«Ліс – живий організм чи людський клопіт?» - думки експертів з погляду екології і лісового господарства

На Полтавщині 285,7 тис га земель лісового фонду. З них 65% штучні лісові насадження і лише 35% – природні. 235,7 тис га лісів є державними і знаходяться у підпорядкуванні Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства. Решта 50 тис га – колишні комунальні чи колгоспні ліси, які зараз належать тимчасовим лісокористувачам, територіальним громадам чи відносяться до земель запасу. Державними лісами Полтавщини опікується 8 лісогосподарських підприємств, де розміщено 50 лісництв.

Кожен з нас має своє уявлення про ліс: його користь, функціонування і проблеми. Щоб розібратися в цих питаннях, звернулися за коментарями до представників лісової галузі і природоохоронних організацій Полтавської області. Наші експерти: Лілія Гнатенко, прес-секретар Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства; Єгор Гриник, експерт лісового напрямку ГО «Українська природоохоронна група»; Катерина Онищенко, фахівець з рекреації Комунальної установи природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Диканський» Полтавської обласної ради.

Види лісів

- Які ліси переважають на Полтавщині?

Лілія Гнатенко: На території нашої області 35% природних лісів, 65% – штучні лісові насадження, що пов’язано з історичними процесами – Другою світовою війною (вирубкою лісів для потреб армій) та господарською діяльністю минулого століття. Найбільше штучних лісів насаджено біля м. Кременчук. У 60-х роках ХХ століття на піщаних землях, непридатних для сільськогосподарського користування, створювалися масивні лісові насадження. Вони захищають ґрунт від видування, припиняють вітрову ерозію ґрунту, поліпшують гідрологічні і мікрокліматичні умови, чим сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур на прилеглих полях та освоєнню пісків. Тому, якби лісівники не створювали нові насадження, то лісу на території Полтавської області практично не було.

Катерина Онищенко: У регіональному ландшафтному парку «Диканський» ліси природні. Розташовані в межах Диканщини. Пролягають через смт Диканька, села Чернечий Яр, Писарівщина, Великі Будища, Михайлівка, Проні, Олефірщина і Кардашівка в межах Диканщини.

- Які види дерев переважають на Полтавщині?

Лілія Гнатенко: На території нашої області близько 30 найпоширеніших видів різних порід. Але домінують сосна звичайна, дуб звичайний, вільха чорна, тополь, ясен, клен. Якщо у відсотках брати, то хвойні насадження займають 34% від загальної площі, твердолистівні насадження – 45%, з яких дуб – 34%. Якщо брати по ділянкам, то зустрічається окремо сосновий або дубовий ліс, але більша частина насаджень – мішані.

Катерина Онищенко: У регіональному ландшафтному парку «Диканський» є рідкісні широколистяні дубрави. Можна побачити дуби, яким 200-300 років. Унікальними є Парасоцький і Миколаївський ліси. Між Диканькою і Троянами є урочище Ріг. Там у 1658 році відбувалася битва між Мартином Пушкарем з гетьманом Іваном Виговським, де вперше загадувалася Диканька. Окрім природніх дібров, є гостролисті і польові клени, ясени звичайні. У парку знаходиться південно-східна межа поширення ареалу граба. Парасоцький ліс – це яскравий приклад, де граб почуває себе дуже добре у природних умовах. Інші ліси піддалися господарському втручанню. Сосна не притаманна для наших широт (більше для північних територій). Але нею засаджували лівий піщаний берег Ворскли на Котелевщині і в Полтавському районі. У нас є вибіркові плантації, які більше для рекреаційних послуг, ніж для господарських.

- Що таке праліс?

Єгор Гриник: Є різні визначення «пралісів», але якщо є хоч один пеньок, такий ліс уже не є пралісом і технічно бути не може. В інших країнах критерії менш жорсткі.

Парасоцький ліс, як один з найдавніших в області, має статус пралісу?

Катерина Онищенко: Ні! Праліс – це система, яка зможе себе відновити за будь-якої проблеми. Він не залежать від діяльності людини. І в цьому його унікальність. Парасоцький ліс розташований в межах 5 з 20 кварталів суцільного лісового масиву регіонального ландшафтного парку «Диканський». Раніше мав великий антропогенний вплив, пов’язаний з близькістю населених пунктів - с. Михайлівка і смт Диканька. У густині самого лісу знаходиться Михайлівське городище – одне з південних городищ роменської культури, прокладені газові лінії тощо. Також є залишки чернечих печер.

