Раду Поклітару у Полтаві скуштував галушок, показав метаморфози любові та знайшов істину у пиві

20-го вересня до Полтави приїздить академічний театр «Київ Модерн-балет» відомого балетмейстера Раду Поклітару. Буквально за кілька хвилин до початку вистави ми записуємо із ним коротке інтерв’ю для 0532.ua. Минулого разу ми зустрічалися із відомим хореографом у січні 2019-го, коли на сцені театру імені Гоголя ставили його «Лускунчика». Сьогодні Поклітару привіз до Полтави одразу дві своїх постановки.

-Пане Раду, розкажіть, будь ласка, про ті вистави, які сьогодні побачить полтавська публіка?

-Сьогоднішній вечір особливо цінний для тих, хто давно стежить за моєю творчістю. Тому що він включає мою найпершу виставу – «In Pivo Veritas» (1998 року) та «Дев’ять побачень» – прем’єру цього року. Вони поєдналися разом на одній сцені. Вони абсолютно різні, але доповнюють одне одного. Перша постановка більше неокласична, прем’єра цього року – більш концептуальна. Що їх об’єднує? Я сподіваюсь – можливість посміхнутися у якихось місцях, що взагалі не властиво сучасному танцю та балету. Мені здається, у цих постановках вдалося це зробити. «Дев’ять побачень» - це ще філософський роздум про те, якою буває різною любов, які переносить метаморфози у залежності від життєвих обставин. Вперше зараз подумав, що епіграфом до балету «Дев’ять побачень» може бути фраза із класики лялькового театру - спектаклю Сергія Образцова "Незвичайний концерт" : «Любов… Любов… Любов…»

-Яку музику ви використали у цих балетах?

-У балеті «In Pivo Veritas» - це неймовірна суміш ірландської пивної музики із пабів, яку співають під хорошу закуску і випивку та музика епохи Ренесансу, частіша за все анонімних авторів, імена яких не збереглися до нашого часу. Така суміш: чим більший контраст, тим краще працює. У балеті «Дев’ять побачень» обрав прелюдії Шопена, які найкраще, як на мене, підходили для мого задуму.

-За два останні роки нам довелося звикнути до карантинів та пов’язаних із ними обмежень. Як вам, як творчій особистості, вдалося до цього призвичаїтись? Наскільки складно було працювати без глядача?

-Найбільш позитивні мої колеги говорять, що це чудово, що ми навчилися працювати он-лайн, наша аудиторія стала ширшою. Але я вважаю, що театр цінний тим, що він має можливість доторкнутися напряму із аурою тих глядачів, які сидять у залі. Жодна он-лайн трансляція цього не передасть. Однак, хочу сказати, що «Київ Модерн-балет» не простоював на карантині: ми випустили дві прем’єри – «Маленький принц» та «Дев’ять побачень».

-Перед виставою встигли пообідати у Полтаві? Що замовляли, якщо не секрет?

-Галушки, звичайно, їв! (посміхається мій співрозмовник – Авт.) Наша імпресаріо наполягла, щоб ми поїли їх не на вечерю, а в обід - так корисніше для здоров'я. Ну що я можу сказати – абсолютний захват!

-Що хочете побажати вашим глядачам і нашим читачам?

-Хочу побажати усім оптимізму, завжди. І навіть, коли вам здається, що життя повернулося чорною стороною до вас, треба подумати, що насправді все не так вже й погано. І треба посміхатися та радіти кожному моменту життя! Пам'ятаєте, як у "Бароні Мюнхгаузені" - "Посміхайтеся, панове, посміхайтеся"!