Полтава-2020. Політичний ТОП: прощання із Шамотою, зліт та падіння Іващенка, «Вата-шоу» Карпова та реванш Мамая

2020-ий рік був багатим не лише на катаклізми, несподіванки та не завжди очікувані сюрпризи. У Полтаві відбулося чимало подій, які могли змінити місто. Ми зібрали для вас підбірку політиків, які, на нашу думку, найбільше впливали на політичне життя Полтави у році, що минув. Або потенційно можуть це зробити у році, що наближається.

Прощання року. Олександр Шамота

Коли у вересні 2018-го року Олександр Шамота став секретарем Полтавської міської ради (а за відсутності голови і виконуючим обов’язки та фактичним керівником міста – Авт.) багато хто подумав: «Та це – тимчасово». Коаліція у міській раді була зовсім нестійкою, Верховна Рада мала призначити вибори міського голови. Олександра Шамоту сприймали як політичну фігуру не самостійну і тимчасову на великій полтавській шахівниці. Проте реальність виявилась іншою. Перевиборів у Полтаві не призначили, коаліція у міськраді дійсно розпалася, проте нової опоненти Шамоти зібрати не змогли. І «тимчасовий» секретар міської ради по факту керував Полтавою понад два роки.

За цей час із Олександром Шамотою траплялися різні політичні метаморфози. Особливо, у складному для всіх 2020-му. На початку року він став ворогом усіх підприємців, коли підтримував позицію Кабміну щодо жорсткого карантину та зокрема закриття ринків. А вже у жовтні, незадовго до виборів, організував у місті акцію протесту проти запровадження «червоної зони» карантину, на яку вийшов разом із підприємцями.

Політичних дивідендів це Олександру Шамоті, очевидно, не принесло. Він все ж таки пішов на вибори із командою СДП, програв їх і після оголошення Олександра Мамая міським головою залишив міську раду.

Цілком можливо, що ми іще побачимо повернення Олександра Шамоти до полтавської політики, проте повторити такий стрімкий злет йому навряд чи вдасться.

Розчарування року. Сергій Іващенко

Герой цього розділу цілком міг стати «Проривом року» або «Політиком року», якби… Втім, у реальному житті, частіше за все, ніяких «якби» не трапляється. На початку 2020 року навряд чи хтось всерйоз вірив, що полтавський забудовник Сергій Іващенко може реально претендувати на крісло міського голови Полтави. Його, звісно, знали – як керівника будівельної компанії, мецената, спонсора футбольного клубу. Проте, м’яко кажучи, для полтавської політики він був гравцем далеко не першого ешелону. І навіть не другого. Втім, вже восени саме у нього з’явився реальний шанс перемогти Олександра Мамая і стати новим міським головою Полтави.

Шансом цим Сергій Іващенко не скористався. Зараз важко однозначно сказати – що було цьому головною причиною: відсутність політичного досвіду, слабка робота виборчого штабу чи невірно вибудована стратегія боротьби із головним опонентом. Факт залишається фактом – вибори Іващенко програв. І чи випаде у нього коли-небудь іще один такий шанс – дуже велике питання. Як правило, життя других шансів не дає. До наступних виборів, навіть якщо вони будуть достроковими, скоріш за все, з’являться нові гравці, на яких будуть робити ставку. А Сергій Іващенко у 2021-му спробує проявити себе бодай у якості голови другої за кількістю депутатів фракції Полтавської міськради. Втім, зважаючи на внутрішні протиріччя «Слуг народу», складно сказати – яку саме кількість депутатів зможе контролювати перший номер списку. Проте прогнозуємо, що стати значимою політичною фігурою на фоні більш досвідчених гравців Сергію Іващенку навряд чи вдасться.

Зрада року. Андрій Карпов «Полтава»

Відомий український блогер та телеведучий Андрій Карпов, він же – Андрій «Полтава» - досить швидко і несподівано став одним із головних політичних гравців у нашому місті. Для багатьох було сюрпризом, що саме його «Європейська солідарність» висунула кандидатом на посаду міського голови. Все ж таки Андрій Полтава у останні роки займався переважно тролінгом росіян та, так званих, «ватників», а тут йому потрібно було зануритися у захопливих світ комуналки, формування і розподілу бюджету та складних політичних домовленостей. Із останнім навиком, до речі, у Андрія Карпова все добре, проте не будемо забігати наперед.

Високий рейтинг «Європейської солідарності» та особиста впізнаваність принесли Карпову четверту сходинку під час виборів міського голови.

І це був досить непоганий результат – сам кандидат про це неодноразово говорив.

