У Полтаві грають на трембітах, п'ють калганівку та водять весільні хороводи - так проходять Дні гуцульської культури

30-го квітня у Полтаві піснями, танцями, незвичайними сувенірами та традиційними дійствами розпочалися "Дні гуцульської культури".

На Театральній площі розташували ятки, з яких жваві верховинці продають різний - унікальний, і не надто, крам. Вишиванки, прикраси з бізеру, вироби із дерева, писанки, сушені та консервовані гриби, мед із домашніх пасік та ще багато усілякої всячини.

У центральній ятці літня жіночка пропонує полтавцям скуштувати "цілющого" напою. Назви не каже, просто наливає і простягає маленький, із наперсток, келишок. Цікаво, що частіше скуштувати алкогольний і міцний (судячи із виразу облич дегустаторів) напій згоджуються переважно жінки.

- Сало їсте? - чомусь цікавиться гуцулка, яка наливає напій у келишок. Нібито в якомусь із регіонів України на це питання можна отримати негативну відповідь. Полтавці сміються, закушують калганівку - а це саме вона, лікувальна гуцульська горілка на травах - салом та сиром. І йдуть далі.

Неподалік яток двоє чоловіків намагаються видобути звук із легендарних трембіт. І якщо у одного після кількох спроб виходить зіграти якусь коротку, але протяжну і тоскну - як у "Тінях забутих предків" - мелодію, то інший лише продуває крізь трембіту повітря, але звуку ніякого не отримує. Інший підсміюється із товариша.

- Для гуцулів трембіта - як для нас мобілка! - сміється чоловік, повертаючи гостю із Верховини трембіту. - У них же "Водафон", "Лайф" погано ловлять. Ось вони трембітами і користуються!

Рухаємося далі. І прямуємо до сцени, встановленої біля входу до театру імені Гоголя. Тут виступають колективи із Верховини. Зокрема кільком сотням полтавців, які займаються місця у залі під відкритим небом, демонструють сцену справжнього гуцульського весілля. Із сватанням, заручинами і навіть символічним поділом хлібини між нареченим та його обраницею.

Неподалік сцени стоять чоловіки та юнаки у гуцульському вбранні. У руках тримають бартки - невеликі топірці. Із такими у давні часи юнаки виходили на танок аркан, після якого ставали вже посвяченими. Тобто, мали право носити бартку, широкий пояс і захищати рідних від ворогів.

Тим часом, гуцульське весілля зі сцени спускається ближче до полтавців. І ось вже весільний хоровод перетворює глядачів на учасників традиційного дійства. У центрі танцюючого кола кружляють у парі чорнокоса гуцульська дівчина та журналіст каналу "Еспресо", якого затягнуло виром весільного танцю.

Навколо, на площі - то тут, то там - спілкуються між собою полтавці та верховинці. Хтось із жителів Полтави цікавиться незвичайними для нашого регіону костюмами, хтось запитує про особливості гуцульської мови, особливими словами, які гості використовують вдома, у Верховині. Гості із Івано-Франківщини гуляють центром Полтави, оглядають та купують сувеніри. Так, зрештою, і єднаються регіони, розділені значною відстанню, відмінні у традиціях і звичаях, але об'єднані Україною в одне ціле.

Саме про це говорив під час відкриття гуцульських днів у Полтаві голова обласної державної адміністрації Валерій Головко.

- Ми різні, але ми - частина однієї країни! Сьогодні ми приймаємо наших гостей із Верховини. Після цього візиту вже наша делагація побуває на Івано-Франківщині. І покаже їм нашу культуру, традиції та звичаї.

- Україна єдина - центр, схід, захід, південь! У нероздільності наша сила! - підтверджує голова Верховинської районної ради Іван Шкіндюк, керівник делегації, яка гостює на Полтавщині.

Дні гуцульської культури у Полтаві тривають. Тому долучитися до традиційної культури іншого регіону нашої країни можете і ви. Якщо відвідаєте Театральну площу цими днями.

Володимир Паршевлюк