Дізнався, що потрапив у топ-50 вчителів, коли їхав на коні: 29-річний полтавець Роман Романчук розкрив головні недоліки реформи "Нової української школи" та як зацікавлює учнів

Роман Романчук — вчитель географії у Полтавський загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20 імені Бориса Серги. Цьогоріч він переміг у конкурсі "Учитель року-2024" і потрапив у список ТОП-50 найкращих вчителів від премії Global Teacher Prize Ukraine. Також він став Заслуженим вчителем України.

Викладач в ексклюзивному інтерв'ю для 0532.ua розповів, як вирішив брати участь у конкурсі, про стереотипи у професії, як зацікавлює учнів і підтримує дисципліну на уроках, а також за що критикує нові освітні реформи.  

Як ви навчалися в школі? Чи були ви відмінником?

Відмінником я не був. У мене не було оцінки нижче, 8-9. Звичайно, географії в мене було відмінно. Я хотів добре навчатися завжди, але відмінником не був. З усіх предметів це дуже складно. В предметах природничого циклу в мене були відмінні оцінки. А математичні науки для мене якраз були найскладнішими.

Чому саме географія? Хто або що змусило Вас полюбити саме цей предмет?

Коли я навчався в школі, моєю вчителькою географії була Лой Тамара Ісакіївна. Вона викладала в шостому і в сьомому класах. Дуже цікаво у нас проходили уроки. На той час, це ще був 2007-2008 рік, в неї був дуже цікавий підхід.

Вона нам подає матеріал, а на наступному уроці її відповідає весь клас, 26 осіб. Важко перепитати за урок, щоб з кожним хоча б по 2-3 хвилинки поспілкуватися. Вона тим, хто добре навчався, обов'язок свій довіряла. Я навчався добре, і в мене така була честь, я міг своїх друзів, однокласників перевіряти в ролі вчителя. Це було дуже захоплююче. Ти ставиш оцінку, а потім її аргументуєш, чому саме таку поставив.

Я ще пам'ятаю, коли в нас трішки залишалося часу, в кінці року ми завжди грали в міста. Вона використовувала різноманітні ігрові вправи. На той час, це було досить незвичайно. Так вона відклала в мені цю любов до географії. І я хотів би після дев'ятого вступити на вчителя географії.

Де ви здобули освіту та як проходило навчання?

Я закінчив 9 класів в Ланнівській загальноосвітній школі — це поблизу міста Карлівка. Потім я приймаю рішення вступити в Красноградський педагогічний коледж, але там проводився набір на вчителів трудового навчання та інформатики, на який я й потрапив. 

Вступні іспити я здав. І я ще вагався, чи вступати, чи ні.  Але зі мною бесіду провела мій майбутній куратор Людмила Кіяшко, і я сподобався їй, вона побачила в мені якийсь потенціал. Пані Людмила сказала: «Вступай». Тоді я вирішив прислухатися та поступати. 

Уже в коледжі я став навчатися на відмінно. Там вже було багато профільних предметів, зв'язаних з трудовим навчанням. Мене завжди підтримував мій куратор та інші викладачі. Вони бачили потенціал і завжди залучали мене до наукової діяльності. І завдяки їхній підтримці, я вважаю так, я знайшов цей шлях, я почав вчитися на відмінну, і вже потім, коли на нього став, вже сам себе мотивував, знав, цінність цього.

Роки навчання у коледжі. Фото з персонального архіву Романа Романчука

У 2014 році я випускник четвертого курсу коледжу з червоним дипломом. З Харківської моніторної педагогічної академії приїжджають представники й пропонують мені туди вступати, бо я маю червоний диплом. Це велика гарантія бюджету. Далі рухатися по цьому напрямку, поступати в інженерно-педагогічну академію в Харкові.

Взимку того року познайомився зі своєю майбутньою дружиною, вона тоді навчалася в Полтаві на першому курсі. Ми вирішуємо бути разом, тому я приймаю рішення вступати в Полтаву. Але я ж тут на вчителя трудового навчання вчився, і треба було якось завершити до кінця. Тому я вступаю Полтавського педагогічного на заочне відділення на вчителя трудового навчання.

Але ж любов до географії є. Тому паралельно я вступаю на вчителя географії. В університеті я навчався на відмінно на обох спеціальностях, писав багато наукових робіт і всеукраїнські й міжнародні, навіть отримував стипендію від Президента України за успіхи у навчанні. Закінчив університет також з червоним дипломом з обох спеціальностей.

Турнір з географії серед студентів Полтавського педагогічного університету. Фото з особистого архіву Романа Романчука.

Чи запам'ятали свій перший робочий день у ролі вчителя вже в школі?

Це був урок з шостим класом. Звичайно, це було хвилююче, тому що якось хотілося себе відразу проявити. Мені хотілося показати учням, що я впевнений в собі. Тому що вони все це відчувають. Якщо ти впевнений в собі, то вони тебе сприймають краще.

Мене, я пам'ятаю, дуже тепло зустріли учні. Якось намагався з посмішкою із перших своїх уроків. Я завжди намагався, щоб це не був монотонний якийсь мій виступ, а відразу залучати учнів до діяльності, обговорення. Надбання, що отримав в університеті та в коледжі, намагався відразу реалізувати.

Перші уроки в школі. Фото з особистого архіву Романа Романчука.

Ви почали викладати у школі в доволі молодому віці, чи через це ви стикалися з упередженим відношенням від колег або батьків учнів?

Я, взагалі, захоплююсь нашим колективом. У нас дуже гарний колектив. Ми дуже один одного підтримуємо. Не тільки в плані педагогічному, і чисто по-людськи. Директор школи, і адміністрація, завучі вони ж розуміли, що я вперше в школі, молодий педагог і  вони дали мені наставника старшого вчителя Юрія Михайловича і він дуже допоміг мені на початку моєї роботи.

Стосовно упередженого ставлення інших викладачів, я скажу так, можливо, щось і було, але я цього не відчував. Не було оцього тиску.  Батьки також добре мене сприйняли, були батьківські збори, і спілкувався з ними. Все, в принципі, було нормально. У нас багато батьків підтримують молодь. Розуміють, що зараз потрібні викладачі, які знаходиться на цій самій хвилі, що їхні діти, яким легше опанувати сучасні технології, легше зацікавити.

Викладачі Полтавської загальноосвітної школи №20. Фото з особистого архіву Романа Романчука.

У нашому суспільстві склався стереотип наче в школі чоловіки можуть працювати лише вчителями фізкультури або трудового навчання. Чи стикалися ви з гендерною дискримінацією?

Коли я навчався в коледжі та в університеті у нас плюс мінус була однакова кількість хлопців і дівчат серед студентів, по факту не всі потім працюють за професією особливо чоловіки, адже це пов’язано з невисокою зарплатнею викладачів, тому більшість вчителів у нас жінки.

Навіть якщо подивитися на конкурс «Вчитель року» з географії в фінал також пройшла однакова кількість що чоловік, що жінок. Але лауреатами тобто перше, друге і третє місце стали молоді чоловіки. Якщо вже чоловіки і йдуть у сферу освіти, то вони себе намагаються віддавати максимально і багато працюють. Тому всі ці стереотипи пов’язані більше із заробітною платою. 

Як Ви вирішили піти на «Учителя року»? Як Ви готувалися до конкурсу? Як проходило саме змагання? Чи думали Ви що зможете перемогти?

На конкурс запропонувала мені піти методист центру професійного розвитку, Наталя Горпинченко. Я прочитав умови конкурсу, подумав, що це дуже складно, мені здалося, що я не потягну. Вона зателефонувала директору школи де я працюю, Валентині Сергіївні й сказала: « Давайте відправмо на конкурс його, він же у вас такий молодий, креативний».  Вони мене вдвох налаштували, замотивували, і я вирішив подати заявку.

