебував у таборі переміщених осіб Міттенвальд. У 1948 р. бувобраний станичним отаманом Станиці Українського Вільного Козацтва.

Цього часу здійснив церковні розписи у візантійському та народно-українському стилі, зокрема греко-католицької церкви Святого Миколая вМіттенвальді-Єгеркассерне, міттенвальдської автокефальної православноїцеркви.

Наприкінці 1940-х емігрував до США. В Америці брав участь у з’їздахвійськовиків, зокрема Союзу українських ветеранів, у з’їздах громадськихустанов та організацій, працював в Союзі українських військових інвалідів,провадив активну діяльність на церковній ниві; в діяльності Об’єднаннябувших вояків українців Америки, головує на його загальних зборах уДетройті 16 січня 1955, очолює громадський контроль над фінансовимидіями організації. Помер 5 лютого 1956 року.

За матеріалами обласної комунальної агенції «Новини Полтавщини» тасайту «Полтавіка» обласної комунальної установи «Центр дослідженняісторії Полтавщини Полтавської обласної ради» підготовлено прес-центром Полтавського обласного товариства «Просвіта»

Читайте також, про благодійний концерт у підтримку безпритульних тварин.