«Це не пандуси, а трамплін для циркового виступу»: перевіряємо з людиною на візку, наскільки центр Полтави є безбар'єрним

Тема доступності та рівності є важливою для кожного міста, тому безбар’єрність — ключова умова для її забезпечення. Наскільки наше місто є доступним? Це питання задали собі журналісти 0532 та вирішили разом із керівником полтавського обласного осередку Всеукраїнської організації інвалідів Сергієм Чумаком перевірити, наскільки центр міста є зручним для людей з інвалідністю.

Наша зустріч із Сергієм Чумаком відбулася біля Полтавської міської ради. Прогулянка мала пролягти до Каштанової алеї... Наша мета — не лише оцінити доступність маршруту за кількома критеріями, а й визначити, скільки часу потрібно людині на візку, щоб подолати цей шлях.

Сергій Чумак. Фото: 0532

Дороги та бордюри

Ще біля Полтавської міської ради ми помітили одну з найбільших проблем для пересування людини на візку — дорожнє покриття. Ледве почавши рух, колесо візка потрапило в яму між плитками, зупинивши Сергія Чумака. За його словами, дороги та високі бордюри — це головна перешкода у центрі міста.

«Покриття біля міської ради дуже небезпечне для людей на візках. Колеса постійно потрапляють у тріщини та ями, і все — ти в пастці, не можеш виїхати ні вперед, ні назад», — зазначає Сергій Чумак.

Під час прогулянки потрібно постійно бути уважним, щоб не потрапити у такі пастки. Якщо це все ж сталося, доведеться чекати і просити допомоги у перехожих.

Наступна проблема — високі бордюри та заїзди. Вони значно уповільнювали нашу прогулянку. Пану Сергію щоразу після перетину дороги доводилося набирати швидкість, щоб заїхати на тротуар.

«Щоб виїхати на тротуар через високий бордюр, треба розганятися. А якщо є з’їзд, то його кут нахилу занадто великий, що теж створює труднощі», — пояснює Сергій Чумак.

Пандуси

Підземні переходи у центрі Полтави повністю недоступні для людей з інвалідністю. Хоча вони обладнані пандусами, їхній кут нахилу занадто великий і створює велику небезпеку для людини на візку.

Сергій Чумак зізнається, що ніколи навіть не намагався користуватися такими пандусами, адже це смертельно небезпечно.

«Це більше схоже на трамплін, ніж на засіб безпечного пересування. Щоб скористатися таким пандусом, треба мати циркові навички, бо закінчити цей "спуск" можна дуже трагічно», — коментує він.

За його словами, поручні мають відступати на 30 сантиметрів від спуску, але тут порушені всі стандарти.

«Окрім цього, кут нахилу цього пандуса перевищує 45 градусів. Спуститися ним просто неможливо. Це знущання... Тому ми ніколи не зможемо скористатися цим підземним переходом».

Громадські заклади

Під час прогулянки ми також оглянули корпусний парк, який повністю облаштований для людей з інвалідністю. Але як щодо громадських закладів у центрі?

За словами пана Сергія, ситуація неоднозначна. Наприклад, аптеки у центрі міста загалом доступні — там передбачені широкі входи та зручні пандуси. Проте ресторани, магазини та інші заклади залишаються недоступними.

«Ресторани, магазини та інші заклади для нас абсолютно недоступні, особливо на вулиці Соборності. Тут багато різних закладів, напевно, вони гарні й там смачно готують, але я просто не можу потрапити всередину. До багатьох закладів навіть не передбачені пандуси. А якщо й є, то вони незручні. Ще одна проблема — вузькі двері, куди я фізично не зможу заїхати. Ну, і, звісно, знайома історія з високими бордюрами та заїздами», — розповідає Сергій Чумак.

Громадські зупинки

На маршруті ми зупинилися біля тролейбусної зупинки «Кадетський корпус». Вона сучасна, обладнана за всіма правилами, зокрема й для людей з інвалідністю. Але є один нюанс: пан Сергій просто не зміг туди заїхати через високий бордюр.

«Оскільки тут високий бордюр, я впираюся в нього і потребую допомоги, щоб заїхати. Тому ця зупинка стає для мене недоступною. Бордюр ненормативний, і мені довелося б буквально перестрибувати через нього. Хоча сама зупинка зручна, дістатися до неї я не можу», — зазначає він.

Попри проблеми з інфраструктурою, загалом ситуація з громадським транспортом у місті є непоганою.

«Щодо транспорту, у нас доступні тролейбуси та низькопідлогові автобуси, тому тут великої проблеми немає. Особливо приємно, коли люди допомагають заїхати у транспорт або виїхати з нього. Проблеми з байдужістю немає», — каже Сергій Чумак.

Наша прогулянка тривала годину. За планом ми мали дійти до Каштанової алеї, але так і не змогли — вона виявилася взагалі не пристосованою для людей з інвалідністю.

«Каштанова алея взагалі недоступна. Я просто не можу заїхати — і все. Далі я вже не знаю, яке там покриття і наскільки воно зручне для пересування на візку, бо навіть перевірити цього не можу», — наголошує Сергій Чумак.

Як видно з нашої невеликої прогулянки, у центрі Полтави є багато проблем із доступністю, які потребують нагального вирішення. Проте є й позитивні новини.

Полтава потрапила до пілотного проєкту зі створення безбар’єрних маршрутів.

«Сподіваюся, що до виборів цей проєкт буде реалізовано. Для мене важливо, щоб усі виборчі дільниці стали доступними для людей з інвалідністю, адже ми також маємо право висловити свою політичну волю», — наголошує Сергій Чумак.

На запитання «Чи можна Полтаву назвати безбар’єрним містом?»він відповів коротко — Ні…

Отже, безбар'єрне середовище є важливим для забезпечення рівного доступу без дискримінації. Проте у Полтаві все ще є значні проблеми, які впливають на якість життя людей з інвалідністю та їхню інтеграцію у суспільство.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.