Тарас Шевченко. Колаж: з відкритих джерел
Тарас Шевченко — не просто символ України, а її втілення. Так часто кажуть викладачі у школі. Проте там рідко згадують про його слабкості. Багато фактів про нього залишаються маловідомими, адже в підручниках нам розповідали далеко не все. Він був не лише геніальним митцем, а й людиною зі своїми пристрастями — любив жінок, елітний алкоголь і стильний одяг. Це теж частина його життя, і ми маємо про це знати. Але ці людські риси не завадили йому стати провідним українським поетом і символом національного пробудження.
Тож ким насправді був Шевченко? Про це до 211-річчя митця з’ясував журналіст 0532.ua у розмові з полтавською літературознавицею Вірою Анатоліївною Мелешко.
Лондонський денді
Шевченко любив гарно вдягатися, але гроші на стильний одяг заробляв власною творчістю. Він був схожий на лондонських денді, однак, на відміну від них, не мав привілеїв — він працював, а не жив чужим коштом. Ми звикли уявляти його старим дідом у кожусі, але в молодості Тарас був справжнім модником. Ба більше, він сам розробляв ескізи одягу, який шили для нього на замовлення. Він не лише слідував моді, а й створював її — і все це за власний кошт.
Чим Шевченко підкорив еліту
Є поширена думка, що Карл Брюллов звернув увагу на Шевченка завдяки його живопису. Проте учень Брюллова, Мартос із Пирятинщини, розповідав іншу історію: він першим прочитав Брюллову Шевченкові вірші. Саме поезія настільки вразила художника, що він вирішив допомогти Тарасу здобути свободу.
Так, Шевченко був талановитим живописцем, академічним гравером, але передусім — геніальним поетом. Брюллов це відчув. Художників такого рівня, як Шевченко, було багато. Але поет Шевченко був єдиним.
Створив перший український бестселер
У 1840 році світ побачив «Кобзар» — тираж у тисячу примірників розкупили всього за два тижні. Це був справжній феномен, тож можна сміливо сказати, що «Кобзар» став першим українським бестселером. Його популярність пояснюється не лише майстерністю Шевченкового слова, а й тим, що він писав про національну ідентичність, про Україну, яка шукала себе. Шевченко став першим справжнім українським націоналістом у прямому значенні цього слова — тим, хто говорив про народ і для народу.
Як Шевченко усвідомив, що він раб
Про цей момент у школі зазвичай не розповідають, але він кардинально вплинув на світогляд Шевченка. Бути кріпаком — це одне, а усвідомити себе рабом — зовсім інше.
Це сталося, коли він закохався в польку Ядвігу. Почуття були взаємними, але дівчина відмовила йому, сказавши: «Я вільна, а ти раб. Ми не можемо бути разом». І саме тоді Шевченко зрозумів усю несправедливість своєї долі. Ця гірка правда пробудила в ньому той вогонь, який зробив його не просто поетом, а голосом поневолених, людиною, що виступила проти рабства і гноблення.
Митець був кріпаком, але його сім’я не бідувала
Коли чуємо слово «кріпак», уявляємо людину в злиднях і голоді. Але Шевченкове дитинство було не таким. Його батько довгий час був чумаком — займався перевезенням вантажів, а також ремонтував вози. Якщо говорити сучасною мовою, він був далекобійником і мав свій «автосервіс». Родина не жила в крайній бідності, але справжня проблема кріпацтва була не у відсутності грошей. Кріпака могли продати, програти в карти, віддати у солдати на 25 років, розлучити з рідними, зламати йому життя одним наказом пана. Ось що означало бути рабом. І саме це стало головною несправедливістю, проти якої повстав Шевченко.
