Віра Величко. Фото: 0532.ua
Загадкова постать, яка колись сяяла на музичному небосхилі, а тепер скромно живе в Полтаві. Вона – Віра Величко, співачка з Івано-Франківщини.
У минулому Віра мала всі передумови побудувати стабільну музичну кар’єру, але з переїздом до Полтави втратила цю можливість (чому?). Із родиною вона мешкає тут понад 20 років. Нині жінка працює вчителькою початкових класів у Полтаві. Звичайний день для Віри – це уроки в школі, але її справжня пристрасть – музика. І, попри викладацьку роботу, творчість залишається необхідною складовою її життя.
Журналістові 0532.ua жінка повідомила, що в одному із проєктів на Івано-Франківщині співала на сцені, де починала свою музичну кар’єру юна на той час Тіна Кароль. Зараз Віра розмірковує над участю у всесвітньо відомому проєкті «Голос країни». Крім того, співачка розповіла про кавер-версії пісень за які отримала визнання, причину переїзду з рідного міста до Полтави та сказала, чому її й колежанок-освітянок стали називати місцевими «відьмами».
Які предмети ви викладаєте в школі?
Мені подобається працювати з дітьми, і вони, на мою думку, не головна проблема нашої системи освіти. У школі я вже втретє беру на себе класне керівництво. Довгий час працювала вчителькою фізкультури, музики та хореографії. Зараз викладаю майже всі шкільні предмети. Наразі відповідаю за перший клас, який налічує 47 чоловік. Щодо моєї ролі в освітньому процесі, важко відповісти однозначно, оскільки кожна містить свої плюси й мінуси.
Влада не ображає викладачів зарплатнею?
Я не знаю, як в інших регіонах, але в Полтаві з цим проблем не виникає.
А як загалом ваші учні ставляться до вашої творчої діяльності?
Вони виявляють інтерес до моєї творчості. Кожен раз вітають з прем’єрою. Більше того, уважно стежать за соціальними мережами та навіть запам’ятовують усі авторські пісні.
Які проблеми виникають під час освітнього процесу?
Основна проблема полягає у відсутності належних укриттів, а також у тому, що діти та вчителі часто хворіють. Ось пишемо зараз з колективом нову пісню, але вже півроку не можемо її зробити, бо хворіємо почергово.
Тобто ви учасниця музичної трупи?
Так, вона має назву «Справжні». Колектив складається з чотирьох людей: одна людина грає на музичних інструментах, друга – хореограф, третя – співачка-початківиця. Коли ми вперше зібралися для кліпу «Враже», то думали, що це буде одноразова акція. Але нас здивувала шалена підтримка, і з того часу одна за одною з’являються нові ідеї. У нашому набутку чотири роботи. Зараз працюємо над проєктом з важливим меседжем – кавером на кліп гурту «KOZAK SIROMAHA». Ми плануємо залучити багато учасників і, впевнені: це буде дуже цікаво.
Чому так сталося, що в Івано-Франківську ви сяяли на сцені, де співала Тіна Кароль, а з переїздом до Полтави попрощалися з естрадою?
З раннього дитинства музика стала невід’ємною частиною мого життя. Мій батько грав на гітарі. Він був членом різних музичних колективів. Можливо, саме тому в мене й виникло бажання співати. У старших класах я почала писати свої власні пісні, що охоплювали різноманітні стилі – від поп-музики до романтичних та танцювальних композицій. Щодо моєї вокальної кар’єри, то розпочалася вона в музичній школі. З того часу я активно виступала на різних концертах та співочих конкурсах у рідному Івано-Франківську. З-поміж них – «Червона рута», «Перлина Прикарпаття», «Сузір’я» тощо. Другі та треті місця завжди були моїми, однак за перші боролася найважче. Один із найкращих спогадів тих часів – можливість співати на одній сцені в проєктах, у яких розпочинала свою кар’єру ще юна на той час Тіна Кароль.
Ви з нею знайомі?
У Івано-Франківську з дитинства ми час від часу зустрічалися на регіональних музичних проєктах. Особисто з нею я не знайома, просто за кулісами обмінювалися словами, як звичайні люди.
Чи то в силу певних обставин, чи то, може, доля так склалася, проте з переїздом до Полтави я на довгий час попрощалася зі сценою. Хоча завжди там себе бачила. Пам’ятаю, був короткий досвід у Полтаві на «Х-факторі». Так, наважилася взяти участь, хоча було дуже страшно. У цей проєкт мене подруги «затягнули». Судді висловилися позитивно, але до наступного етапу я не пройшла. Ну, а далі школа забирала все більше й більше енергії, і зі сценою довелося попрощатися (назавжди?).