Готуючись до конкурсу прочитав положення до конкурсу, там випробування такі, як те, з чим ти працюєш кожного дня.  Для мене там лише була складність, в, тому що, тема дослідження, обирається жеребкуванням. Ти не знаєш, яка тобі тема випаде. На підготовку дається дві години. І через дві години ти маєш його презентувати.

Так само і з розробкою практичної роботи – лише дві години на підготовку, і на обласному етапі нам можна було користуватися інтернет-ресурсами. На всеукраїнському етапі, вже ні. Я попросив журі, щоб хоча б дозволили користуватися підручником. Підручник, чистий аркуш паперу і твої знання.

Один з етапів конкурсу "Учитель року - 2024 з географії". Фото з особистого архіву Романа Романчука

Я тренувався уявляв, якщо мені випаде така тема, як я її буду презентувати. Готував різні заготовочки універсальні. Зробив підбірку різних платформ і різних сайтів, де є інтерактивні карти, щоб я міг хоч якусь одну карту, не важливо яка тема буде, використати. Платформи різні опанував.

Тобто, таким чином я готувався. Це теж таку велику роль відіграло. Звичайно, до цього треба готуватись, треба приділяти достатньо уваги, якщо ти хочеш щось досягнути, виграти чи якесь місце зайняти.

Коли вже пройшов на всеукраїнський етап потрібно було записати відео візитку, я знімав з 5 хвилинний ролик разом з нашим педагогом-організатором. Ми в дітей брали айфони, вона мене знімала на уроці, вона все це все потім монтувала.

Ключовим етапом конкурсу був урок. На підготовку дається 20 годин. Але ж тема і клас визначаються жеребкуванням.  На обласному етапі мені попався 9 клас і тема «Харчова промисловість України». Всеукраїнський етап проходив в тернопільській школі й мені попався 6 клас і тема була «Географічна оболонка».

Урок з учнями тернопільської школи на етапі конкурсу "Учитель рокум - 2024 з географії. Фото з персонального архіву Романа Романчука.

Я хвилювався на кожному етапі. Беручи участь у відбірковому етапі моя ціль була просто пройти далі. Я не ставив собі найвищу ціль - виграти. Потім уже, коли пройшов у фінал, і я бачив, що у мене високі бали, що я один з найперших, я вже розумів, що в мене є шанси поборотися за перше місце. Але коли пройшов у фінал всеукраїнський, думаю, ну тут я вже не зможу. Це ж з кожної області найкращий вчитель географії.

На всеукраїнському етапу після уроку діти почали до мене підходити, обіймати та казати «Ви виграєте, ми у вас віримо! » Це чужі діти, яких я бачу вперше в житті.

Коли вже було нагородження я хвилювався, адже називають ім’я моїх колег, а моє ні, і так до третього місця, і тут я розумію, що залишилося лише друге і перше, і друге місце отримав мій колега, я почав плакати, бо зрозумів, що я переміг. 

Нагородження на конкурсі "Учитель року - 2024 з географії. Фото з особистого архіву Романа Романчука

Як Ви потрапили в ТОП-50 найкращих вчителів України в рамках премії Global Teacher Prize Ukraine?

Після конкурсу вчитель року я повернувся у Полтаву, трохи відпочив і на премію Global teacher prize мені знову запропонувала піти директора моєї школи Валентина Сергієва. Вона знову мене замотивувала і підтримала. Щоб взяти участь потрібно було заповнити анкету, там питань було не багато, вони були доволі дискусійні, і на деякі з них відповідь має бути детально розкритою.

Наприклад там були питання : Чим ви вирізняєтеся з поміж інших колег? Як би у вас був 1 млн гривень як би ви його використали на освітню мрію? Як ви мотивуєте дітей до навчання? Які інноваційні методики ви використовуєте? Я заповнював цю анкету десь 2 тижні й надіслав її. Крім мене участь взяли понад 3 тисячі вчителів. Кожну анкету перевіряло 30 експертів.