Про викуп, становлення, вибух і прозріння
Шевченко переїжджає до Петербурга в слід за паном та навчається в художній майстерні Ширяєва. Оскільки кріпаку не можна було навчатися в Академії мистецтв, Брюллов разом із іншими митцями вирішує викупити його за 2.500 карбованців — це приблизно за сучасним еквівалентом сорок кілограмів срібла. І у 1838 році вже вільний Шевченко стає учнем Брюллова. Під його керівництвом він розвиває свій талант живописця; пише поезії. У 1840 році Євген Гребінка допомагає видати його першу збірку — «Кобзар», до якої увійшло всього вісім творів. А вже у 1841 році виходить альманах «Ластівка», де було опубліковано «Гайдамаки».
У 1843 році Шевченко домагається дозволу поїхати в Україну. У травні 1843 року він приїжджає на Батьківщину, а вже в лютому 1844-го повертається до Петербурга, щоб закінчити навчання. Ця подорож виявилася для нього доленосною. Він побачив Україну очима освіченої людини, яка побувала у світах. Враження від побаченого були настільки сильними, що він майже пів року не писав жодного вірша. Але згодом вибухнув — так з’явилася поема «Сон». Цей період став для Шевченка моментом прозріння, про яке у школі майже не говорять.
Шукав долю, але знайшов волю
У 1845 році, отримавши звання вільного художника, Шевченко повертається в Україну й починає працювати в Київській археографічній комісії. Його основне завдання — замальовувати пам’ятки старовини.
Того ж року він долучається до Кирило-Мефодіївського братства. У квітні 1847 року його арештовують за доносом і звинувачують у підбурюванні через творчість, особливо за поему «Сон». І коли допитували інших братчиків, то їх питали, чи не читали вони твори Шевченка, а якщо читали - які саме?
Від каземату до академіка
Під час допиту в казематі йому ставлять 30 запитань, проте він не видає жодного імені. Це був переломний момент: він зрозумів, що мусить боротися за Україну. Цар Микола I особисто зацікавився його справою. Уперше в історії Російської імперії людину не судили, а відправили в солдатчину без суду.
Шевченка заслали до казахських степів, де він служив солдатом з 1847 до 1857 року. Це підірвало його здоров’я та серце. З 1850 до 1857 року він не написав жодного вірша, зате створював повісті російською мовою — щоб його біль за те, що відбувається почули не лише українці, а й росіяни. Проте всі листи він писав виключно українською.
У 1857 році митця амністували завдяки зусиллям його впливових друзів. Спочатку Шевченко жив у Нижньому Новгороді, а потім переїхав до Петербурга, де почав працювати гравером в Академії мистецтв. Згодом отримав звання академіка гравюри.
У 1859 році він знову домігся дозволу поїхати в Україну, аби придбати там землю з хатиною. Проте у вересні того ж року його знову заарештували за звинуваченням у підбурюванні селян проти царської влади. Йому заборонили повертатися до України. Він оселився в Петербурзі, де продовжував творчу діяльність аж до самої смерті.
Чому помер Шевченко?
Шевченко помер у 47 років. Причина смерті досі викликає дискусії. Літературознавиця Віра Мелешко стверджує, що 10 березня, спускаючись східцями своєї квартири, він упав і помер о 5:30 ранку від хвороби серця. Інші припускають, що він міг бути у стані сильного алкогольного сп’яніння, але ця версія не має підтверджень.
Підсумуємо, завдяки кому поет отримав славу
Тарас Шевченко став національним поетом, але його популярність була не лише результатом таланту. Впливові друзі допомагали йому "пробитися". Наприклад, без фінансової підтрмики Миколи Гребінки перша збірка "Кобзар" ще не скоро побачила б світ. А без допомоги Брюллова та багатьох українців-петербуржців його б не викупили з неволі, і доля поета склалася б трагічно.
Шевченко був беззаперечно талановитим, але народився в часи, коли українське слово та слово про Україну могло коштувати свободи чи навіть життя. Попри це, він продовжував писати українською, намагаючись зруйнувати імперське зло. Він розумів, що боротьба – це не лише зброя, а й слово, яке може стати найгрізнішою силою проти імперії.
Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.