Довідка: Чернечі печери – це сліди Великобудищанського (Чернечоярського) печерного скиту. Розташовувався на південь від сучасного с. Чернечий Яр в урочищі Вовчий Яр на території сучасного Парасоцького лісу. Досі рештки печерного скиту можна побачити на мисовому виступі при з'єднанні Яковенкового та Вовчого ярів.

- Тому Парасоцький ліс є реліктовим, але він не відноситься до пралісу, - зазначає Катерина Онищенко. - Це унікальне місце Лівобережного лісостепу. Там ростуть первоцвіти, зозульки бузинові (різновид з роду орхідей), любка дволиста, щільний ряст і ряст Маршалла, ранник весняний, зозулині сльози яйцевидні та інші. Частина з них є червонокнижними в Україні.

Чи є на території Полтавщини праліси?

Лілія Гнатенко: Пралісів на території нашої області немає. У статті 1 Лісового кодексу України праліси визначають, як споконвічний, стародавній ліс, що сформувався природним шляхом і в ході розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу. Їх взагалі в Україні не так багато.

Довідка: Станом на липень 2020 року, на своїх територіях наявність пралісів визнали лісові господарства у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях. Сукупно — понад 25 тисяч гектарів.

Як правильно висаджувати новий ліс?

Ліс дає нам чисте повітря, чисту воду. Є місцем оселення багатьох видів тварин і рослин, важливий для збереження екосистеми, запобігання ерозії ґрунтів. Має рекреаційну і господарську цінність. Забезпечує людей засобами для існування: їжею, житлом, енергією, місцями для відпочинку та ліками.

Єгор Гриник: Коли висаджується ліс з однієї породи – дуба, сосни тощо, то це завжди ризик, що ліс перестане бути лісом. Наприклад, якщо в лісі 100% сосни і звідкілясь з’являється жук-короїд, то він з’їдає всю сосну. Якщо із сосною росте дуб, то дуб залишається стояти, тому що всі шкідники видоспецифічні і пошкоджують лише конкретний вид дерев. Кожне дерево створює унікальний простір для життя сотень інших організмів. Чим більше різновидів, тим більша кількість умов, які підходять до різних видів живого. Хоча не будь-який ліс, який складається з одного виду дерева, поганий. Наприклад, на межі Київської і Чернігівської областей у Міжрічинському регіональному парку є природний сосновий бір, де, в принципі, окрім сосни нічого рости не може. У Полтавській області доволі багаті ґрунтові умови – лісостепи. І коли висаджують один вид дерев, до них природнім шляхом підсіюються інші. Тобто, разом з дубом може рости клен, в’яз і щось інше. І якщо в ході рубок догляду інші види дерев не знищуються, то на виході може вийти хороший мішаний ліс.

Лілія Гнатенко: Останні 15-20 років ми практикуємо садіння лісу за змішаною схемою. Наприклад, садять 7 рядів сосен і 1-2 ряди берези або дуба. Це змішана схема і вона створюється з метою протипожежних заходів, тому що хвоя дуже суха. З листяних дерев обсипається листя, яке створює своєрідну підстилку, що зменшує поширення вогню в разі пожежі.

Де берете насіння для нових дерев?

Лілія Гнатенко: Увесь посадковий матеріал власний. Працівники лісових господарств восени самостійно проводять заготівлю насіння. Потім його сушать, зберігають. Для хвойних дерев використовують спеціальні сушарки. Одні з найбільших знаходяться на Котелевщині в Рублівському лісництві. У них сушать шишки, пропускаючи через спеціальні барабани. Насіння шишок – невеличкі лусочки, які потім висівають навесні в розсадниках. Так само заготовлюється насіння дуба та інших порід дерев. Через рік сіянці висаджують на ділянках. У нас хороша база: підготовлений ґрунт, створені умови, крапельні поливи, тобто все для вирощування посадкового матеріалу.

- Які методи садіння лісу?

Лілія Гнатенко: Ліс висаджується двома способами: на рівних територіях – трактором, а коли місцевість нерівна (у схилах, ярах, балках) – вручну за допомогою спеціальної лісосадильної лопати – меча Колесова. Також вручну проводиться підсаджування.

- Коли проводиться посадкова компанія?