Про те що я потрапив в ТОП-50 найкращих вчителів, організатори премії повідомили мені електронною поштою. А я в цей період поїхав в село до батьків і не перевіряв пошту. І ось в один момент ми поїхали на конюшню покататися на конях, я їду верхи й чую що мені на телефон приходить багато сповіщень, і я побачив пост у фейсбуці знову ж таки свого директора Валентини Сергіївни, вона першою привітала мене з перемогою у премії. Потім я вже перевірив пошту і дізнався що я переміг і потрапив в ТОП-50 найкращих вчителів. 

Президент України присвоїв вам звання Заслужений вчитель України. Чи вдалося вам побувати на нагороджені?

Після перемоги в конкурсі «Вчитель року» я мав всі підстави отримати звання Заслуженого вчителя України. Моя школа за умовами також подала на мене характеристику. Я очікував, що маю отримати це звання, але не знав коли це станеться. Президент України підписав указ 23 серпня, до дня Незалежності України, але я не перевіряв сайт.

Я дізнався коли у фейсбуці мене привітала моя викладачка геології й начальник методичного відділу в університеті Татьяна Сергіївна. І після цього я перевірив указ на сайті офісу президента.  Нагородження ще поки не відбулося, але я планую поїхати в Київ і особисто отримати нагороду. Я надіюся що мене запросять.  

Яка для Вас цінність і значущість того що Ви змогли досягти за цей рік ?

Для мене це визнання, моєї праці, моєї роботи.  Я думаю, що це говорить про те, що я на правильному шляху. Звичайно, це приємно. Після школу я приходжу додому і часто до пізньої ночі працюю. Це важко. І для мене оті сльози, я згадував всі ці моменти, я розумію, що  скільки я всього пройшов, щоб це все не просто так сталося. Це дуже було багато емоцій, сил, енергії, і звичайно, це таке визнання праці й розуміння що я на правильному шляху.

Наскільки ці досягнення мотивують вас у роботі? Що для вас найцінніше у вашій діяльності?

Як і казав раніше, що в мене є такі люди, які постійно мене десь підштовхують. У мене немає вибору зупинятися. мені ці люди не дадуть. Але є ось це бажання, і  мотивація працювати далі й далі. Без цієї мотивації я б цього всього не робив.

Найцінніше у моїй діяльності, звичайно, це мої учні. Це все робить, це ж в першу чергу для них. І ці всі конкурси, все, що я показував. Тобто вони моя головна мотивація. Просто хочеться, щоб  вони прийшли на урок і їм було цікаво. Хочеться, щоб вони отримали якусь корисну інформацію, яку в подальшу вони могли б використати. Ну і просто, хочеться, щоб коли урок прийшов, діти виходили після нього з посмішкою.

Роман Романчук з учнями шостого класу. Фото з персонального архіву Романа Романчука.

Як ви тримаєте себе й учнів в стабільному емоційному стані, зважаючи на те що в нашій країні йде війна і кожного дня вам доводиться працювати в укритті?

Для того, щоб було все добре з дітьми, ми чітко дотримуємося регламенту. Як тільки  тривога то відразу переходимо в укриття, звичайно, це важко. Але налаштовуєш себе на позитив, і дітей так само. Віриш в збройні сили.

У мене дуже багато і родичів, і знайомих, і друзів, і одногрупників на війни. Я постійно з ними спілкуюся, і вони теж так доволі позитивно налаштовані. Вони тобі говорять, що є перспективи, що все буде добре - це  дуже сильно заспокоює. У мене є дружина і донька - це моя підтримка завжди вони мене заспокоюють в будь-який час, і в будь-якому моменті.

Ну і звичайно, у нас в дуже школі чудовий колектив, ми підтримуємо один одного і намагаємося залишатися на позитиві.

Як вам вдається зацікавити дітей своїм предметом, можливо Ви використовуєте, якісь цікаві сучасні методики, практики?

