Від сільських ресторанів до «голівуду» по-Полтавськи: як весільний співак Віталій Лобач, попри заїкання, проривається в український шоу-бізнес

У інтерв'ю для 0532.ua популярний весільний музикант Віталій Лобач, якого деякі полтавці прозвали "людина-свято", розповідає про свій тернистий шлях у шоу-бізнесі.

Чоловік вже понад 20 років працює весільним співаком й, попри свої невротичні розлади, став дуже затребуванним виконавцям на святах, який вміє залишати приємні емоції оточуючим. 

Герой нашого інтерв'ю на власному прикладі продемонстрував, що заїкання – не проблема, аби досягти великого успіху і стати відмінним співаком. Журналісти 0532.ua Михайло Михайлюк і Алік Сахно побували в гостях у Віталія Лобача та дізналися, як він ставиться до хейтерів, чому створював кавери на російські пісні та чи заважає йому заїкання під час роботи.

Коли ти почав співати на весіллях і як ти розумів, що це дійсно твоє?  

Заробляти на цьому я розпочав у тринадцятирічному віці. А захоплюватися цією професією став завдяки батьку, який працював весільним музикантом. Він часто брав мене з собою на весільні заходи, де я міг поспостерігати за його роботою або просто поїсти смаколиків. Далі вже почав з ним працювати разом. Чесно кажучи, мені завжди подобалася професія тата. Тому, мабуть, я і мріяв стати весільним музикантом.

Тобто бажання було ще з самого дитинства, так? 

Так, бажання виникло у мене з самого дитинства. А з шістнадцятирічного віку я вже без тата працював на весіллях та ювілеях, отримуючи перші замовлення. Я розумів, що хочу продовжувати розвиватися в цьому напрямку. І вже згодом, як завершив школу, став працювати в ресторані як музикант.

Де ти навчався співати та коли з'явилася ідея опублікувати свої пісні на YouTube? 

Почнімо з того, що я ніколи цьому професійно не вчився, а займався самостійно. Мій канал на YouTube існує вже досить довго - я створив його, мабуть, в 2007 році. Перший час я публікував туди різні відео, які були відзняті на «мильницю» (так раніше називалися перші цифрові фотоапарати). Тоді, коли вже з’явилися  інші соціальні мережі, я і туди почав щось викладати. Але серйозно займатися YouTube каналом став близько 7-8 років тому, коли опубліковував більш менш професійний контент.

Чи ти є автором текстів своїх пісень? Або тобі їх хтось пише? 

Уже довгий час я співпрацюю зі своїм знайомим поетом. Він писав тексти до всіх останніх моїх композицій. Це все можна вважати спільною роботою, оскільки, крім тих пісень, де частково мій або його текст, я даю вже свою мелодію. На жаль, не володію я таким талантом, щоб гарно формулювати свої думки таким чином, аби це виглядало красиво і зі смаком.

Як гадаєш, хто твоя цільова аудиторією? 

Моя цільова аудиторія - це люди, які шукають позитив у музиці. Мій репертуар, як каверів, так і авторських пісень, майже не містить повільних і сумних композицій. Я називаю себе «людина-свято» і намагаюсь відповідати цьому образу. Музична індустрія України, на жаль, має багато сумних пісень, і я хочу розбавити їх веселими хітами. 

Також зазначу, що моя аудиторія, зокрема, складається з молодих сімей, а саме — дітей та батьків. До речі, вони часто надсилають мені короткі відео, де їхня дитина ще ледве на ніжках стоїть, а вже, коли вмикають пісню у моєму виконанні, -  починає підтанцьовувати.

Я так розумію, для багатьох людей ти асоціюєшся як людина-свято, так? 

Мабуть, так.

І коли хтось згадує Віталія Лобача, то, яке ж одразу йде найперше уявлення? 

Весілля. Всі п'яні, і всі танцюють. Люди розповідають, що я маю особливу енергетику, яка підіймає їм настрій.

Ти відчуваєш себе зіркою?

Я не вважаю себе зіркою, але відчуваю, що я значно більший, ніж просто весільний музикант. Це відчуття з'явилося після перших благодійних концертів, які ми давали з травня 22-го року. Пам'ятаю, як приїжджали у невеликі міста, такі як Лубни або Гадяч, було дуже приємно, коли глядачі після закінчення концерту підходили до нас, щоб зробити фотографію на згадку. Це були неперевершені враження. Відчував себе в цю мить , ну, я не знаю, як Іво-Бобул.

Чи є у тебе вільний час?

Фактично вихідні в мене відсутні. Навіть коли немає виступів, я працюю за комп'ютером, придумую нові ідеї і створюю для людей відеопривітання. Це є моєю другою роботою. 

Музика – це головна справа твого життя, чи є щось значно більше? 

Я займаюсь тільки музикою. Тому, так, впевнено можу сказати, що це головна справа мого життя. І я повністю впевнений, що недаремно обрав цю професію.

Хто надихає тебе на творчість? 