Лілія Гнатенко: У стислі терміни, доки є волога в ґрунті. Якщо немає снігу і морозів, то виходять навіть у лютому – на початку березня весною. Так само і восени, коли сприятливі погодні умови. Наприклад, минулого, 2020 року осінню посадку проводили до кінця листопада.

- Раніше в сільських місцевостях залучали до посадки лісу учнів шкіл. Чи є зараз така практика?

Лілія Гнатенко: Тривалий час проводилася Всеукраїнська акція «Майбутній ліс у твоїх руках». Ми запрошуємо громадськість, школярів, усіх бажаючих садити з нами ліс. Посадка невелика, але це, перш за все, просвітницька акція. Люди, які садять ліс – не прийдуть його знищувати. У нас є 15 учнівських лісництв. Це своєрідні гуртки, де школярі навчаються лісівництву. Наприклад, у Великих Сорочинцях, Лютенці, Терешках, Ковалівці та до інших лісництв приходять школярі, для яких проводить заняття лісничий або майстер лісу. Саме в дитинстві формується шанобливе ставлення до лісу. Цього року стартує нова акція в Україні "Створюємо ліси разом!", яка триватиме з 21 березня по 17 квітня.

Загрози для лісу

Лілія Гнатенко: У першу чергу, це шкідники, що призводить до всихання насаджень. Наприклад, рудий сосновий пильщик, який фактично знищує хвойні дерева. Нам часто еко-активісти закидають, що здорова деревина, а її зрубали. Але ніхто не дивиться, що досить часто під корою, якщо зняти верхній шар кори, дерево вже пошкоджене шкідниками. Якщо вчасно не провести вирубування заражених дерев – вони будуть поширюватися на інші ділянки лісу. І можна спостерігати, що спочатку стояло одне жовте дерево, а через певний період – десять. І якщо вчасно не проводити лісогосподарські санітарні заходи – то це велика загроза для лісу. Є ДСЛП «Харківлісозахист» – це спеціалізована організація, з якої приїжджають фахівці і проводять обстеження ділянок лісу, визначають, чи є там шкідники чи немає, призначають відповідні санітарні заходи.

Також великою загрозою для лісу є лісові пожежі. І, в основному, це не природній, а антропогенний фактор. Усе-таки більше 90% усіх пожеж – через людську недбалість або навмисні підпали лісів. Рідкісне явище, коли ліс випадково загориться від блискавки чи нагрівання скла від сонячних променів . У нас великий відсоток лісових пожеж весною, коли люди випалюють траву на сільськогосподарських угіддях, які знаходяться поруч із лісом. Минулої весни були дуже сильні вітри і після підпалу будь-якої трави вогонь перекидався на ліс. Працівники лісового господарства їздили також на гасіння лісів на Житомирщину і в Луганську область, де відбувалися великі лісові пожежі. Це велика стихія, з якою дуже складно боротися, тому що дуже швидко поширюється. Якщо це низова пожежа, то її ще можна якось локалізувати. Верхову зупинити практично нереально. Часто буває, що просто горить лісова підстилка, коли вигорає трава, але дерева не пошкоджуються, якщо вчасно виявлено пожежу і вчасно загасили. А коли сильний вітер – то цю пожежу складно зупинити.

Довідка: У наказі Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2004 року № 278 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в лісах України» виділяють 3 види лісових пожеж: низові, верхові, підземні. Низовими пожежами називають пожежі, які розповсюджуються надґрунтовим покривом (мохи, лишайники, трави, чагарники, деревний опад, лісова підстилка, вітролом, порубкові рештки) і нижнім пологом (підріст, підлісок). Верхові пожежі – це пожежі, при яких вогонь розповсюджується в кроновому просторі лісових насаджень.

- Як швидко ліс можна відновити після пожежі?

Лілія Гнатенко: Цей процес тривалий. Проводиться обстеження ділянки і визначається стан пошкодження. Якщо дерево пошкоджене, то воно все одно рано чи пізно почне пропадати. Тому вихід – це провести чистку, прибрати ліс, який обгорів і потім висадити новий. Якщо це була весняна пожежа, то восени в нас уже садять новий ліс. Літом не садять, тому що жарко. Якщо це осіння пожежа – можуть просто не підготовити ґрунт і висаджують вже весною. Але на будь-якій згорілій ділянці ми висаджуємо новий ліс.