Про зйомки кліпу на березі Кременчуцького водосховища
На березі Кременчуцького водосховища ми зняли кавер на пісню гурту «Kozak System» – «Не моя». Власне кажучи, зйомки були справжньою авантюрою...
Хочу сказати, що за декілька днів до зйомок на цій локації трапилося прекрасне видовище: неподалік від берега утворилися неймовірні крижані гори. Саме вони й мотивували мою поїздку. Прибувши на місце, побачили сумну картину: шторм ущент розбив лід. Я тоді подумала: для чого сюди приїхала? Навкруги холод, а я в одній сукні. Розумієте, я їхала заради крижаних гір. Проте ми вже були на цій локації. Зрештою, вирішили знімати, і, на щастя, все вдалося. Результат мені дуже сподобався. Крім того, його високо оцінили, яскраве тому підтвердженням – публікація ТСН про нашу роботу.
Ви запитували мене, чи відчула я після цього популярність? Мабуть, ні, але радість була не від самої інформації, а від того, що ми змогли записати кавер, попри всі труднощі.
Чому ваш педагогічний колектив стали називати відьмами?
Після початку повномасштабного вторгнення РФ, мабуть, кожен із нас замислився: чи те, що я роблю в житті, – правильно. Що я думала на той момент? Дуже важко було зосередитися й усвідомити, що відбувається, але музика повернула мене до реальності, а допомогла це зробити пісня «Враже».
Коли я її почула, ніби струм пробіг моїм тілом. Я багато що переосмислила. Я дуже довго слухала пісню, і вона видавалася мені трохи інакшою, ніж оригінал. Тому загорілася ідеєю: зробити на неї кавер разом з колегами. Ми зібралися в серпні 2022 року, коли всі були у відпустці, і зняли кавер за допомогою нашого відеографа Олександра Шуліки. Я написала сценарій, і, мабуть, від цього пішли якісь поштовхи. На зйомки поїхали в Опішню, було задіяно чимало людей. От, мабуть, коли я відчула ту атмосферу, остаточно зрозуміла: мені цього не вистачає, саме за цим дуже скучила.
Нас згадали в марафоні «Єдині новини»: педагогічний колектив Полтавської початкової школи № 43 приєднався до музичного фронту і зняв кавер на кліп «Враже», або, як його називають самі виконавці, «Відьми». У марафоні медійники показали частину каверу, говорячи, що магічна сила є в кожній жінці, котра живе на нашій вільній українській землі. А незвані гості, які прийшли в Україну, повинні боятися кожного українця і кожної українки, бо вони мають свою зброю.
Наше відтворення кліпу дуже сподобалося малечі та її батькам. Саме після цього каверу ми стали місцевими «відьмами», але в хорошому сенсі цього слова.
Вам не казали, що ваш кавер на «Враже» вийшов набагато краще, ніж оригінал Енджі Крейди?
Так, казали. Ми отримали багато компліментів за колоритність ролика. Через деякий час ми списувалися з виконавцями оригіналу, які зацікавилися нашою роботою. Вони зазначили, що це один з найкращих каверів, адже зараз таких справді багато.
Що за стало за основу першої сольної роботи?
Це була кавер-версія на пісню «Не продам». У кліпі міститься багато особистих сенсів. Довго не могла зважитися на неї, тому це теж певний переломний біографічний момент.
Сама композиція говорить, що навіть у найтемніші часи треба давати шанс своїй мрії... Тільки коли ми робимо бажане - відчуваємо себе вільними... Зрештою, ця пісня відкриває розуміння до того, що у кожного є своя свобода, але найголовніша - наша спільна... І ніхто не має права на неї зазіхати...
Ви колись отримували хейт?
Щодо сольних моїх концертів хейту не помічала, а щодо «відьом»… Скажімо так: отримано багато негативних відгуків, але такий хейт був дуже приємним, бо надходив від жителів Росії. І то в нас був окремий вид розваги, читати їхні коментарі. Вони і погрожували, і писали, що знайдуть нашу адресу... Проте, незважаючи на це, ми залишалися лише на позитивній хвилі.
А що загалом для вас є музика?
Музика, мабуть, це стан душі. Якщо ти став музикантом, то ти не можеш її розлюбити. Із самого дитинства я не бачила себе поза музикою, не уявляла, чим ще можна займатися, окрім музики. Ну, але працюю в школі.