Деякий контент я розробляю сам. У кожній презентації в мене є QR-коди або покликання на якісь інтерактивні вправи. Тобто роблю акцент і ставку на цифровий контент.

Зараз дуже багато крутих штучних інтелектів. Я їх вже не встигаю навіть опановувати. Є такі штучні інтелекти що можна відео робити на будь-яку тема, також  сучасний штучний інтелект, який створює музику з будь-якого жанру, теми й стилю і під будь-який біт.

Я дуже часто використовую подібне на своїх уроках, наприклад, щоб про відкриття Америки учня розповіла на відео  жива картина Кристофера Колумба, або якесь визначення перетворити на пісню. Таким чином дітям цікавіше і вони краще запам’ятовують матеріал або тему.

Як Ви підтримуєте дисципліну на заняттях ?

Коли я прийшов в школу, відразу мені легше було зі старшими класами та і зараз вони більш спокійні вже знають як працювати використовуючи сучасні технології. Також дуже класно, працювати з п'ятими, шостими класами, вони з початкової школи приходять, їм  показуєш цю можливість інтерактиву і в них відразу ефект «вау».  У сьомому, восьмому класі в учнів такий перехідний етап, і трішечки більше над ними треба  працювати. До того треба підійти, іншому ще раз пояснити, ще одного викликати до дошки, а тому поставити питання.  Але в принципі, з усіма класно працювати. Просто підхід до кожного класу свій.

У нас зараз діти такі, вони хочуть кожен себе показати. І от є різні вчительські стилі хтось більш авторитарний, у мене він більш демократичний. От навіть я прийшов тільки в школу, молодий вчитель, авторитарний стиль мені не дуже підходить. Особливо  коли працюєш зі старшими класами різниця у віці у вас не велика, авторитарним бути це не найкращий підхід. 

В мене завжди була така методика, яка має в собі зміни видів діяльності. Наприклад, я прийшов, привіталися, згадали попередній матеріал, виконали якісь вправи. Або  виконуємо вправи на емоційне налаштування, даємо відповіді на питання: «Сьогодні на уроці я….», «Я очікую від уроку….» і т.д. Потім трішечки розглянули новий матеріал. Через десять хвилин виконуємо якусь вправу. Знову трішечки матеріалу розібрали. Ще одна вправа, ще трішечки матеріалу. Потім інтерактивну вправу можна на телефоні виконати. Треба чергувати, отак діяльність змінюють. Знаєте, в чому суть? Щоб не дати їм часу порушувати дисципліну. Це важко, десь, може, щось не виходить. Але з часом воно напрацюється. Намагаємося на уроці залучити кожного учня до діяльності, і щоб їм було цікаво.

Урок з географії. Фото з особистого архіву Романа Романчука.

 Як Ви ставитися до змін в системі освіти України ? Як Вам проєкт «Нової української школи? Як Ви ставитися до того що можливо скоро в програмі «скоротять» багато предметів і географія може стати однією з них?

Ну, по-перше, стосовно реформи, це потрібно робити змінюються діти, змінюється процес навчання, і, звичайно, треба реформувати освіту. З'являються  нові види діяльності, робота з різними цифровими інструментами й треба змінювати програму, тому що старі підручники не враховували цього. Вони побудовані за іншим принципом. Тобто до змін ставлюсь позитивно.

Про те, яким чином вони в нас проходять, є питання, ну, наприклад, дивіться,  якщо ми говоримо про географію, то за новою освітньою програмою, є мінімальна кількість годин, наприклад, у шостому класі на географії мінімальна кількість годин це одна година в тиждень. Раніше було по старій програмі завжди було дві години. Також є резерв годин це десь 10-15 годин на рік. І потім педагогічна рада школи, вирішуєте, куди ви ці години розподілити. Наприклад, географія одна година, це мінімальна кількість, але з резерву ви ще одну додаєте, і у вас виходять ті самі дві години, що і були.

