Що таке біполярний розлад і чому він виникає?

Біполярний афективний розлад (далі в тексті БАР) – захворювання, що характеризується повторними (не менше двох) епізодами, при яких настрій і рівень моторної активності значно порушені: від маніакальної гіперактивності до депресивної загальмованості. БАР раніше кваліфікувався як маніакально-депресивний психоз. БАР виникає переважно в молодому віці. Серед пацієнтів, які страждають на нього, 60-70% складають жінки.

БАР має залежність до сезонів, частіше весняне й осіннє загострення, хоча можливі і індивідуальні ритми. Тривалість епізодів – від 6 місяців до 2-3 років, тривалість маніакальних станів – від одного до 4 місяців, депресій – від одного до 6 місяців. Світлі проміжки між фазами перевищують час перебігу фази і складають часто 3-8 років. Початок того чи іншого нападу інколи збігається в часі з яким-небудь соматичним захворюванням, перевтомою чи психічною травмою. Коли у пацієнта спостерігається чергування маніакальної і депресивної фаз то говорять про біполярний перебіг БАР, який буває у третини пацієнтів. Коли спостерігається тільки одна фаза (маніакальна чи депресивна), то має місце монополярний перебіг. Він частіше буває при депресивних фазах.

МАНІАКАЛЬНА ФАЗА

Провідні симптоми: тріада Крипеліна (підвищений настрій, прискорення мови, прискорення рухової діяльності). Пацієнти відчувають приплив енергії і бадьорості, у них прекрасне самопочуття і стан безтурботності. Увага не стійка, у розмові пацієнти переходять від однієї теми до іншої, виникає багато різних планів, що зазвичай лишаються нереалізованими, жодну розпочату справу люди в такому стані не доводять до кінця. Багато часу пацієнти невтомно ходять, без угаву говорять, танцюють, співають, виконують фізичні вправи, переставляють з місця на місце речі. Беруться за будь-яку справу і при цьому не виявлять ознак втоми. Рухи і міміка – живі й виразні. Рухове збудження може досягти високого ступеня, але воно залишається цілеспрямованим, ніколи не буває безглуздим. При розвитку картини маніакального збудження у пацієнтів легко і з незначного приводу виникають афекти гніву (гнівлива манія), що супроводжуються агресивними діями. Спалахи гніву короткочасні і швидко змінюються підвищеним настроєм. Для маніакальних пацієнтів характерною є переоцінка власної особи, своїх якостей і можливостей. Вони вважають себе дотепними, винахідливими, кмітливими і талановитими людьми, переконані, що володіють різними творчими здібностями. Ці хворобливі розлади мають характер маячно-подібних ідей, однак на відміну від маячення величі, висловлювання не бувають абсолютно безглуздими, крім того у певний період пацієнта можна переконати в недоречності його висловлювань. З’являються невластиві в нормі характерологічні особливості – сексуальна розбещеність, марнотратство. Підвищений настрій, психомоторна збудженість, переоцінка своїх сил і можливостей поєднуються із зниженням, а інколи і повною відсутністю критики.

ДЕПРЕСИВНА ФАЗА

Симптоми цієї фази протилежні тим, що зустрічаються при маніакальній фазі. Це знижений настрій, загальмованість моторики і мислення. Клінічні прояви депресивної фази часто починаються зі скарг на погане самопочуття, загальну слабкість, тугу, відсутність бажання що-небудь робити. Домінує почуття туги і тривоги. Тривога проявляється слабше ніж туга і буває переважно у пацієнтів похилого віку. Тугу не можна пояснити психологічними причинами, і тому вона має назву вітальної туги. В більшості випадків, міміка пацієнтів виражає глибокий сум, тривожні очікування. Брови зсунуті, куточки рота опущені, сліз немає, очі сухі, голос тихий, не звучний. Пацієнт сидить в одній сумній позі з похиленою головою. Коли ходить, найчастіше рухи повільні, мало диференційовані. Якщо лежить на ліжку, то, як правило, обличчям повернутий до стіни. Досить часто пацієнти висловлюють ідеї самозвинувачення, самоприниження. Часто у зв’язку з цими маячно-подібними ідеями з’являється повна відмова від їжі. Зокрема, вони песимістично оцінюють стан свого здоров’я, вважають себе нінащо не здатними, нікому не потрібними. Скаржаться також, що їм важко зібратися з думками, що пам’ять знизилась. В такому стані пацієнти часто уникають соціальних контактів та не виконують своїх звичних обов’язків, почуваються втомленими.

При визначенні діагнозу БАР необхідно відмежувати його від інших, зовні схожих з ним психічних захворювань. Насамперед схожі симптоми може мати шизофренія. Якщо для маніакальної фази БАР характерним є прискорення мислення, нестійкість уваги, то при маніакальній шизофренії спостерігається наплив думок, що не пов’язані з зовнішніми обставинами, відчуття насильства над мисленням і діями пацієнта. При БАР моторне збудження має діяльний характер, воно цілеспрямоване, а при шизофренії – безцільне, часто стереотипне. У пацієнтів, які страждають на шизофренію, немає повного контакту з людьми, які їх оточують, емоційні реакції не адекватні.

БАР слід диференціювати з інфекційними та інтоксикаційними психозами, при яких маніакальні стани виникають на астенічному фоні, пацієнти швидко виснажуються. Депресія у них не характеризується тужливістю і сумом, частіше бувають загальна пригніченість і загальмованість. Певні труднощі являє собою відмежування БАР від психозів, що виникають на фоні травм черепа і перенесених менінгоенцефалітів. У таких випадках перебіг психозів характеризується порушенням свідомості, вони короткочасні, супроводжуються симптоматикою органічного ураження головного мозку.

При наявності симптомів БАР варто звернутися до лікаря-психіатра.

За матеріалами КП  "ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я