Також «ЄС» отримала шість депутатських мандатів у новому скликанні ради. А отже – можливість торгуватися за свою сферу впливу на місто, а також привабливі керівні посади. Як з’ясувалося, торгуватися Андрій Карпов любить і уміє. При цьому, не особливо зважає на політичні розбіжності та ідеологічні протиріччя. Карпов виявився готовим увійти до будь-якої коаліції, яка запропонує йому посаду секретаря міської ради.

Багато прихильників «Європейської солідарності», напевно, були шоковані, коли дізналися про перемовини про входження групи Андрій Карпова у можливу коаліцію із партіями «За майбутнє» та «Опозиційна платформа За життя». Якщо щодо перших іще можна дискутувати, то друга партія на всеукраїнському рівні є відверто проросійською політичною силою. І уявити союз ОПЗЖ із українським блогером, який зробив собі ім’я на віртуальній війні із проросійськи налаштованими опонентами було просто неможливо. Проте, як виявилося, реальній Андрій Карпов суттєво відрізнявся від екранного образу Андрія «Полтави». Він заговорив про те, що у місті усі сили мають працювати на розвиток міста. І якщо для цього потрібно співпрацювати чи із «За майбутнє», чи із «ОПзЖ» - він це буде робити. Про це Андрій Карпов заявив на зустріч із учасниками АТО.

Велика «зрада» могла статися вже 29 грудня на першій сесії Полтавської міської ради. Саме тоді депутати поки що лише уявно зібраної більшості із депутатів фракції «За майбутнє», «ОПзЖ», «ЄС» та, можливо, «Слуги народу» і «Партії простих людей» мали б голосувати за кадрові призначення. Проте щось пішло не так – і розподіл посад вирішили відкласти до нового року.

Поки що Андрій Карпов переповнений ентузіазмом. Записує для своїх шанувальників радісні відео про початок роботи депутатом і боротьбу вже із полтавськими «ватниками». Запевняє журналістів, що ніякої коаліції у міськраді немає. Але все таємне рано чи пізно стає явним. Скоріш за все, вже у січні, кандидатуру Андрія Карпова висунуть на посаду секретаря міської ради. І за неї проголосують, у тому числі, представники проросійської «ОПзЖ». А потім Андрій Карпов, який ішов на вибори, щоб боротися із корупцією та руйнуванням міста, буде, як секретар, працювати в одній команді із Олександром Мамаєм. От тоді відтермінована зрада стане реальністю. На думку автора, це стане кінцем недовгої політичної кар’єри Карпова. Тому що, так звані, «порохоботи» зради йому не пробачать, а проросійськи налаштований електорат його і так, м’яко кажучи, не надто любить.

Втім, можливо, у самого Андрія «Карпова» є позитивний сценарій розвитку подій, який дозволить йому завдяки нехитрій грі та домовленостям здобути якісь політичні дивіденди.

Реванш року. Олександр Мамай

Він же – «Політик року». Тут, все ж таки, без варіантів. У 2018-му політичні опоненти завдали Олександру Мамаю серйозного удару. Мамай, схоже, до останнього не вірив у реалістичність свого відкликання із посади міського голови, тому вимушене прощання із кріслом мера сприйняв досить болісно. Втім, кістяк своїх прихильників Олександр Мамай не розгубив. І великою мірою саме завдяки їм зумів втретє виграти вибори міського голови Полтави. Попри запущений політичними опонентами хештег #НеМамай, попри об’єднання у другому турі Іващенка, Удовіченка та Бублика, попри фактичну відсутність впродовж двох років у політичному житті міста, Мамай зумів перемогти і взяти реванш над своїми опонентами.

Втім, його перемогу майже одразу назвали «пірровою». Адже Олександр Мамай мав у новообраній раді лише десятьох депутатів від партії «За майбутнє» плюс можливих союзників у вигляді чотирьох депутатів із «Опозиційної платформи За життя». Разом виходило лише 15 із необхідних 22 голосів. Натомість, опоненти Мамая цілком могли знову зібрати 28 голосів, які потрібно для дострокового відкликання міського голови.

Проте, схоже, Олександру Мамаю і цього разу вдасться розбити не надто монолітні ряди противників та зібрати більшість «під себе». І провести через голосування потрібні йому кадрові призначення.

Зокрема, зараз вже говорять про можливе входження до коаліції чотирьох депутатів від «ЄС», двох від «Партії простих людей» та трьох – від фракції «Слуг народу». Наскільки реалістичним буде такий сценарій – ми побачимо на найближчих сесіях ради. Поки що лише констатуємо – після болючої поразки Олександр Мамай відновився і повернувся у крісло міського голови Полтави. Як зміниться місто після третього пришестя Мамая ми оцінимо вже у 2021-му році.

Бажаєте отримувати найважливіші новини Полтави у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram