На Полтавщині розквітнув двохсотрічний Бузковий гай

Полтавський край здавна славився своєю природою. Недарма його красу оспівували у своїх творах письменники, а мальовничі пейзажі зображували на своїх полотнах відомі художники. Ще Микола Васильович Гоголь, у своєму відомому творі «Вечори на хуторі біля Диканьки», відкрив таємничу природу Полтавщини всьому світові. А полтавські Кочубеїв - відомі на всю Україну, як славний козацький рід. Багатовікові дуби біля їх маєтку згадував Олександр Сергійович Пушкін у своїй поемі «Полтава». А Бузковий гай, посаджений для дочки Кочубея – Ганни, квітне вже більше двохсот років.

Зараз ці місця розташовані на території Регіонального ландшафтного парку «Диканський». Діброви, лучні степи, заплавні луки, балки та яри, річка Ворскла, а також поля, лісосмуги та села представляють неабияку цінність для природно-заповідного фонду України. Кожен бажаючий може приїхати і насолодитися красою Диканської природи. Приїхати туди можна на машині, або ж замовити екскурсійний автобус. А також сьогодні існують велотури, що проходять через «Диканський» парк.

Перше, що бачать туристи, які приїжджають в Диканьку – це Тріумфальна арка. Ця пам’ятка зберилася із часів Кочубеїв. У 1820 році вона була зведена на честь царя Олександра І. Зараз вона потребує реставрації.

Далі туристів зустрічає Свято-Миколаївська церква. Перша дерев'яна церква в ім'я Святого Миколая згадується в описі церкви 1912 року. Разом із дерев'яною дзвіницею вона була споруджена з благословення Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича. Нова церква була зведена Кочубеєм замість закритої 1751 року за рекомендацією київського митрополита Тимофія Щербацького. Вона теж була дерев'яною й існувала до 1794. Зараз це Мурована церква в ім'я Святого Миколая, зведена в стилі класицизму у 1794–1797 роках Віктором Павловичем Кочубеєм за проектом свого петербурзького друга Миколи Олександровича Львова.

За Миколаївською церквою починається Миколаївський ліс, у якому і ростуть багатовікові дуби Кочубеїв.

Цим могутнім деревам від 600 до 800 років. Кочубеївські дуби овіяні легендами. В народній легенді сказано, що під одним із цих чотирьох дубів юна Маруся-Мотря Кочубеївна чекала свого коханого — гетьмана Івана Мазепу.

Територія лісу облаштована дороговказами для туристів. Лісом розкидаються десятки стежок, що ведуть від одного пункту до іншого. Також установлено стенди, де можна дізнатися які породи дерев ростуть в лісі та які тварини в ньому мешкають.

Наступна зупинка – це Співоче поле, на якому щорічно проводиться обласний фестиваль «Пісні бузкового гаю». В інші ж дні тут можна відпочити після прогулянки лісом та трохи згадати біологію. Для туристів тут установили різні цікаві ребуси.

А з Співочого поля відкривається вид на Пивоварський ставок.

Одразу за ним розташований Бузковий гай. Його можна знайти за п’янким ароматом. Це колишній глиняний кар’єр площею 2 гектари і глибиною 5 метрів. За легендою, рід Кочубеїв дуже потерпав від страшної хвороби - туберкульозу, і лікар порадив графу Віктору Павловичу Кочубею посадити для його невиліковно хворої дочки Ганнусі бузковий гай, щоб його повітря хоч трохи продовжило її життя. Саджанці для нього привезли з різних куточків Європи. А коли гай зацвів, то він так чудово виглядав, що дочка наче почала одужувати. Але як тільки відцвів бузок, так і згасло життя дівчинки. Кажуть, що душа її залишилась у бузковому гаю, де кожної весни солов'ї співають їй найкращих пісень. Гаєм прокладені стежинки і встановлені лавки, на який можна перепочити.

Територія лісу надзвичайно велика. Якщо іти за дороговказами, то можна подивитися всі цікаві закутки лісу. А може і зустріти лісових мешканців таких, як бобри.

В травні, коли цвіте бузок, до гаю приїжджає велика кількість туристів не тільки з Полтавщини, а й з усієї України. Такі місця дарують спокій. Співи птахів і запах лісу дають змогу людям відчути зв’язок з природою та відпочити душею. Тож подорожуйте і відкривайте для себе нові цікаві місця.