Про життя у полоні стихії, суворі умови роботи та забобони у морі розповів полтавський електромеханік корабля із 40-річним стажем Станіслав Таран

Щороку Міжнародна морська організація (ІМО) відзначає Всесвітній день моря, який проводять в останній тиждень вересня. Цього року свято припало на 30 вересня. Його основна мета – привернути увагу до збереження морів. Окрім цього, кожного року свято має свою тему. У 2021 році вона звучить, як – «Моряки: запорука успіху судноплавства майбутнього», що безпосередньо пов’язано із пандемією, яка ускладнила міжнародні вантажоперевезення. Про справжнє життя на морських суднах нам розповів старший електромеханік корабля із більш ніж 40-річним стажем Станіслав Таран. За всі роки праці йому довелося пропливти чимало миль, пізнати всю силу неприборканої стихії та опанувати велику кількість додаткових навичок.

Перше знайомство пана Станіслава із морем відбулося у далекому 1968 році зі вступу до Калінінградського Мореходного училища:

«З самого дитинства мене захоплювала водна стихія. У нас був моторний човен і ми весь вільний час проводили на Ворсклі. Після закінчення навчання у школі я обирав куди мені вступати. Я добре знав фізику та захоплювався радіо і обирав з-поміж полтавських навчальних закладів. Але брат мого батька після завершення інституту потрапив до Калінінграду. Саме він мені і запропонував піти до морського училища, куди я без проблем вступив на радіо-технічний факультет. Згодом я перейшов на електро-механічний факультет, де був одним із найуспішніших курсантів. У 1973 році, коли я закінчував навчання, то був 5 серед 120 випускників. Тоді ж по розподілу я потрапив за Полярне коло у Мурманськ. Працював на різних типах кораблів: плавбазах, танкерах, транспортних рефрижераторах», - розповідає Станіслав Таран.

Перші труднощі, які очікують на молодих мореплавців – це адаптація до постійного похитування на морських хвилях. Наш герой розповідає, що під час першого виходу у море його кілька днів мучила «морська» хвороба. Та і звички від життя у морі також залишаються:

«Я ніколи не ставлю чашку на край столу, слідкую за кількістю їжі у тарілці чи рідини у чашці. Це через постійне похитування на хвилях, для того, що б не розлити. Хоча я вже не працюю на судні, але подібні звички залишаються».

За 40 років роботи пан Станіслав із судового електрика став старшим електромеханіком. Для цього йому потрібно було весь час підвищувати кваліфікацію та проходити курси.

За всі ці роки він працював на різних суднах. Як розповів він сам – найскладніше було працювати на банановозах (суднах, які перевозять банани із Південної Америки до інших країн). Для того, щоб зберегти їх придатними для вживання після довгого транспортування використовують спеціальні холодильники з датчиками. Слідкувати за всім електрообладнанням на кораблі - прямий обов’язок старшого електромеханіка:

«Перед виходом в море треба підготувати все електричне обладнання. Електромеханік на судні один. Починаючи з лампочки на самому вершечку корабля (топовий вогонь), закінчуючи обладнанням під пайолами у трюмі – це все я маю перевірити перед відплиттям. Особливо потрібно слідкувати за холодильними установками, в яких перевозять фрукти, зокрема банани. Якщо замовник вимагає встановлення температури, наприклад в 12,8 градусів, то вона має залишатися такою до прибуття вантажу у порт. Окрім цього, потрібно контролювати рівень газового середовища (СО₂) та вологість. В середньому, ми брали близько 12 тисяч тонн бананів. Перед завантаженням потрібно все підготувати, налаштувати у трюмах спеціальну температуру для перевезення. Цей процес називається прекулінг. Найбільша складність полягає у тому, що температура у країнах, де ростуть банани, досить висока і температура самого фрукта складає 30-40 градусів. Дуже важливо підтримувати ті показники, які вказав замовник: правильна температура, вологість. Через різкий перепад температур, з 30 градусів до 12, банани перестають стигнути і прибувають до місця вивантаження у первинному вигляді. Тобто, ремонту електрообладнання на кораблі та особливий контроль датчиків холодильних контейнерів – це те, що входило у мої обов’язки як старшого електромеханіка», - ділиться пан Станіслав.

Але море – це не просто робота. Це стихія, яка не підвладна людині. Саме під час шторму можна усвідомити наскільки сильним та бурхливим може бути море. Наш герой поділився одним із найжахливіших моментів у його житті:

«Одного разу ми відправилися у плавання, і біля Бермудських островів у нас зупинився двигун. Ми стали десь за 300 миль від Бермуд і потрапили у шторм. Було дуже страшно. Корабель хитало дуже сильно. Інколи він ставав під кутом у 30 градусів. Деякі члени екіпажу надягнули рятувальні костюми, адже були впевнені у тому, що ось-ось корабель перекинеться. Але пізніше шторм закінчився і через два дні до нас прийшов буксир і відтягнув на ремонт».

Окрім цього, довелося пану Станіславу попрацювати з моряками із різних країн. Він запевняє, що серйозних труднощів між міжнародним екіпажем не виникало. Навпаки, всі ділилися своїми традиціями, відзначали різні свята та часто збиралися разом на відпочинок.

Що стосується традиційних забобонів, то сучасні моряки їх не мають. А приказка «Жінка на кораблі до біди» вже давно не актуальна.

«За весь час моєї роботи на кораблі завжди були присутні жінки. Вони працювали на камбузі, у пральні. Та і я навіть не уявляю, як вони куховарили у таких умовах до 5 разів на день. Кожного дня їм доводилося готувати на чималу команду велику кількість страв. Завжди було все свіже та смачне. Тому я не вважаю, що жінка на кораблі приносить невдачу», - запевняє наш герой.

За ці 40 років Станіслав Таран побував майже у всіх морях, океанах і континентах. Не був лише в Австралії та Новій Зеландії. Життя моряків таке ж складне і буремне, як і саме море. Наостанок пан Станіслав залишив побажання для наших читачів:

«Дуже важливо пам’ятати, що будь-яка робота – важлива. Потрібно поважати будь який труд. І в першу чергу бажаю всім міцного здоров’я».

А ми приєднуємося до цих побажань та закликаємо вас берегти не тільки своє здоров’я, а й піклуватися про екологію та братів наших менших, які живуть у морях та океанах. Зараз, через велику кількість пластику у світовому океані гинуть тисячі тварин. Тому давайте пам’ятати про це і берегти нашу планету для нас та майбутніх поколінь.

Читайте також: Відомий хірург розповів про операції, які зробив першим у світі, про те, як змінює життя робота в онкології і чи винайдуть «панацею» від раку

Стежте за найважливішими новинами Полтави у нашому Telegram