Від царських монет до скіфських артефактів: інтерв'ю з “сірим” археологом Полтави, якого вчать історії місцеві ліси і поля

Існують три типи археологів — «чорні», «білі» та «сірі». Вадим відносить себе до «сірих». Він займається пошуками «скарбів» з металошукачем. Однак завдяки цьому пристрою хлопець також подбав і про довкілля, бо на шляху траплялося чимало різного сміття. Проте у його колекції все ж є унікальні предмети, зокрема, царські монети та скіфські артефакти. Хлопець зазвичай проводить свої пошуки неподалік від дому. Крім того, він веде свій історичний блог і ділиться матеріалами про пригоди на YouTube-каналі.

Журналіст 0532.ua Михайло Михайлюк до Дня археолога поспілкувався з полтавським 21-річним копачем, який вивчає історію не тільки по книжках, але й шукає її глибоко в землі. Він розповів про своє захоплення, показав колекцію знайдених артефактів та забажав у цілях безпеки приховати своє обличчя й залишитися загадкою.

“Між білим та чорним: шукач пригод у полях і лісах”

"Я не чорний археолог, а щось середнє між білим і чорним — сірий археолог, бо не розкопую різні історичні пам'ятки, а копаю в лісах і на полях, біля свого дому. Наше село бере свій початок ще з часів царської імперії, тому мені часто трапляються царські монети", — розповідає Вадим.

Монета царської доби

Час від часу хлопець вирушає в сусідні населені пункти за відпочинком і новими пригодами. Одним із таких місць для дослідження стала стара кам'яна бруківка, яка колись слугувала дорогою царської імперії. Вона розташована неподалік Макухівського сміттєзвалища.

"Там колись стояли старовинні будинки. Звичайно, все вже давно покопано і перекопано. Але мені вдалося знайти дві царські монети та стару мідну обручку", — додає він.

Вадим також зазначає, що, крім знахідок, найчастіше викопує сміття у вигляді кришок, бляшанок та іншого мотлоху

"Копарі — це перш за все санітари лісу. На жаль, є копарі, які не закопують ямки після себе і не прибирають сміття. А я люблю залишати місце чистим", — каже Вадим.

"Знаходить історію глибоко в землі": про важливість металошукача

Наш герой захоплюється копом з 2019 року. Усе почалося з того, що його двоюрідний брат придбав металошукач. У той момент Вадим почав досліджувати цю тему на YouTube. Відтоді він став вивчати історію не тільки по книжках, але й шукати її глибоко в землі.

"Позичивши у свого брата металошукач, я цілий місяць майже щодня ходив на коп. Це були літні канікули між 10 та 11 класом, у серпні", — розповідає Вадим. Його першою знахідкою стала монета — 5 копійок радянського зразка. 

Проте незабаром двоюрідний брат забрав свій металошукач для власних експедицій, і Вадим залишився без обладнання. Він звернувся до своїх батьків з проханням купити йому власний металошукач. Реакція матері була неоднозначною: "Вона одразу запитала, чи не планую я шукати золото та срібло. Навіть зараз вона жартує, що хоче, щоб я збагачував сім'ю".

І вже 18 вересня 2019 року хлопець отримав свій перший металошукач. Відтоді він майже п'ять років захоплено займається копом.

"Це не професійна діяльність, а скоріше хобі, яке приносить мені задоволення", — додає Вадим.

"Від першої монети до скіфського артефакту: хобі, що стало більше ніж захоплення" 

Перша знахідка Вадима, яку йому допоміг знайти металошукач, була невеличкою монетою — дві копійки сучасної України. Проте з найдавніших артефактів, які йому вдалося відшукати, найбільше значення має скіфський наконечник.

Скіфський наконечник

Під час нашого інтерв'ю з археологом-аматором, сталася кумедна ситуація: поки він тримав знахідку в руках і розповідав її історію, поруч пролітала бджола. Я, намагаючись відлякати її, випадково збив скіфський наконечник із рук Вадима. На щастя, він залишився цілим, але ми ще довго сміялися над ситуацією, коли журналіст мало не розламав історичний артефакт.

"Це мій єдиний скіфський наконечник, але дуже цікавий, — ділиться Вадим. — Ми з товаришем виїхали на коп у поле, де він раніше знаходив бронзові скіфські наконечники. Цього разу я натрапив на металевий, який він ніколи не знаходив. Він зазвичай знаходив артефакти з кольорових металів, а я вперше знайшов щось із чорних. Спочатку я навіть не зрозумів, що це наконечник. Думав, що це ручка від радянського ножа. Але коли я показав артефакт своєму камраду (товариш по хобі), він привітав мене з першою справжньою історичною знахідкою".

