На сході України започатковано мережу Українських розмовних клубів

Незважаючи на однозначні дані соціологічних досліджень, які засвідчують сталезростання прихильності українців до державної мови, чинна влада, здається, докладає цілеспрямованих та системних зусиль, аби повернути плин часу навспак і довершити русифікацію України, призупинену по здобуттю незалежності. Остаточно руйнуючи нетривкі механізми, які дотепер дозволяли сяк-так зберігати хистку рівновагу у мовній царині і сподіватися на поступальну емансипацію України від культурного впливу Росії, реакційний режим Януковича демонструє глибоку зневагу до українства, котра рано чи пізно спричиниться до повалення його влади.

Втім, і сьогодні, не маючи інструментів та важелів для симетричної відповіді режимові на виконавчому й законодавчому рівнях, суспільство активно шукає можливості протистояти русифікаційній політиці, створюючи громадські об'єднання й реалізуючи всілякі проекти, спрямовані на підтримку та захист української мови. В рамках одного з таких проектів, ініційованого громадським рухом "Простір свободи", протягом 2013 року передбачається створення мережі українських розмовних клубів у російськомовних містах сходу та півдня країни. Згідно з задумом організаторів, названі клуби не тільки даватимуть усім охочим змогу вдосконалити українську, але й поступово ставатимуть осередками українського урбаністичного сенсоутворення (Р. Кісь), без яких є немислимим постання новочасної української нації. В авангарді цього процесу виступили два клуби, що започаткували свою роботу на рубежі старого й нового року: починання Донецька, де 20 грудня запрацював перший Український розмовний клуб, 6 січня підхопила Одеса.

Донецьк: попит породжує пропозицію

Ідея  утворення Українського розмовного клубу в Донецьку не привнесена ззовні, а народилась як відповідь на потребу донеччан користуватись українською в виадках, які напряму до цього не спонукають.

Економічна істина, сформульована класиками політичної економії, вкотре засвідчила чинність не тільки у сфері матеріального, але й у царині духу. Ідея  утворення Українського розмовного клубу в Донецьку не була привнесена звідкілясь іззовні – вона народилась як відповідь на потребу (користуватися українською) тих донеччан, котрі з тих а чи інших причин дотепер не наважувалися нею спілкуватися в ситуаціях, що не спонукають до цього безпосередньо, але вельми хотіли би спробувати. Задля чого потребували своєрідного поштовху, який допоміг би їм вирушити у світ української мови. Вперше з побажанням, аби в Донецьку було засновано щось на кшталт українського мовного клубу, до мене звернулись у серпні 2012 року на патріотичному таборі "Чумацький шлях"; тож коли впродовж осені іще трійко знайомих – російськомовних знайомих – незалежно один від одного висловили такі ж пропозиції, стало ясно, що варто серйозно поставитись до цієї ідеї. Мова йшла, певна річ, не про замкнений ізольований світ, поза межами котрого можна було би забути про українську, а якраз навпаки: про свого роду центр, який гуртував би прихильників української мови, надавав би їм змогу удосконалити свої мовні навички і готував до майбутнього виходу у ширший світ. Відповідно до названої настанови було сформульовано і концепцію закладу: не відкидаючи дидактичної та просвітницької функцій геть-зовсім, клуб, однак, не повинен обмежувати топік тем спеціальною (вузьконаціональною) проблематикою і натомість орієнтуватися на широкий спектр зацікавлень. Виходячи з цього, обиралися й теми стартових зустрічей. Першу, яка відбулася 20 грудня, присвятили пророкованому календарем Майя кінцеві світу, на який жартома чекав увесь світ 21 грудня. Вимкнувши світло і запаливши свічки, клубівці поділилися міркуваннями щодо сценаріїв, які в перспективі могли би очікувати на планету, причому автори найоригінальніших версій дістали безцінні – у світлі гаданого апокаліпсису – призи: банку згущівки й пакетики сухого супу. На другій зустрічі (27 грудня) говорили про ставлення до новорічно-різдвяних свят і власноруч виробляли прикраси з фетру. Завершували вечір співом українських колядок, розучених під керівництвом донецької співачки Ольги Акулової. Як з'ясувалося згодом, даний тренінг став у великій пригоді учасникам клубу 6 січня, коли, підготувавши аматорський вертеп, вони взяли участь у Коляді, що пройшла у Донецьку на святий вечір.

"Новина про те, що в Донецьку почав діяти Український розмовний клуб, стала для мене приємною несподіванкою, – ділиться враженнями студентка ДонНУ Євгенія Рахматова. – Клуб є актуальним та потрібним, про що свідчить кількість учасників, яка поступово зростає. Тим паче, що він об'єднує не лише україномовне населення міста, а й всіх охочих опанувати або вдосконалити розмовну українську. Це чудова можливість весело та з користю провести час".

Одеса: за чисте мовлення!

6 січня відбулася вступна зустріч і українського розмовного клубу в Одесі, утвореного на базі молодіжного об'єднання "Мовний ренесанс". Зібравшись за чашкою чаю в "Книгарні-кав'ярні" – відомому культурно-громадському осередку одеського українства, прихильники української мови поспілкувалися на тему Різдва, яке дотепер залишається чи не найважливішим у релігійно-обрядовому календарі українців. Утім, наприкінці обговорили й новоутворений клуб.

"Одесити дуже схвально сприйняли цю ідею і, сподіваємось, забезпечать клубові стабільну аудиторію у майбутньому", – зазначив один із організаторів заходу Валентин Кузнецов.

Організатори клубу наголошують, що він має подібні завдання, що і донецький аналог, а проте має свої особливості.

"В Одесі не є проблемою знайти україномовне середовище – складно розмовляти чистою українською, – розповідає організаторка клубу Людмила Гребенюк. – Тому ми ставимо перед собою складніші задачі: розширення словникового запасу відвідувачів клубу, розвиток комунікативних навичок тощо".

Керівники Українського розмовного клубу в Одесі обіцяють, що він допоможе усім охочим подолати мовний бар'єр, розвинути навички зв'язного викладу думок, мовлення, комунікації та вдосконалити знання мови.