Мене надихає аудиторія, від якої я отримую постійний фідбек. Також дуже надихає, коли бачиш, скільки переглядів назбирав той чи інший відзнятий кліп. Деякі пісні непогано так «залітають». В тіктоці може бути по два чи три мільйони переглядів на одному ролику. Але найбільше натхнення я відчуваю, коли люди починають створювати відео на мою музику. Також, між іншим, викликають душевне піднесення талановиті музиканти, які досягають успіху, незважаючи на свій юний вік. Тут можна, зокрема, виокремити співака YAKTAK. Він мені по роках, як син, а заряджає концертні зали не по-дитячому. Отакі люди мене дійсно мотивують і надихають.

Ти з ним знайомий? 

Переписувалися тільки в інстаграмі, але так, щоб пивка в місті випити – не зустрічалися.

Скільки років ти вже одружений? Як познайомився зі своєю дружиною?

Наші відносини розвивалися дуже швидко. Ми вже одружені 8 років. Варто відзначити, що Алевтина родом з Дніпра, а я — з Полтави. 

Вперше зустрілися ми у 2013 році в нашому українському Криму, в м. Судак, куди поїхав працювати в ресторан музикантом на весь літній сезон. І ось, 11 серпня, вона разом з подругою приїхала туди відпочивати і потрапила якраз в наш заклад. Пам’ятаю, відразу ж нас зв'язали погляди, і я підійшов до неї й запросив на танець. Так ми й познайомилися.

Після цього вона ще приїхала до нас на Оксамитовий сезон. І тоді я сказав: "Давай, переїжджай до мене в Полтаву". Алевтина, зрозуміло, спочатку не погоджувалась, бо у Дніпрі мала своє житло, хорошу роботу і автомобіль. Та й змінювати мегаполіс на невелике містечко, як Полтава, було важким рішенням. Проте любов змогла подолати всі перешкоди, і вона все ж переїхала. Цей крок виявився нелегким для неї, але ми разом долали всі труднощі. І зараз, коли згадую це все, радію, що  змогли знайти одне одного і побудувати таку міцну і щасливу родину. 

У багатьох публічних осіб, очевидно, є хейтери. Як ти взагалі на них реагуєш? 

Ну, в мене, мабуть, на хейт вже давно з’явився імунітет, бо на собі почав його відчувати з того часу, коли це слово ще не було широко розповсюджене. Коли я тільки починав набувати досвід, працюючи в ресторанах як співак, до мене приходили мої місцеві колеги по творчості, котрі висловлювалися, що я і неправильно співаю, і голос у мене не такий, і в ноти не потрапляю… Однак ці люди досі працюють по ресторанах, а я хоча б чогось намагаюся досягати.

Тому до висміювань я вже звик давно. А той хейт, який зараз в соцмережах відбувається, чесно кажучи, взагалі я на нього намагаюся не реагувати. І єдине, через що мені дійсно прикро, що поміж нас живуть люди, котрі, не знаючи мене як особистість, пишуть різні неприємності. А так, знаєш, що скажу? Нехай краще пишуть погане, ніж не пишуть нічого. 

Люди, які тебе слухали, висловлюються, що нібито деякі твої композиції пишуться з одного біту або вони є дуже схожими. Як ти можеш це прокоментувати?

Це висловлювання не дуже правильне. Так, погоджуюсь, люди чують мої пісні, голос та манеру виконання. Це все їм, звісно, може здаватися схожим. Але з тим, що це під один біт, або є дуже подібним, я не згоден. Мені подобається постійно експериментувати. Тому пісень в однаковому стилі небагато. Я, власне, ще шукаю, де моя ніша. Чи це буде звучання під 90-ті, а, може, ближче до Шансона, чи до Deep House, або ще до якоїсь попси.

Як ти можеш прокоментувати свій останній кліп "Зірка моя"? Дехто з полтавців вважає, що він популяризує найгірші стереотипи та кліше, а саме: зрадливі чоловіки, спір на дівчину, перемога старого, але багатого. Ти можеш з цим всім погодитись?

В цілому кожен в цьому кліпі може побачити різні речі. Проте, я вважаю, що він не про спір і навіть не про стереотипи. Головний акцент тут зроблений на вірному коханні. За сюжетом дівчина прийшла в кафе випити кави чи просто поснідати. А тут до неї підсіли два якихось "додіка". Перший намагався її привабити за тістечко, а другий гадав, що спокусить однією гвоздикою. Справа в тому, що вона просто очікувала на свого коханого чоловіка. І там спору не неї ніякого не було. Хлопці закохались, а потім фантазували, як з нею гуляли в парку. Але фантазії - не реальність, тому що головна героїня їх відшила і вийшла до того, кого насправді чекала. 

Чи багато у тебе каверів на російські пісні? І взагалі як на них реагує спільнота? 

До повномасштабного вторгнення я багато займався перекладами пісень з російської мови. В першу чергу, це все робив для того, аби всі зрозуміли, що російські пісні можуть звучати українською не гірше, а в багатьох випадках навіть краще. Я хочу, щоб люди позбулися синдрому меншовартості. Комусь, ймовірно, може здаватися, якщо це українська пісня, то це тільки колхоз. Але насправді будь-яка пісня українською мовою звучить гарно.