На фото зображений скіфський наконечник, а також свинцеве й керамічне прясло. За допомогою нього стародавні народи виготовляли нитки із рослинних волокон

Хоча цей наконечник не має матеріальної цінності як такої, але для Вадима він є важливим символом його захоплення та відкриття нового світу історії.

"Про легалізацію розкопок археологів-аматорів" 

В Україні законодавство дозволяє проводити розкопки виключно професійним археологам, які мають відповідні дозволи та застосовують наукові методики. Всі знайдені ними артефакти передаються до музейного фонду, оскільки ці знахідки належать державі як частина національної культурної спадщини. Це стосується лише стародавніх артефактів, тоді як сучасні предмети та гроші не підпадають під це обмеження. Люди, які знаходять історичні артефакти без належного дозволу, мають право лише на 20% від їхньої вартості, і це за умови, що держава дійсно надасть таку компенсацію. 

Монета у землі. Знайдена Вадимом через металошукач

Використовувати металошукачі можна лише в дозволених місцях, що не становлять історичної або культурної цінності. В Україні придбати металошукач можна вільно, але його застосування суворо регламентоване законом. У порівнянні з іншими країнами, наприклад, у Великій Британії, для використання металошукачів потрібно отримати ліцензію, яка дозволяє аматорам брати участь у розкопках за межами археологічних пам'яток. Така практика дозволяє співпрацювати з музеями та іншими установами, що зберігають національне надбання.

Наш герой, Вадим, вважає, що в Україні варто запровадити подібну систему ліцензування для археологів-аматорів. На його думку, це сприяло б збереженню історичної спадщини та дозволило б копарям легально співпрацювати з музеями, які могли б скуповувати цінні артефакти.

"У такій системі виграли б усі: держава не втрачала б історичне минуле, копарі отримували б справедливу винагороду, а музеї приваблювали б більше відвідувачів. В Україні ж зараз стародавні знахідки переважно зберігаються у приватних колекціях або продаються нелегально, зокрема на сайтах на зразок Violity. Але навіть це ризиковано, оскільки СБУ може навідатися до тих, хто намагається продати щось справді цінне, наприклад, золоту монету. В таких випадках люди часто вдаються до здачі знахідок на переплавку як звичайного металу, бо так менше ризиків", — розповідає Вадим.

Він також зазначає, що без відповідної ліцензії людина не може довести, що знайшла артефакт законно. Наприклад, якщо хтось випадково знайшов скіфський наконечник на своєму городі та виставив його на продаж, йому можуть приписати незаконні розкопки на заборонених територіях.

"Ліцензія на розкопки могла б змінити цю ситуацію. Люди, які знаходили б щось цінне, йшли б не до колекціонерів, а до держави, яка б пропонувала їм справедливу винагороду. Було б чудово, якби створювалися товариства копарів, що проводили б лекції та семінари для новачків, аби вони краще розуміли, що саме знайшли. Це був би великий крок до легалізації нашого хобі", — додає Вадим.

"Монети, медалі та хрест Святого Георгія: про свою колекцію"

Молодий копар активно популяризує своє захоплення в соціальних мережах, підкреслюючи, що такий підхід до дослідження історії значно ефективніший, оскільки поєднує теорію з практикою. Вже півроку Вадим веде власний YouTube-канал, де ділиться своїми пригодами. Проте, як він зізнається, у нього є свій "козир" для уникнення проблем із законом.

“У мене там все постановочно. Якщо що, всі знайдені предмети були заздалегідь закопані або придбані на AliExpress, якщо вони мають якусь цінність. А якщо не цінні, то дійсно кажу, що вони були знайдені в землі. Такі ось у нас закони, нічого не поробиш", — сміючись розповідає Вадим. 

За п'ять років археолог-аматор зібрав понад два кілограми монет різних епох і країн. У його колекції 39 царських монет, 739 радянських і 22 іноземні. Половину іноземних монет він знайшов самостійно, використовуючи металошукач, а іншу половину отримав у подарунок від друзів. Його колекція включає монети Данії, Великобританії, Росії, Польщі, Східних Карибських Штатів, Югославії (1990 року), Норвегії, Німеччини (довоєнної, воєнної та післявоєнної), Франції, Білорусі, Канади та Болгарії.

