Як у Полтаві відзначають День Святого Валентина: реальні історії полтавських закоханих

День Валентина святкують у багатьох країнах світу. В Україні святкувати День Святого Валентина почали не так давно. Думки людей розділилися – одні є прихильниками свята, інші ж його всіляко критикують.

Історія свята

Народився День закоханих в середньовічній Європі, згодом помандрував до Америки, а в Україну прийшов після отримання незалежності.

14 лютого пов’язане з ім’ям християнського святого Валентина. От тільки історія частенько замовчує, що таких персонажів насправді було як мінімум троє:

- священик і лікар, якого стратили 14 лютого під час гонінь на християн за часів Клавдія ІІ;

- єпископ, з яким фактично сталось те ж саме: був убитий за приналежність до християнства під час панування Авреліана. Стратили його теж 14 лютого, і навіть поховали в тому ж місці, що і його попередника. Це часто спричиняло різного роду непорозуміння;

- кандидат на пост Папи, що проживав у Єгипті та у своїх проповідях говорив про шлюб як ідеал християнської любові. Однак про його смерть та місце поховання нічого не відомо.

Вважається, що усі три Валентина возвеличували кохання, допомагали молодим залагоджувати суперечки і охоче вінчали закоханих. Та все ж багато людей більше схиляються до думки, що покровителем закоханих був саме єпископ Валентин.

День Валентина по-полтавському

Ми вирішили з’ясувати як святкують День Валентина саме полтавці. Виявилося, наші респонденти по-своєму ставляться до цього свята та проводять його по-різному, хоча дещо все ж збігається – усі закохані хочуть провести цей день разом зі своєю другою половиною.

“- Зазвичай ми святкуємо цей день надзвичайно весело - ми висипаємося, - жартує економіст Вікторія Гладка. – Ми ще той неформат. Але цього року разом підемо на джазовий концерт.”

“- Для нас з чоловіком це день, коли ми можемо залишити на вечір дітей та провести час разом, - ділиться письменниця Дар’я Іваніщенко. – Зазвичай, микрасиво вдягаємося та йдемо в ресторан. І поводимося як парочка на першому побаченні. Взагалі ж, у нас зовсім скоро річниця весілля і День Валентина така собі репетиція перед цим важливим святом. У річницю ми, зазвичай, їдемо кудись днів на п'ять, щоб побути удвох. Цього року їдемо в Ужгород. Уже замовили кілька спа-екскурсій. Будемо відпочивати.”

А ось якими традиціями святкування поділилася фрілансер Пелагія Зуйкова:

“- У 2020 році буде сім років нашого з чоловіком спільного святкування Дня Валентина, як закоханої пари. Зазвичай, ми даруємо одне одному різні гарні подаруночки. Уже кілька років ми маємо добру традицію ходити в театр саме у цей день. А в цьому році плануємо сходити у кіно. Головне, на нашу думку, цей день провести разом і зовсім неважливо - вдома його святкувати чи десь у місті.”

А ще Пелагія Зуйкова поділилася з нашим виданням історією знайомства зі своїм чоловіком:

“- Наше перше знайомство відбулося у лютому 2012 року в чаті “Skype”. Нас познайомив спільний друг Антон. Глянула на його страшнувате лисувате фото на аватарці (ну не пасує йому лисина!) і, як хлопець, він мені зовсім не сподобався. Але я вирішила налагодити дружні відносини. Проте розмова не клеїлась – Вова говорив про розробку ігор і було видно, що він не розбирався у цьому. Мене теж не цікавила ця тема (хоча я вчилася на програміста, але більше цікавилась веб-розробкою сайтів). Після того я вирішила більше не спілкуватись - він мені взагалі не сподобався навіть як співрозмовник.”

Ось такими іноді бувають перші враження від знайомства з майбутнім чоловіком. Але, як вияляється, вони бувають оманливі.

“- В день міста ми зустрілися знову, - продовжує Пелагія. – Я запросила Антона - подружці з університету він сподобався і вона попрохала їх познайомити. Зустрілися всі біля входу на стадіон Марусі Чурай, де збиралися виступали Потап і Настя Каменських.

Мої враження від зовнішності Вови в реалі були кращими – можливо, тому, що він відростив волосся, чи тому, що виглядав звичайним хлопцем високого зросту, а не “дурником”, як на тому фото. Під час спілкування Вова був мовчазний, тільки іноді посміхався, хоча ми всі жартували, як звичайні студенти. Коли Антон жартома забрав у мене шарф, і не захотів віддавати, раптом за мене заступився Вова – відібрав шарф та повернув мені. Я була приємно здивована цим вчинком. Промайнула думка: «Цей хлопець буде стояти на своєму, щоб не трапилось. І руки у нього сильні».

Потім почався концерт, на якому ми стояли разом. Під час танцю Вова несподівано обійняв мене за талію. Пам’ятаю, подумала, що це нахабно під час першої зустрічі, але у атмосфері свята вирішила не зважати.

Після закінчення концерту і феєрверків Вова провів мене додому. Коли ми прощалися, я обійняла його за шию. Згодом Вова розповів, що в той момент подумав, що я дуже весела дівчина. Виявляється, я його зацікавила саме своєю незвичною поведінкою.

Того ж вечора ми списались в “Skype”, і вже за два дні спілкувалися майже про все на світі, нам стало дуже цікаво разом. Він привернув до себе увагу своїм розважливим і незвичайним мисленням на різноманітні теми. За Вовиними словами – я теж не була схожа світоглядом на більшість дівчат. Потім ми зустрілися в коридорі технічного університету, де обоє тоді навчалися. Поговорили, і вкінці розмови я його спонтанно поцілувала в губи. Він здивувся, але зробив вигляд, що все добре.

Згодом ми почали зустрічатися все частіше та проводили разом час. В симпатії же одне одному зізналися через пару тижнів – я йому без слів, сидячи за столиком в кафе, маленьким жестом рукою, а він таким же жестом підтвердив і промовив на вухо: «Я також». Пам’ятаю, як на святкуванні його Дня народження подумала: “Вова мені дуже подобається – я бачу у ньому майбутнього чоловіка, саме з таким хлопцем я б створила сім’ю”.

Пелагія наголошує, що відтоді спільне життя тільки зміцнило їх як пару.

“- Він підтримував мене під час раптової смерті батька від інфаркту, а згодом і під час смерті бабусі, - ділиться Пелагія. - Коли ж він кардинально змінив раціон харчування і стиль свого життя, за його словами, я єдина, хто його повністю підтримала. Саме в ті дні ми і зрозуміли, що по-справжньому покохали одне одного. Разом ми змінюємо наше життя на краще. Звісно, бувають дні, коли ми сваримося. Але ми завжди аналізуємо наші сварки та уважно слухаємо думку одне одного. Тому згодом сварок стало меньше. Ми любимо одне одного, незважаючи ні на які розбіжності.”

Раніше ми писали Подарунок до 14 лютого — 5 незвичайних ідей