" Медичні сестри недооцінені державою, хоча без них не можлива хірургія" - репортаж з операційного блоку Полтавської обласної лікарні

Медичних сестер вшановують кілька разів на рік. У травні відзначають Міжнародний день медичної сестри, у червні – День медичного працівника, а нещодавно запровадили і День операційної медсестри, що припадає на 14 листопада. Водночас, ні для кого не секрет, що це тільки показний пафос. Адже за свою тяжку роботу медичні сестри отримують мізерні зарплати. А тому спостерігаємо загрозливе явище – тисячі висококласних фахівчинь змушені їхати за кордон. Попит на них постійно зростає – у цьому легко переконатися, достатньо зайти будь – яку кадрову агенцію, що працевлаштовує у Європі. Медсестра – найзатребуваніша професія у Польщі, Словаччині, Чехії. Скільки їх щороку від’їздить з Батьківщини точно не знає ніхто. Тому кожна медична сестра, котра продовжує працювати в наших операційній – дійсно героїня.

Днями ми завітали до операційного блоку Полтавської обласної клінічної лікарні імені Скліфософського і поспілкувалися з тамтешніми медичними сестрами. Цікавий факт – у відділенні немає плину кадрів. Люди працюють десятиріччями. Як операційна сестра Віра Василівна Турбай. Цьогоріч вона відзначає ювілей – сорок років роботи у ПОКЛ ім Скліфосовського:

« У 1974 році я закінчила Полтавське медичне училище і прийшла працювати у другу міську лікарню – одразу в хірургічне відділення. Пам’ятаю, коли вперше працювала на операції – це була операція на щитоподібній залозі. У другій лікарні потужна практика – ми там працювали і за асистента і за операційну сестру. Там був дуже великий потік хворих, лікарня була ургентна. З 1980 року я в Полтавській обласній клінічній лікарні. За сорок років бачила дуже багато. Що складно у професії? Все Складно. На тобі дуже велика відповідальність. Ти маєш підготувати все до операції. А потім все робити чітко і правильно. Бути дуже уважною. Ні на мить не розслаблятися. Хірург має тобі довіряти. Якщо довго працюєш з одним хірургом вже знаєш його звички, розумієте один одного без слів. Тобто ви маєте бути командою».

Лариса Гончарова - операційна медична сестра оперблоку, закріплена за судинною операційною. Трудиться у ПОКЛ з 2002 року – відколи закінчила Кременчуцький медичний коледж:

« З дитинства мріяла бути медичною сестрою. Мені подобалося все, що пов’язано з медициною, хоча в родині ніколи медиків не було. І весь час працюю на одному місці. У нас люди працюють роками тому, що дуже гарний колектив. Робота дуже цікава. Кожного дня різні операції, ти постійно дізнаєшся щось нове. Пам’ятаю, коли вперше довелося працювати на операції – то була ампутація ноги. Звісно, була маса хвилювань – операція складна»

Старша сестра операційного блоку Оксана Петренко каже: медсестрою може бути тільки людина небайдужа:

« Працюю вже одинадцять років. Щодня – у плановій операційній. Робота дуже і дуже цікава. Але ти маєш бути психологічно стійкою людиною. Бувають різні випадки. Ти маєш бути постійно «у тонусі», з відмінною самопідготовкою. Ти заступаєш на чергування і це можна порівняти з військовими, які несуть варту. Крім того, медицина постійно розвивається і модернізується, з’являється щось нове. А отже, разом з лікарями вчимося і ми. Нове обладнання, нові методики і засоби. Кожні п’ять років всі медичні сестри неодмінно проходять курси підвищення кваліфікації. Нам читають як теорію так і практику. Операцій зараз дуже багато, кожна операція – це різний набір інструментів – ендоскопічних, лапароскопічних, мікроскопічних. Тому вчити є що. І на місті стояти ти просто не можеш. Так, нині багато наших колег виїздять за кордон працювати, з огляду на рівень зарплати. Кілька пропозицій надходило і мені. Але я люблю свою лікарню, своє місто , у мене тут родина, всі друзі. Я люблю свою Батьківщину. Я – патріот».

Головна медична сестра ПОКЛ ім Скліфосовського Віра Румянцева каже , що  нестача медичних сестер – справжнє стихійне лихо для нашої медицини:

« Брак кадрів дуже відчутний. У нас не вистачає медичних сестер. Якщо з лікарями ситуація більш менш нормальна, то медсестер дуже не вистачає. Майже у кожному відділенні така ситуація. Сестри приходять до нас, навчаються, отримують категорію і потім їдуть за кордон або у приватні клініки, звісно ж тому що там більші заробітні плати. Тому кожну нашу сестру ми намагаємося утримувати , дуже гарні у нас сестри, дуже професійні, але ж не все залежить від нас. На жаль, недооцінені представники цієї професії. Сама тридцять п’ять років працюю. У мене медсестрою була мама. Працювала я багато де – наприклад, у медичній частині у військової частині. Після переїзду в Полтаву вже 25 років працюю – спершу в інфекційній лікарні, з 2004 в обласній. Загалом, хочу згадати про нашу наставницю – Цірук Катерину Василівну. Вона працювала старшою сестрою у операційному блоці понад сорок років, це наставниця від Бога і сестра від Бога – саме вона задала потрібний тон багатьом поколінням медичних сестер, ми завжди згадуємо її , хоча цьогоріч вона вже пішла на заслужений відпочинок»

Завідувач хірургічним відділенням ПОКЛ імені Скліфосовського Андрій Калюжка - « Без сестер не можлива хірургія»:

« Хто для хірурга медсестра? Медсестра для хірурга все. Руки, голова – все. Я не перебільшую. Не зробимо ми, хірурги, жодної операції , якщо не буде поруч медсестри. Досвідченої, розумної, професійної. Без медсестри не можливе існування хірургії. Так, під час роботи в операційній бувають різні ситуації, не бракує стресів, трапляються доволі емоційні моменти, втім , всі ми розуміємо, що це робочі моменти – без них ніяк. Що головне для мене? Коли я готуюся до операції і впевнений у своїй медсестрі на всі сто відсотків – і в її фаховості і в емоційній стійкості. Тоді буде позитивний результат».

Читайте також: "Пневмонія - хвороба підступна. Її не лікують борсучим жиром, лоєм чи сосновими шишками" - пульмонолог Неля Моторна

" Інфаркт значно помолодшав. Нещодавно нпашим пацієнтом був 19 річний юнак" - завідувач відділенням інтервенційної радіології Руслан Сакевич