«Ми ніколи так багато людей не переводили на інсулін, як після ковіду», - ендокринолог четвертої міської лікарні Полтави розповіла про те, як вплинули на здоров’я полтавців епідемія коронавірусу та стрес під час війни

Олена Олександрівна Луговець, лікар-ендокринолог. У 1999 році закінчила Полтавську медичну стоматологічну академію. У 2020 році закінчила Аграрний університет за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування". Із 2007-го року - завідувачка ендокринологічною службою четвертої міської клінічної лікарні. Лікар вищої категорії. Є фахівцем перинатального центру із дня його відкриття – впродовж десяти років. У четвертій міській лікарні працює із 2004-го року.

На інтерв’ю до Олени Олександрівни ми приходимо наприкінці її робочого дня. Щодня вона проводить прийом у поліклініці та ходить консультувати вагітних жінок у перинатальному центрі. Лікарка відзначає, що зараз, на превеликий жаль, дуже часті випадки цукрового діабету у вагітних жінок. Також випадки захворювання на цукровий діабет почастішали після пандемії коронавірусу. Ще одним із факторів, який впливає на виникнення діабету та загострення інших хвороб, стає стрес під час війни.

«До ковіду ми могли у місяць ставити на облік до десяти нових хворих із цукровим діабетом, після пандемії бували випадки, коли виявляли по десять людей із діабетом на день…»

На жаль, вагітні жінки теж багато хворіють. І зараз багато цукрового діабету саме у вагітних жінок. Є жінки, які вагітніють із цукровим діабетом, і, завдяки нашим старанням, успішно виношують вагітність.

Багато пацієнтів із цукровим діабетом з’явилися після ковіду. Так багато людей, як після ковіду, ми ще не переводили на інсулін. Якщо раніше ми іноді брали на облік за місяць до десяти хворих вперше, то після бували випадки, коли ми могли виявити до десяти людей із діабетом на день. Люди після стаціонару, після важкої форми ковіду, потрапляли до нас. Під час ковіду цукор у них підіймався до катастрофічних цифр і залишався назавжди.

Ще один фактор, який сприяє появі цукрового діабету – це стрес. Зараз, у час війни, приводів для  хвилювань постійно багато, і на цьому фоні часто з’являється цукровий діабет. Часто таке буває - у жінки на фоні стресу підіймається цукор. Ми їй даємо препарати, але вони... не діють. Тому що у неї син воює, вона щодня хвилюється, плаче і це постійно впливає… Звісно, якби вона була у стані спокою, лікування було б ефективнішим.

«У молодих людей почастішали випадки проблем зі щитоподібною залозою. Я це пов’язую із наслідками Чорнобильської катастрофи».

Із негативних тенденцій – у молодих людей почастішали випадки проблем зі щитоподібною залозою. Вони частіше хворіють на гіпотиреоз. Це такий розлад, коли залоза перестає виробляти необхідну кількість гормонів, і людина після цього вимушена все життя приймати гормональну терапію.

Пов’язую збільшення випадків захворювання на гіпотиреоз із наслідками аварії на ЧАЕС. Раніше такої кількості випадків просто не було. Зараз ендокринологічна патологія виросла. І дуже страждає саме молодь.

Приходять пацієнти віком по 18 років із гормональними порушеннями.  Як гіпотиреоз може проявлятися? Може – взагалі ніяк. А може бути роздратованість або загальмованість, безпричинне збільшення або зниження ваги, випадіння волосся, вій.

Є інше порушення, коли залоза, навпаки, виробляє дуже багато гормонів – тиреотоксикоз. Через це відбувається інтоксикація організму власними гормонами. Це проявляється збуджуваністю, пітливістю, зниженням ваги, прискореним серцебиттям. Є спеціальні препарати, які пригнічують функцію залози. Часто вдається провести ефективне лікування медикаментозно. Але якщо стається рецидив і хвороба повертається, це закінчується видаленням щитоподібної залози. Адже тиреотоксикоз негативно впливає і на серце, і на нервову систему, ми просто не можемо людину довго піддавати таким високим ризикам.

