Як працює розвідка Полтавської ТРО на Донеччині: показали з дрона спалені під Авдіївкою російські танки та живих (поки що) окупантів (ФОТОРЕПОРТАЖ)

21-го квітня у Полтаві відбувся розважальний і благодійний захід “Весняночка”, який організували і провели Юрій Бойко та Олександр Лазарєв. Під час заходу завдяки пожертвам гостей вдалося зібрати понад 86 тисяч гривень на потреби окремої розвідроти 116-ої бригади територіальної оборони, у якій, переважно, воюють бійці із Полтави та Полтавської області.

За частину від цих коштів придбали два комплекти «болотної» авторезини та комплект «всесезонки» для автомобілів наших розвідників. Також купили акумуляторні батареї для розвідувальних дронів: дві – для Мatrice 30 та дві – для Mavic 3. Крім цього полтавські підприємці та виробники передали бійцям різноманітних смаколиків. Із усією зібраною допомогою Юрій Бойко та журналісти видання цього тижня побували у бійців, які зараз боронять передові позиції на Авдіївському напрямку. Побаченим ділимося із читачами 0532.ua.

Бійцям вже передали придбані за кошти небайдужих полтавців автомобільну гуму та батареї до дронів.

Весна на Донбасі: навколо спалених будинків розпускаються квіти

Коли перетинаєш межу Дніпропетровської та Донецької областей, не помічаєш якоїсь величезної різниці. Ті самі розлогі степи навкруги. Та сама квітуча земля із полями і зеленню лісопосадок. Ті самі ставки та водосховища із чистою прозорою водою.

Тільки на Донеччині де-не-де видно червонясті пагорби териконів, які лише додають краєвиду мальовничості. Та чим ближче до лінії фронту, тим болючішою для сприйняття стає реальність довкола. На фоні яскравих квітів на клумбах та білих пелюсток на деревах – чорні згарища на місці знищених російськими обстрілами будинків, розпанахані отвори пробитих дахів та вибитих вікон…

Міста і села тут, на Донеччині, могли б і сьогодні лишатися такими самими, як населені пункти на Полтавщині, Дніпропетровщині чи Черкащині. Якби до них не дісталася кривава рука росіян… Все, до чого дотягується росія, перетворюється на згарище і попіл…

Навіть у бувалих бійців стає ком у горлі, коли вони бачать знищені школи, дитячі садки, ігрові майданчики…

У поспіхом залишених квартирах колись повних мешканцями будинків залишилися практично усі нажиті людьми за життя речі. На книжкових полицях – улюблені книги, у куточку – ікона, на підлозі колишньої вітальні – дитячі іграшки…

Так виглядає «руській мір», так зване, звільнення, яке обіцяли росіяни населеним пунктам Донбасу. Що ж, «звільнення» дійсно відбулося – населені пункти звільнили спочатку від мешканців, а потім – і від будівель. І лише мужність українських воїнів, які тримають фронт, зупиняє криваву російську руку, яка не може дотягнутися далі, щоб нищити, руйнувати та палити…

Пес «Салат» та донецькі котики

Населений пункт, до якого ми приїздимо – не так далеко від Авдіївки, яку ворог також намагається зітерти з лиця землі, аби таки «звільнити» від «кієвского рєжіма».

Одним із перших нас зустрічає пес на ім’я Салат. Принаймні, так його називає частина бійців розвідроти. Інші кличуть його Валєрою.

Воїни розповідають, що пес відчуває, коли буде черговий обстріл – стає тривожним і починає ховатися. Тому бійці беруть до уваги тонке собаче чуття – воно може врятувати життя. У дні нашого перебування обстріли є не такими частими. Але у попередні тижні ворог обстрілював населений пункт із артилерії, авіації та систем залпового вогню різних калібрів. Результати цього воїни демонструють журналістам.

Окрім собаки у розташуванні військових живуть кілька котів. Ці – вже приручені та сприймають бійців як господарів, нехай і тимчасових. Та є тварини, які продовжують жити на уламках вже зруйнованого житла. Очевидно, ще сподіваючись дочекатися на своїх справжніх господарів…

Завдяки дрону побачили знищені російські танки та живих росіян

Невипадково ми привозимо бійцям саме гуму для автівок та акумулятори для дронів. «Колеса» на війні – це надзвичайно важлива складова роботи підрозділу. Без автомобілів розвідники втрачають можливість швидко та оперативно виконувати поставлені задачі. Одне із найважливіших цих завдань – виявлення живої сили та техніки ворога за допомогою сучасних засобів.

Бійці розвідроти демонструють нам частину розвідувальної роботи. Ми виїжджаємо на двох автомобілях на вже обрану раніше позицію для проведення розвідки.

Доки одні бійці у складі групи забезпечують прикриття, інші підіймають у небо дрон. Він зависає на відстані у кілька кілометрів від передових позицій ворога та завдяки високочутливій камері та якісному «зуму» може наблизити та показати розвідникам досить якісну картинку.