- Зараз у ЗМІ багато інформації про те, що зникають ліси. Але ж цей процес розпочався давно?

Катерина Онищенко: Відомий ґрунтознавець Василь Докучаєв досліджував землі Полтавської губернії.. Він позначив на карті великі ділянки лісових ґрунтів, де раніше ріс ліс. Потім його зрубали, з цієї ділянки утворилися сільськогосподарські поля. Є праці кінця 19 століття – початку 20 століття, де відзначається також масове знищення лісів у господарських цілях.

Догляд за лісами

Лілія Гнатенко: Дуже часто ми чуємо заклики, що десь іде незаконна вирубка, та це часто не відповідає дійсності. Дерево виглядає здоровим, але під корою можуть бути шкідники. Ліс – це теж свого роду урожай, як пшениці. Якщо пшеницю вчасно не зібрати – вона пропаде. Так само і ліс: якщо вчасно не провести його заготівлю, не реалізувати - не буде чим наповнювати державний бюджет. Потрібно з усього підходити з господарським підходом і з висновками фахівців, тобто спеціалістів лісового господарства.

Єгор Гриник: Вважаю, що ліси мають лишатися у тому вигляді, якими їх створила природа. У нас на сайті є перелік заповідних територій, які були створені за нашої участі за останню енну кількість років. У тому числі є і лісові території. Один з найбільших наших успіхів, що певна територія дикої природи України стала заповідною завдяки нам. Наприклад, минулого року ми в калобарації з місцевими активістами в Житомирській області створили заповідник у Бердичівському районі площею 260 гектарів. 2 роки тому ми намагалися створити 2 заказники в Миргородському лісгоспі неподалік с.Комишня на північ і південь, але не вистачає часу активізувати це питання.

Катерина Онищенко: До того, як людина почала дуже втручатися в ліс, природа мала свої важелі, механізми відновлення. І такі ліси, як праліси, саморегулюються. На противагу ним монокультури – штучні соснові насадження. Якщо людина не буде їх доглядати, проводити санітарні рубки дерев, пошкоджених шкідниками, – ліс висохне. І те, що там дуже багато мертвої деревини, це навпаки добре для таких різнотипових лісів, де не один вид дерева, а їх багато різних дерев, різних рослин, біорізноманіття досить широке. Мертва деревина – це один з тих ключових моментів здорового життя лісу. Це й гумус, органіка, завдяки чому ростуть інші дерева. І все, що воно забрало з лісу – воно в ліс повернуло. Це такий собі закон збереження енергії. На місці мертвого дерева виростають десятки нових дерев. І тут конкуренція відбувається: яке перше дерево виросте, зможе до сонця дотягнутися – того й місце.

Тобто, якщо дерево посаджене людиною – людина й має його доглядати, якщо природній ліс – природа самостійно зможе себе відновлювати?

Так, регулювати, - зазначає Катерина Онищенко. - Багато хто з людей звикли послуговуватися стереотипами, що ліс має бути чистим – без жодного пеньочка, без валежника, гілочки якоїсь, щоб дерева всі були рівнесенькі, красиві. Але читала про те, що саме покручені дерева першими сприймають на себе різних шкідників, усі хвороби і вони не дають їм далі розповсюджуватися на здорові дерева.

- Чи можна вести господарську діяльність в заповідних зонах?

Катерина Онищенко: На нас покладаються охоронні зобов’язання, щоб ми зберігали ці природні лісові масиви в тому вигляді, в якому вони є. Якщо брати за приклад наш парк, то в нас заборонені рубки головного користування. Рубки освітлення і рубки догляду в нас дозволені по деяких лісах. А в Парасоцькому лісі взагалі заборонена будь-яка діяльність лісівників. Вони також охороняють його, так як ми, бо це ботанічна пам’ятка загального державного значення.

Єгор Гриник: Побутує міф, що якщо ліс заповідний, то в такому лісі абсолютно не можна нічого робити, але це не так. У нас є закон «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якого дика природа може відноситися в одну із 7-ми заповідних категорій: природні і біосферні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи і заповідні урочища. Останні 3 категорії – заказники, заповідні урочища і пам’ятки природи, створюються без забирання територій у лісгоспах, але вони зобов’язані вести свою діяльність відповідно до законодавства.

