Хірурги третьої міської лікарні Полтави виконали надскладну лапароскопічну операцію

У попередніх публікаціях ми неодноразово розповідали про хірургічне відділення третьої міської лікарні. Воно стало клінічною базою кафедри хірургії № 4 з малоінвазивною хірургією ВДНЗ України УМСА. Тож полтавцям стали доступні операції, які раніше виконували тільки в Києві. Минулого року лікарня почала приймати хворих на COVID-19. Відтак робота хірургів ускладнилася. Але і в таких умовах лікарі вдосконалюють свою майстерність та опановують нові методики. Нещодавно була виконана складна операція, про всі нюанси якої ми дізнавалися у професора, доктора медичних наук Максима Дудченка.

Кафедра хірургії № 4 з малоінвазивною хірургією УМСА поглиблено працює у напрямку лікування так званих поєднаних патологій. Напрям обрали невипадково, розповідає професор Дудченко:

«У чому перевага даного методу? У тім, що під час одного оперативного втручання, по суті, виконується кілька операцій. Таким чином, пацієнтові не потрібно кілька разів лягати до лікарні, робити кілька разів наркоз, вводити двічі або тричі цілу купу медикаментів тощо. Позитивних моментів дуже багато. Мій особистий рекорд — чотири операції «за один наркоз». І це добре для хворого. Зауважу також, що виконання таких операцій можливо тільки у країнах пострадянського простору. За кордоном страхові компанії за це застосовують санкції до хірургів. Адже, скажімо, ти виконав таке втручання, а за одне з них пацієнт не заплатив — і медик матиме купу проблем. Тобто ми робимо для людей дуже добру справу. Але при цьому потрібен і неабиякий досвід».

Хірургічне відділення в умовах пандемії продовжує працювати. Люди потрапляють у відділення дуже тяжкі, каже професор Дудченко:

«Уявіть, у них гостра хірургічна патологія на фоні пневмонії і коронавірусу. Днями до нас привезли такого пацієнта, йому сімдесят сім років — вік гранично критичний, ризик дуже великий. У нього діагностували механічну жовтяницю, діафрагмальну грижу дуже великих розмірів на фоні пневмонії та реконвалесцента по COVID-19.

Беручи до уваги, що ми займаємося цими проблемами достатньо довго та маємо неабиякий досвід, вирішили поєднати зусилля і зробити максимально швидко операцію, котра врятувала би життя пацієнта. Зволікати було не можна, інакше б він помер. Було зважено всі “за” і “проти” шляхом прийняття рішення мультидисциплінарним консіліумом. Загалом операція мала такі етапи: холецистектомія, ревізія холедоха, пластика позапечінкових жовчовивідних протоків при синдромі Міріззі другого ступеня, задня крурорафія діафрагмального отвору великих розмірів з накладанням антирефлюксного механізму за методикою short-floppy-Nissen. Ось така операція була проведена спільно із завідувачем хірургічного відділення Харківської обласної лікарні, заслуженим лікарем України Пархоменком Кирилом Юрійовичем та провідним лікарем-хірургом Супліченком Максимом Володимировичем, котрі привезли додаткове обладнання і разом з нами врятували життя пацієнту.

На даний момент він уже одужав і був виписаний. Зауважу, що синдром Міріззі свого часу забороняли оперувати лапароскопічно, бо велика кількість ускладнень спричиняла високий рівень смертності. Тобто кожна з цих операцій — складна. Але вирішили їх зробити, аби наш пацієнт не ризикував у своєму віці ще раз і не лягав на операційний стіл вдруге».

(фото надано з дозволу пацієнта)

Поруч із досвідченими хірургами активну участь в операції брали інтерни. Вони працюють у лікарні, переймають досвід у старших колег. Пандемія не стала на заваді: навпаки, каже професор Максим Дудченко, екстремальні умови тільки додають вмінь та навичок:

«У нас постійні, цілодобові чергування: працюємо 24 години на добу, сім днів на тиждень, забезпечуємо у Полтаві безперебійну роботу хірургічної служби ковідопоєднаних пацієнтів. І ось у загальному потоку зробили таке складне оперативне втручання. Операція нова для Полтави, але сподіваюся з часом її зможуть освоїти багато наших хірургів, відтак буде більше врятованих життів!»

Читайте також: Професор Максим Дудченко став хірургом року