«Іноді люди приходять пізно, коли ми вже виставляємо страшні діагнози… Тому важливо проходити обстеження, щоб виявляти захворювання на ранній стадії»

Якщо до себе ставитися недбало, не звертатися до лікарів, можна отримати важкі хронічні захворювання. Іноді люди приходять, коли ми вже виставляємо страшні діагнози – рак щитоподібної залози або діабет, який призводить до різкого зниження гостроти зору, некрозу, гангрени…

Чи є скарги чи немає – обов’язково раз на півроку потрібно робити обстеження. Адже ми усі в стані стресу, можемо навіть не помічати початкові ознаки захворювань. Завжди краще, якщо захворювання виявлені на ранній стадії. Бо якщо вже почалися такі симптоми, як слабкість, млявість, випадіння волосся, порушення сну – треба бігти до свого сімейного лікаря, а потім – до ендокринолога.

Те ж саме – із цукровим діабетом.

Це раніше було переконання, що цукровий діабет виявляє себе лише спрагою чи свербінням шкіри. Зараз на фоні стресу цукровий діабет може роками себе ніяк не виявляти. А він вже протікає приховано, спалює судинки очей, ніг…

Немає нічого складного записатися у сімейного лікаря і зробити загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, глюкозу крові, холестерин і кардіограму. Вже за цими показниками буде видно – є якась патологія, або натяки на неї чи все добре. Раз на рік потрібно робити флюорографію або рентген грудної клітини. І я б рекомендувала планово хоча б раз на рік робити УЗД щитоподібної залози, щоб бачити – є вузлики чи немає, збільшена вона, зменшена чи у нормальному стані.

«Самолікування у кращому випадку – не допоможе, у гіршому – відтермінує адекватне лікування та дозволить хворобі розвинутися»

Наші люди люблять Інтернет. Але я завжди кажу: «Щоб читати медичну літературу в Інтернеті, потрібно мати медичну освіту». На жаль, зараз багато шахраїв. А їм довіряють, особливо – люди похилого віку. Усі ці БАДи, чарівні препарати – вони усьому вірять. У кращому випадку – це не допоможе, у гіршому – відтермінує адекватне лікування. Людина втрачає час і часто приходить вже із ускладненнями, того ж цукрового діабету. Мовляв, спершу думала, що буде краще, але краще не ставало, потім зір почав падати. Ми, звісно, приймаємо міри, намагаємося повернути це все назад – і ускладнення вилікувати, і не дозволити розвиватися новим.

Але в нашій роботі надзвичайно важливий час, його складно надолужити. Особливо, у лікуванні цукрового діабету. Втрачений час – це втрачені можливості, втрачені роки життя.

Пацієнт може жити із діабетом і при цьому зберігати високу якість життя.  Тим більше, зараз якість препаратів змінилася, якість інсулінів змінилася. Вони зараз досконаліші, справді дають можливість жити довге і повноцінне життя.  Сучасні препарати у таблетках дають людині можливість довгий час не переходити на інсулін. Але навіть найбільш якісний інсулін не допоможе, якщо людина не буде займатися собою – дотримуватися дієти, займатися спортом та вчасно проходити обстеження.

Про психологію у роботі та українську перемогу

Без психології у нашій роботі неможливо. Ми завжди вислуховуємо, із чим людина прийшла. Іноді лише після тривалої відвертої розмови добираємося до цілі та знаходимо справжню причину проблеми. Після початку повномасштабного вторгнення до нас приходили багато переміщених осіб. І всі розмови спершу – це не про хвороби. Адже людям боліло те, що вони залишилися без рідних, без будинків, без домашніх улюбленців. І вже потім ми говорили про лікування та допомогу. З різних міст були люди – із Волновахи і Бахмута, Харкова і Сум. Частина із них вже повернулися до своїх міст, коли прощалися – дарували квіти. І вони плакали, і ми плакали… Зараз телефонують, дякують, це дуже приємно.

У нашій роботі важливі не тільки препарати і правильне лікування. Людину потрібно заспокоїти, поговорити із нею, сказати, що все буде добре. Що знову буде мирне небо, буде наша перемога. Так і буде – ми всі у це віримо!