У Полтавському музеї Короленка відкрилася виставка "На контрастах"

19 листопада о 16:00 у Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка відкрилася виставка робіт полтавських художниць Марини Шевченко та Юлії Гармаш.

У Полтавському музеї Короленка відкрилася виставка "На контрастах", фото-1

Різноманіття контрастних прийомів і технік від класичного живопису до еклектики та сучасного мистецтва виконані з любов’ю, надзвичайною щирістю та ніжністю. Вражаюсь і геометричні форми – гарні, лаконічні. Міські пейзажі та новорічні мотиви символічно вказують на приближення Нового року. Виставка дуже добра, позитивна і неймовірно прекрасна. Хоча тут і поєднується непоєднуване, але в цьому і є справжня краса.

Марина Шевченко - професійний художник, закінчила Педагогічний університет, педагог та викладач арт-студії “Кольорова зебра”. У неї вже були дві персональні виставки у Полтаві, а також у Києві. Її роботи є в приватних колекціях не тільки України, а і Росії, Австрії, Німеччини. Малює аквареллю, пастеллю та маслом. Юлія Гармаш сама себе називає художником-аматором, працює в айті сфері, а живопис це її улюблене хобі. Навчалася в Аграрній академії. Її роботи також є у приватних колекціях за кордоном. Окрім живопису, художниць об’єднує ще і десятилітня дружба.

У Полтавському музеї Короленка відкрилася виставка "На контрастах", фото-2

На виставці була присутня наставниця художниць - Наталія Сташкевич, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва, педагог.

- Гордість моя як педагога в тому, що вони дійсно різні, що їх живопис не зламали, - говорить Наталія. – Що Марина, що Юля мають своє лице. Це найбільша гордість педагога – не зламати під себе. Ні Марина, ні Юля на схожі на мене, ми абсолютно різні. Юля знайшла себе у масштабах, у кольорі і неординарному підході до всього – щоб все не було схоже на те, що є насправді, все у неї по-своєму. Ось Юля себе знайшла і це потрібно розвивати. А Марина все-таки тяготить до натури, до того, що є насправді. Марина у пошуку, вона весь час щось шукає, викопує, пробує і це дуже радісно, що вона не стоїть на місці.

- Мій вклад у цю виставку це взагалі експеримент, - говорить Юлія Гармаш. – Це емоції, колір, деякі внутрішні переживання. Я змішала все, що могла змішати – масло, акрил, пробувала навіть робити колаж і це мені дуже сподобалось. Гарна ідея прийшла до нас із Мариною зробити виставку на контрастах, адже саме на контрастах можна побачити сильні сторони кожної. Все пізнається у порівнянні, тому таку назву і придумали. Думаю, що кожен може вибрати, що сподобається особисто йому. Картину “Риба”, наприклад, я присвятила своїй мамі, бо за гороскопом вона саме риба. Я дуже довго з нею мучилась, тому що мамі постійно щось не подобалося, зокрема колір. Але врешті ми співпали і робота була завершена. Мама дала добро і сказала, що їй подобається, що вона її повісить у себе. На цьому я заспокоїлась і вирішила, що тепер її можна і на виставці показувати.

- Я дуже вдячна тим людям, яких зустрічала, особливо, останні два роки, - говорить Марина Шевченко, - які мені допомагали і мотивували. Вони допомагали мені не впасти у скрутні часи мого життя. Я б сказала, що і мої роботи та взагалі творчість мене врятували. Згодом я вже вирішила ділитися досвідом, адже отримую велике задоволення від того, що людям подобається моя діяльність, що люди виходять з моїх майстер-класів задоволені та радісні. Тут зібрані роботи, які я створила за останні два роки. Звісно це не всі техніки, які я перепробувала. Тут є і акварель, і пастель, і декілька масляних робіт. Роботи різнопланові. Деякі я виконувала з натури, деякі по фото-референсам, дві роботи масляні.

- Я була на художньо-мистецькому пленері “Зборівська битва” у Зборові та отримала там надзвичайні враження, - ділиться Марина. - На такому масштабному пленеру я була вперше. Це мене дуже мотивувало. На картині “Білий берег”зображена зборівська битва під командуванням Богдана Хмельницького. Зборівці дуже пишаються цією подією, адже вона є практично початком української державності. Є також картина з фотографії у Зборові, де зображені два тернопільських художника, які теж були на пленері. Дві роботи маслом це зовсім експеримент і не мій стиль. Це я підібрала два полотна, які викинули мої учні і вирішила щось придумати. І ось коли я очищала їх від фарби, до мене прийшли спогади мого дитинства. Народилася я в Норильську, і там був такий собі дім відпочинку, де справді стояла клітка з ведмедем. Мені так жаль було того ведмедя, тому що скрізь була природа, а цей ведмідь сидів у клітці, не знаю чому так склалося. І чомусь це мені раптом згадалося і я вирішила це зобразити.