Потім заклад може обрати за якою програмою він навчається. Можна окремо географію вивчати, а можна географію вивчати інтегровано. Є курс природничі науки де вивчається географія, хімія, фізика, біологія, комплексно, в одному предметі. Уявіть який це вчитель має бути, щоб це все викладати? Наш заклад таку програму не обрав, але є заклади, які її обрали. Я не підтримую цього об'єднання наук. Це дуже складно. Ну який це вчитель має бути, щоб викладати всі природничі науки? Якщо ти будеш тягнутися за всіма цими предметами, ти втратиш якості в якомусь одному. Я за те, щоб  всі науки вивчилися окремо. Тим більше географії треба вивчати окремо, тому що без географії ви загубитеся в цьому світі. 

Хто ваш улюблений дослідник або науковець саме у сфері географії?

Це доволі видатна по статі для географії України -  це Степан Рудницький. Він проживав у 1877-1937 роках, він є основоположником української географії. Він перший написав підручник для учнів з географії саме українською мовою «Коротка географія України» у 1910 рік. Він фундаментатор, він першим почав писати про географію України саме українською мовою. Він почав робити перші карти українською мовою. Він  написав понад 150 праць саме про географію України, і він перший хто комплексно описав Україну. Тобто це людина, яка заклала ці ази. В 1937 році він був репресований, і потім його розстріляли. Він своє життя присвятив українській географії, і так трагічно закінчив.  

Чого не вистачає українським вчителям?

Гідного оцінення їхньої праці. Хотілося б гідного оцінення саме заробітною платою. Я сказав, що мотивація це учні. Але ж хотілося б достойної оцінки твоєї праці. Знаєте, я розумію, що у нас так говорять, може, це теж стереотип, що вчитель – це не про бажання заробляти. Вчитель – це про любов, про покликання професії. Василь Сухомлинський там говорив, серце віддають дітям. Це справді так. Але хотілося, щоб твою роботу і гідно оцінювали саме фінансово. Я вчитель географії, який ніколи не був за кордоном, хоч про це і дуже мрію.

Чого не вистачає сучасним вчителям саме в професійному плані? Якщо брати з університету, можливо, треба було б трошки змінювати підготовку вчителів, хотілося б в той час, щоб більше нам розповіли про цифрові технології. Я сподіваюся, що зараз максимально в закладах є можливість навчатися саме з цифровими технологіями. Можливо, було б класно, якби були в університеті запрошені спеціалісти, які могли б тебе  навчали саме у сфері цифрових технологій. Проводили не просто один майстер-клас, а це може якийсь був факультатив або курс. Також в університеті хочеться більше бачити практичної частини. Там більше теоретичні навички, але хочеться бачити більше практичні.

Потім, другий момент, можливо, хотілося б мати більше матеріально-технічне забезпечення саме в школах. У нас навіть інтерактивна дошка не в кожному класі, а хотілося, щоб вона  та інша техніка була в кожному, щоб давати дітям можливість інтерактивного навчання.

Які плани на найближче майбутнє?

Звичайно отримати вже офіційно звання заслуженого вчителя України від президента. Можливо спробувати потрапити в ТОП-10 найкращих вчителі України від Global Teacher Prize Ukraine. Звичайно я хочу цього, але я не засмучусь якщо не потраплю туди, тому що війти в п'ятдесятку із такої кількості, для мене це вже визнання, це вже круто.

Яким ви бачите своє життя через 5 років?

Більше, ніж впевнений  на 90%, що я буду в освіті через п'ять років. В якій ролі я буду? Чи в ролі вчителя, чи щось інше? Складно відповісти. Але я не хотів би припиняти свою роботу з дітьми. Адже це мені приносить задоволення. Я не хотів би лишати учнів.

Стосовно аспірантури та найвищого наукового звання, то я поки не впевнений. Просто це все потребує багато часу і тоді чимось  доведеться жертвувати. Зараз, на цей рік, я в школі, і я зі своїми учнями, зі своїми дітьми.