"Я не вважаю себе нумізматом, і колекціонування не приносить мені особливого задоволення, але маю вже чималу кількість зарубіжних монет", — ділиться Вадим.

Окрім монет, у його колекції є різні медалі та ордени. Однією з найцінніших знахідок Вадима став хрест Святого Георгія, знайдений в одному з лісів неподалік від дому. Ця медаль, що належить до часів царської імперії, вручалася за воєнні досягнення командирам. Наш "сірий" археолог не реставрує свої знахідки, але старається їх мінімально очищати від бруду.

Хрест Святого Георгія (знизу, ліворуч).

“У майбутньому планую придбати розчин, який захищатиме знахідки від розпаду. Наприклад, той самий металевий наконечник з часом може розкластися. Якщо за ним не доглядати і не покривати спеціальним лаком, він просто зруйнується. Але це в майбутньому, поки що коштів у мене на це немає", — додає Вадим.

“Небезпечне хобі: про знахідку із сюрпризом”

Одного разу Вадим натрапив на найдивнішу та найнебезпечнішу знахідку у своєму житті — снаряд часів Другої світової війни. Він був довжиною близько 25 сантиметрів.

Снаряд часів Другої світової війни. Фото: ілюстративне

"Почув сигнал. Я копнув, прибрав землю і хвою. І раптом побачив снаряд. Це дало зрозуміти, що коп — досить небезпечне захоплення", — розповідає Вадим.

Хлопець вирішив закопати снаряд назад, не повідомивши про це відповідним службам. Разом із батьком вони дійшли висновку, що краще не ризикувати, аби не отримати покарання за свої дії, навіть якщо знахідка була виявлена випадково.

"Діяльність з металопошуком потрібно легалізувати, щоб археологи-аматори могли без побоювань звертатися до ДСНС у випадку подібних знахідок", — зазначає Вадим.

Крім того, хлопець поділився іншим цікавим випадком. Якось у своєму населеному пункті він знайшов золотий хрестик з прикріпленим до нього жетоном, на якому були вигравіювані ім'я та прізвище власника. Завдяки цій інформації, хлопець через інтернет знайшов господаря ювелірного виробу та повернув знахідку. Це ще один приклад того, що серед копачів є чесні люди, які не привласнюють чужі речі, коли знають, що є живий власник. 

"Наодинці з природою: як металошукач допомагає відпочивати" 

Ходити по лісу з металошукачем для нашого героя це не просто хобі, а й відпочинок на природі. Він насолоджується її екзотичними красотами, а металошукач це лише привід вилізти з дому.

"Що мені найбільше подобається в цьому захопленні? Напевно, це інтрига пошуку. Кожного разу, коли металошукач сигналізує про щось під землею, серце починає битися швидше. Знайти щось цікаве — це завжди приємно. Але для мене важливим є і сам процес перебування на природі. Наприклад, сьогодні вранці я насолоджувався краєвидами Полтавщини. Це був чудовий сонячний день, і я отримав справжнє задоволення від того, що був сам наодинці з природою. А знахідки — це вже вторинна вигода", — розповідає Вадим.

Проте, як і в будь-якому хобі, є свої мінуси. "Найгірше в цьому захопленні — це комарі, які не дають спокою і буквально з'їдають. А ще дуже заважає коріння дерев, через яке важко копати", — зазначає він.

На запитання про те, чи траплялися випадки, коли хтось підходив і цікавився його діяльністю, Вадим відповідає: "Так, були такі випадки. Але, на щастя, мені завжди траплялися доброзичливі люди, які не засуджували моє хобі, а просто цікавилися знахідками".

Вадим також неодноразово залучав своїх друзів до цього захоплення. "Одного разу я пішов на коп зі своїм другом. Тоді ми знайшли півкопійки радянського часу, і це було дуже цікаво", — ділиться він.

“Кожна знахідка чекає свого археолога"

Вадим наостанок побажав усім любителям активного відпочинку не засмучуватися через відсутність цікавих знахідок під час копу, оскільки їх стає дедалі менше з кожним роком.

"Це через те, що все більше людей починають захоплюватися цим хобі. Врешті-решт, я раджу просто насолоджуватися процесом, адже кожна знахідка чекає свого археолога", — підсумував він.

Нагадаємо, інтерв'ю з вчителем і відеографом Олександром Шулікою, чиї кліпи про полтавських зірок підкорюють шоу-бізнес.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.