У Полтаві презентували книгу про Антона «Енея» Цедіка (ФОТО)

21-го листопада у Полтавській обласній бібліотеці імені Котляревського презентують книгу про загиблого полтавського воїна Антона Цедіка – «Антон «Еней» Цедік – правдива Душа в пошуках Істини».

До книги увійшли спогади майданівців, бійців російсько-української війни, рідних та друзів Антона. Упорядкувала всі ці спогади та зібрала їх у книгу вчитель Полтавської гімназії №17 Олена Стоцька.

Під час презентації вона розповідає, як мама передала їй записник Антона, у якому були телефони його знайомих із Майдану та добровольчих батальйонів. Із багатьма вона зустрічалася особисто, інші – слали їй свої спогади на електронну пошту. Зібрані спогади стали книгою, а сама книга тепер потрапить до бібліотек, де її зможуть прочитати земляки героїчного полтавця.

Із численних спогадів, які увійшли до книги, постає сам Антон – не по роках мудрий, впевнений, начитаний, чесний та безкомпромісний. Для багатьох він був авторитетом і ним захоплювалися навіть люди, значно старші за нього віком.

Вчителі Антона згадують його шкільні роки – як легко він вчився, як любив ставити запитання, на які складно було знайти відповіді, як часто знав міфологію краще за самих педагогів.

Надзвичайно цілеспрямованим запам’ятали Антона друзі за університетом. Один із одногрупників говорить:

-Антон був тією людиною, яка могла б усе змінити у цій країні!

Побратим із позивним «Лучезар» згадує, що Антон був для нього прикладом саморозвитку. Він завжди знав, чого прагнув. Хотів стати справжнім воїном – і пішов служити до армію, хотів мати знання – і паралельно здобував дві освіти.

Друзі за київським та полтавським Майданом запам’ятали Антона Цедіка рішучим, впевненим та здатним надихати інших. Його побратим Юліан Матвійчук згадує, як у Полтавській обласній раді Антон спершу тренував юних хлопців, навчаючи їх вправам оборони, а потім читав їм «Кобзаря».

-Антон любив повторювати, що боротьба під час революції йде не за владу, а за душі! – згадує Юліан.

Антон Цедік був небагатьом із тих українців, які відчували наближення війни, тому готувався до неї. І коли на схід України поїхали перші добровольці, Антон не зміг залишитися осторонь. Він пройшов підготовку і у складі «Донбасу» поїхав захищати рідну землю. Його бойові побратими запам’ятали його розум, налаштованість на боротьбу і – незмінну книжку у руці.

-Коли ми заходили до Іловайську, нам наказали взяти лише зброю та боєприпаси. Антон не послухав. Взяв зброю, боєприпаси та «Кобзаря», - згадує один із добровольців.

Багато слів сказали під час майже тригодинної презентації книги. І кожен виступаючий потім підходив вклонитися батькам Антона – Ользі та Ігорю Цедікам.

Ольга Миколаївна подякувала упорядникам книги та усім небайдужим, які зберігають пам'ять про Антона.

-Дякую усім-усім, хто написав спогади про Антона. Дуже прошу – не забувайте усіх полеглих. Давайте гуртуватися заради світлого майбутнього нашої держави! Хлопці воювали, отримували поранення, але не втратили української душі, не втратили нашої совісті! Слава Україні!

Нагадаємо, раніше у Полтаві заклали калинову алею на честь Котляревського та загиблого "Енея".