Довідка: На території Полтавщини діє 2 національні природні парки – «Пирятинський» і «Нижньосульський», 5 регіональних ландшафтних парків – «Гадяцький», «Кагамлицький», «Кременчуцькі плавні», «Диканський» і «Нижньоворсклянський», 178 заказників, 137 пам’яток природи і 48 заповідних урочищ (інформація станом на 01.01.2020 в «Екологічному паспорті Полтавської області»).

Лілія Гнатенко: На території об'єктівприродно-заповідного фондуосновні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об’єктів. Забороняється також проведення таких санітарних заходів, які порушують режим заповідника. Досить часто маємо ситуації, що там не проводиться ніякий догляд. Деревина просто стоїть, гниє, поширюються шкідники. Суцільні і вибіркові санітарні рубки заборонені. Санітарні рубки проводяться за погодженням ряду інстанцій, погоджень та дозволів.

Як перевірити, чи вирубка дерев законна чи ні?

Лілія Гнатенко: У нас є онлайн-карта рубок лісів. За допомогою смартфону на сайті «https://lk.ukrforest.com/» можна перевірити законність здійснення рубок та ознайомитися з переліком лісорубних квитків на заготівлю деревини. Реєстр дозволяє обрати необхідну область, лісгосп, лісництво, квартал та виділ, систему і тип рубок, їхній статус та період проведення, кому належить і який об’єм заготівлі. На кожну заготовлену ділянку є дозволи.

Фінансування лісової галузі

Лілія Гнатенко: Останнім часом це дуже складна тема і питання не врегульоване. На початку 90-х років у нас було своє міністерство – Міністерство лісового господарства. Пізніше стали Державним комітетом лісового господарства, зараз - Державне агентство лісового господарства. І підпорядкування теж змінювалося – то аграрне міністерство, то екологічне. Зараз знову питання про передачу з міністерства екології в аграрне. Наша область років п’ять взагалі не має державного фінансування. Заробітну плату отримуємо за рахунок реалізації деревини. Навіть для того, щоб провести посадкову компанію, потрібно виростити сіянці, заплатити працівникам, купити паливо. Для цього потрібні кошти. Наприклад, від продажу тих самих новорічних ялинок ми зможемо провести посадкову компанію. Лише з екологічного фонду обласного бюджету щороку виділяється по декілька мільйонів щороку, що є важливою підтримкою для лісових господарства. Це цільові кошти на протипожежні заходи. Але так ми повністю на власному самозабезпеченні.

Єгор Гриник:  У США федеральні ліси, які управляються владою, на 90% дотаційні. А в Україні більшість лісгоспів знаходиться на самозабезпеченні. Зараз велика проблема з підпорядкуванням лісів. З 2012 по 2019 роки ліси були під Міністерством аграрної політики. Потім з 2019 – середина 2020 рр – Міністерство енергетики і захисту навколишнього середовища. Останні півроку вони нарешті потрапили в Міністерство захисту навколишнього середовища. Але зараз відновили Міністерство аграрної політики, куди знову хочуть передати ліси. Наша природоохоронна група, звичайно, не рада цьому.

Еко-туризм на Полтавщині

-Чи розвивається на Полтавщині еко-туризм у лісах?

Лілія Гнатенко: Робота з надання в лісі комерційних послуг не відбувається, так як ми державна організація. Ми проводимо просвітницьку діяльність –заняття для учнівських лісництв у класах просто неба та екскурсії екологічними стежками. Уздовж доріг створюємо рекреаційні зони – місця для відпочинку, де стоять альтанки, столики, лави. На багатьох є і дитячі зони – гойдалки, каруселі. Також наявні санітарні зони. Люди мають приходили в цивілізовані місця і не завдавати ніякої шкоди природі. Вони є в кожному районі по всій області.

Катерина Онищенко: Наші фахівці самостійно або разом з лісівниками проводять просвітницьку діяльність для учнівської молоді, де розповідаємо про функціонування лісу, його користь і як правильно себе поводити на природі. Також організовуємо екскурсії екологічними стежками («Заповідна Диканщина» має 11 зупинок протяжністю 3500 м), різні квести, туристичні походи. Наприклад, узимку всі бажаючі могли взяти участь у пішохідному квесті «Зимові цікавинки природи», під час якого виконували різні завдання.

Автор: Марина Лебідь

У публікації використані фото Катерини Онищенко, Юрія Репала, Лілії Гнатенко

Бажаєте отримувати найважливіші новини Полтави у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram