Як уникнути конфліктів?

Усе частіше з’являються статті про те, як уникнути конфліктів в сім’ї, як будувати свої відносини з дітьми. Про контакти з людьми незнайомими пишуть рідше, і тут впевнено стверджується не найкращий принцип: чужий, значить, нема чого з ним церемонитись. Адже серед незнайомих ми проводимо майже таку ж частину життя, як серед своїх. До того ж грубість, нетактовність, хамство завжди однаково ранять, ображають, породжують конфлікти, а значить, підривають здоров’я, скорочують роки життя.

Ми намагаємося хоча б частково відродити, повернути у наше життя втрачену колись моральність, духовну культуру. І, може бути, нагадування про «золоте правило моральності» і повчання «Домострою» допоможуть хоч комусь із нас стати більш терпимим, стриманим, тактовним. Правда, знати істину — ще не означає слідувати їй. І навпаки. Нерідко людина буває ввічлива і послужлива, аж ніяк не від знання якихось правил, а просто в силу свого характеру, благородства і душевної щедрості, які виховуються і передаються як би генетично з покоління в покоління.

Дійсно, вміння в будь-якій ситуації бачити того, хто поруч, будь то «свій» або «чужий», вміти відчувати його стан і рахуватися з ним, бути поблажливим і терпимим — рідкісне явище. Частіше ми замкнуті на своїх відчуттях і переживаннях і не перевантажуємо себе ні роздумами про реакцію оточуючих, ні стримуванням своїх емоцій. Може бути, тому так легко і підхоплює нас хвиля взаємної грубості, неуважності, байдужості.
А якщо забуваються елементарні норми поведінки, то процвітає хамство. Але виховання, відродження духовної і моральної культури — справа складна, не одноденна, і, намагаючись хоч що-небудь змінити в цій сфері, давайте не будемо ігнорувати шляху більш простого і короткого — частіше згадувати про  зовнішню культуру, тобто про елементарні правила поведінки, які колись називалися етикетом. Адже в житті все взаємопов’язане, і, ставши ввічливою «за потребою», людина мимоволі виховує себе, облагороджує душу.