Варто відзначити, що переважна більшість тих пісень, які я перекладав,  належать або українським виконавцям, або ж цим найкурйознішим сепаратистам, як Михайлову чи Лєпсу і тд. Однак треба звернути увагу на той факт, що деякі їхні хіти були написані українцями. І навіть більшість хітів для того ж ватника Баскова писав наш український композитор і музикальний продюсер Руслан Квінта.   

Тобі взагалі хтось говорив, що ти нібито займаєшся хайпом на війні, якщо акцентувати увагу на патріотичній тематиці? 

У соціальних мережах з'явилися публікації, що я нібито здобув популярність завдяки війні. І я можу відповісти, чому так відбувається. Раніше слухачі не завжди звертали увагу на мої пісні українською мовою через переповнену стрічку російського контенту. Зараз, коли смаки змінилися, то дехто став акцентувати увагу на тому, що я почав заробляти на війні та, зокрема, на ній хайпувати. Однак патріотичні композиції я не створюю з метою заробітку, а хочу таким чином продемонструвати свою небайдужість й разом з іншими однодумцями наближати українську перемогу на музичному фронті.

Ти колись потрапляв у такі скандали, які могли негативно вплинути на твою подальшу кар'єру. Якщо такі скандали були, то які саме? 

Можу пригадати одну неприємну ситуацію. І знову ж таки про благодійні концерти. Один з них ми проводили у Розсошенцях, що в Щербанівській громаді. Пам’ятаю, на афіші хтось помилково зазначив, що, окрім концерту, також буде благодійна ярмарка, кошти з якої підуть на потреби Збройних Сил України. Цю інформацію користувачі соціальних мереж розповсюдили по місцевих пабліках і ледь не провели “розслідування”.  Люди, не розібравшись у справі, стали поширювати  інформацію про те, що ніби у Лобача зараз роботи на весіллях немає і він таким чином вирішив заробляти на військових, віддаючи їм якийсь мізер. Коли я побачив цей допис, ми разом з дружиною посміялися над цими вигадками, але коли почали телефонувати мої знайомі із запитаннями “Ти все-таки заробляєш на благодійних концертах?” стало вже не зовсім смішно. 

У нашому місті деякі кличуть тебе просто весільним співаком. Ти цим не соромишся?

Ні, не соромлюся. Я себе вважаю весільним музикантом, і поки що не збираюся прощатися з цим статусом. 

А взагалі тобі подобається, коли тебе називають весільним співаком? 

Так, мені це подобається. Я не відчуваю від цього якогось приниження. 

У тебе є родичі в Росії? 

Є близькі родичі і в мене, і в моєї дружини. Але ми перестали з ними спілкуватися.

Як ти проводиш свій вільний час? Можливо, ти є прихильником активного відпочинку? 

Останні кілька років я майже не маю вільного часу. Але коли з'являється можливість відірватися від буденних справ, то на кілька днів можу кудись поїхати. Це потрібно для того, щоб відновитися та насолодитися вільним годинами в колі сім’ї та друзів. 

Яку країну ти хотів би відвідати після перемоги? 

Мені дуже хочеться знову повернутися в Таїланд. Ми з сім’єю там відпочивали кілька разів. Ну і, зокрема, мрію подорожувати, щоб показати своєму синові європейські країни, тому що хлопчик дуже захоплюється географією. У початкових класах її ще не викладають, але він все одно її вивчає через Google-карти або через різні друковані мапи. Ну а, мабуть, найбільша моя мрія – це поїхати з сім'єю до нашого українського Криму в м. Судак і продемонструвати дитині Ай-Петрі (гора). 

Віталію, перед записом цього інтерв'ю ти нам говорив, що у тебе є невротичні розлади. Чи заважає це у творчому процесі? 

Під час співу це мені аж ніяк не заважає, але в повсякденному спілкуванні заїкання можуть проявитися. Це все залежить від стресу. Так, відверто, є періоди, де можу сильно заїкатися. Пам’ятаю, траплялися випадки, коли, під час розмови, люди думали, що я навіть п'яний. Тому через порушення мовлення я не читаю стендапи і не працюю ведучим. Дуже добре, що цей логоневроз не перешкоджає моїм вокальним здібностям, але трохи заважає повноцінному спілкуванню.

Яку узагальнюючу пораду можеш дати музикантам-початківцям?

-Я пораджу тільки одне – не загострюйте свою увагу на власних смаках, зосередьтеся на потребах людей та будьте щирими.

***

Віталій Лобач намагається підкорювати сцену і залишатися відданим не тільки музиці, але й сім'ї. З непохитною вірою у власні можливості цей співак зможе надихати інших, адже, попри власні мовні проблеми, не розгубився в життєвому напрямку. Він зміг досягти успіху й стати щасливою людиною, яка займається не просто музикою, а покликом душі.  

Нагадаємо, як 20-річний полтавський блогер Захар Варавкін без професійної апаратури та грошей набирав мільйони переглядів на YouTube.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.