А ви не мали інших варіантів, куди можна було ще вступити? Чи вчительство - єдиний напрямок?
Багато років тому ми з мамою націлено подавали документи на музичну кафедру, але жіночка, яка приймала ці документи, пішла на обідню перерву. Поряд сиділа інша співробітниця приймальної комісії. Вона висловилася так: «Нащо тільки вам той музичний? Давайте до нас, на вчителя музики та початкових класів. Будете одразу мати дві професії». Вона тоді мене так сильно переконала, що я обрала відділ початкового навчання і музики. Так я і стала вчителькою.
А ви не думаєте, що таким чином припустили найбільшу помилку?
Можливо, навіть тоді, якби я задумалася, карта лягла б інакше. Я часто думаю, як могла скластися доля, обери я іншу дорогу, але вже маємо те що маємо.
Ніколи не думали виправити помилку й вивчитися на співачку?
Звичайно, але зараз набагато більше можливостей для вокаліста ніж тоді. Нині є чимало різних онлайн-вебінарів, майстер-класів. Я регулярно беру в них участь. Мені це дуже цікаво. Тобто розвиватися, в принципі, зараз можна і без диплома про вищу музичну освіту. Сьогодні це набагато простіше. Отже, я не скажу, що щось втратила. У мене досить сильна музична база.
Чи не заважає робота віддавати час вашому улюбленому захопленню?
Дещо так. Вона забирає багато сил і енергії. Іноді просто не вистачає ресурсів. Крім того, я часто хворію, тому багато з того, що хотіла б зробити, не вдається.
Чи хочете ви в майбутньому взяти участь у «Голосі Країни»?
Так, але ще потрібно працювати над голосом, бо, чесно кажучи, багатенько вже втрачено за ці роки. І сам вокал трішки не такий, який був раніше. Тому я беру регулярну участь у різних майстер-класах, щоб вдосконалити свої навички. Маю намір працювати над собою, а далі подивимося, що з цього вийде.
А яким групам музичним ви віддаєте перевагу?
Мені подобаються «Без Обмежень» і «Kozak System», особливо захоплює творчість Христини Соловій. Із зарубіжної музики особливо вражає «Two Feet». Я слухаю різноманітні музичні жанри – від класики до сучасних напрямків, а також від репу до опери, хоча останній рідко – залежно від настрою.
У Полтаві ви вже 20 років. Що стало причиною переїзду?
У Івано-Франківську я познайомилася з хлопцем, який сам був з Полтави, але навчався в галузі нафтової промисловості у Франківську. Після завершення навчання йому запропонували роботу в Полтаві, і я переїхала разом з ним. Хоча я розуміла: коли сюди переїду, то на музиці буде поставлена крапка. Так і сталося.
Це ви самі дійшли такого висновку?
Коли я приїхала до Полтави, була повна натхнення, маючи за спиною багато дипломів і два сольних концерти. Я спробувала сходити у місцевий відділ культури, сподіваючись, що мене зможуть долучати до місцевих концертів та заходів, але мені сказали, що в них є кому співати. Вони навіть мене не слухали. Я звідти вийшла і зрозуміла, що нічого не вийде.
Проте станом на сьогодні все те, що раніше здавалося неможливим, є реальним. Наприклад, у нас з’явився музичний колектив, ми створюємо кавери на різні відомі хіти, записуємо власні композиції. Ймовірно, треба було просто почекати, бо зараз маємо досить високий рівень як на сцені, так і в шоу-бізнесі.
Ви досі виглядаєте як молода мама. Скільки років вашим дітям?
Старшому вісімнадцять, молодшому – дванадцять.
Як вони ставляться до вашого захоплення? Чи говорять, що в них зіркова матір?
Вони пишаються. Наприклад, сьогодні зранку я готуюся йти до вас, а хлопці запитують: «Куди ти йдеш?». Я кажу, що на інтерв'ю. Їх дуже це здивувало. Усі, хто ближче зі мною знайомий, знають, що зараз я у своїй стихії. Тому всі підтримують.
Яку пораду музикантам-початківцям ви можете дати?
Найголовніше – вірте в себе, працюйте над собою не бійтеся йти до своєї мрії. Усе це дасть гарний результат.
Нагадаємо, що ми записували інтерв'ю з 17-річним поетом Михайлом Мерсі, який у Полтаві розгорнув великий мистецький проєкт "Літератури немає".
А також раніше ми розповідали, як весільний співак Віталій Лобач, попри заїкання, проривається в український шоу-бізнес
Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.