Так оператор показує велику частину знищеної російської техніки, яку підпалили українські артилеристи під час спроби ворожого наступу у березні цього року. На екрані планшету видно спалені російські танки та БМП. Саме завдяки даним наших розвідників вдалося вчасно виявити ворожу колону і накрити її з усіх наявних засобів.

Розповідь бійців про знищення ворожої колони - у нашому відео.

-А ось по оцій посадці ворог постійно ходить. Якщо пощастить, можливо, побачимо переміщення, - говорить журналістові оператор-розвідник.

І буквально за кілька хвилин показує на екрані планшету, як за смугою посадки рухаються якісь чорні крапочки. Застосовує збільшення, крапочки виростають і ми бачимо трьох ворожих солдатів, які вздовж посадки повертаються від лінії зіткнення.

Дані про розташування ворога одразу передаються командуванню, яке приймає рішення про застосування артилерії та інших вогневих засобів. Скажімо так, коли ми бачили цих трьох росіян, вони ще були живими. Подальша їх доля автору невідома, але він щиро сподівається, що вони будуть згадані у оновленому зведенні Генштабу ЗСУ.

Ми вертаємося на «базу». Дорогою розвідники пояснюють нам – чому так важливі дрони у сучасній війні.

-Завдяки дронам ми можемо першими виявити вогневі точки ворога, побачити переміщення їхньої техніки – і нанести удар на випередження. Якщо не встигнемо – вони нанесуть цей удар. Тому дрони – у буквальному сенсі – рятують життя солдатів!

Трофейний кулемет «Утьос» та танк «Леопард»

А ще зберегти життя солдатам допомагають постійні підготовка та самовдосконалення. Зранку для бійців проводять заняття із медицини.

-Вони все це вже знають. Але такі вправи – як накладання турнікету, надання першої допомоги, мають бути відпрацьовані до автоматизму, щоб під час бою солдат міг надати допомогу собі чи побратимові, - пояснює один із командирів.

Звичайно,  ще одна важлива складова – це вогнева підготовка, яка відбувається на спеціальному полігонові. Тут бійці стріляють із автоматів, снайперських гвинтівок, відпрацьовують стрільбу із під ствольного гранатомета.

Використовують і трофейний російський крупнокаліберний кулемет «Утьос», який після одного із боїв забрали із ворожої позиції.

Зустрічається на полігоні нам іще один трофей – танк «Леопард». Звісно, «Леопард» він лише за написом на броні. Насправді, це – російський танк Т-62, який українські воїни захопили під час наступу на Херсонщині. Після техогляду та невеликого ремонту його зарахували на службу до ЗСУ і тепер він нищить ворога, який прийшов на українську землю.

Боєць розвідроти «Афган» та його військова династія

Один із бійців, який люб’язно супроводжує нас під час дводенного перебування у прифронтовій зоні – 56-річний Володимир Корнійчук із позивним «Афган», колишній депутат Полтавської міської ради, голова громадської організації «Учасники бойових дій (воїни-інтернаціоналісти) Октябрського району Полтави.

-Ви напишіть обов’язково, щоб не говорили поганого про «афганців». Тому що багато «афганців» зі зброєю в руках воюють за Україну! – прохає Володимир Павлович (до речі, командир роти, Олександрі Іванович, також воїн-афганець – Авт.)

Із першого дня повномасштабного вторгнення Володимир Корнійчук разом із іншими побратимами став на захист країни зі зброєю в руках. У Збройних Силах України воює також його старший син, Віталій. Молодший, Іван, навчається у військовій академії у Одесі.

Володимир Корнійчук (в центрі) із синами Віталієм та Іваном.

Підтримка бійців важлива: так вони відчувають, що про них пам’ятають

Між заняттями та виїздами бійців на завдання ми спілкуємося із ними на різні теми. До речі, тут, на фронті, слово «контрнаступ» практично не згадують. Частіше говорять про речі більш приземлені та актуальні для підрозділу станом на зараз – про укріплення позицій, взаємодію із «сусідами», підтримку «арти». Ще говорять про дім і дітей, які ростуть, доки їх батьки у різних підрозділах захищають Україну від кривавої руки росії.

Говорять про важливість підтримки «тилу». Щоб про них, бійців, не забували. І мова не про гостинці чи смаколики – якраз продуктами харчування воїни забезпечені повноцінно та й волонтери періодично привозять необхідне. Мова про те, щоб не забували – війна залишається далеко від Полтави тому, що за кілька сотень кілометрів її стримують – часто ціною свого життя – хлопці та дівчата із ЗСУ, ТРО, ССО, прикордонної служби, інших підрозділів Сил оборони. Тому коли побачите черговий збір на автомобіль чи дрон для розвідроти (або іншого підрозділу), згадайте, що це не лише про потребу воїнів, це – і про повагу, і про демонстрацію того, що тут, у тилу, їх пам’ятають і завжди підтримають! Тільки так, спільно, можна наблизити нашу довгоочікувану Українську Перемогу!

З української Донеччини - Володимир Паршевлюк, Юрій Бойко для 0532.ua.