Перукарня-примара на Половках: чи знайде суддя адміністративного суду вихід із замкнутого кола?

Учора в Полтавському окружному адміністративному суді в чергове намагалися з’ясувати, хто ж має право власності на приміщення перукарні по вул. Великотирнівській. Спір навколо цієї цирульні триває більше 10 років і станом на сьогодні вже схожий на екранний трилер, аніж на справу, якій можна дати визначення категоріями здорового глузду.

1995 рік, або як все починалося

До 1995 року перукарня займала територію у 500 кв. м та була у підпорядкуванні міськпобуткомбінату. Завідуючою «території краси» була така собі С. Горшкова. Потім вона почала оформляти документи на приватизацію майна. Зібрала колектив і запропонувала кожному стати власником частки перукарського бізнесу, створити командитне товариство.

Як стверджують колеги С. Горшкової, перукарі, що пропрацювали тут по 2-3 десятиліття, говорила вона складно та солодко:

«Я навіть квартиру купила на Половках. Бо вірила, що це тепер моє, а значить є гарантія стабільності, що воно залишиться моїм дітям та внукам. Ізначально ми погоджувалися на те, що кожна з нас матиме рівну частку. Але виявилося, що вже тоді нас обманули».

Документи підписали. Але за ними фактичною власницею перукарні стала С.В. Горшкова, бо вона була єдиним учасником командитного товариства і їй належало 72,5%, решті ж 25 перукаркам перепало трохи більше, аніж по 1% і вони стали вкладниками перукарні. Утім, про ці всі обставини перукарі дізнаються пізніше, десь приблизно за рік після підписання документів, коли отримають лист з повідомленням від банку, що перукарня збанкрутувала. До того ж, радітимуть співвласності (новому явищу в важкі пострадянські часи), віритимуть С. Горшковій, котра буквально за рік зуміла продати 300 кв.м. перукарні, залишивши колегам менші 200.

10 років у судах. Підступність адвоката

За фінансові махінації С.В. Горшкова опиниласяпід вартою. Місце директора посіла одна з перукарок Євгенія Піщанська. Тоді перукарки спільним коштом зробили у цирульні ремонт та погасили великий борг за комунальні послуги. Є. Піщанська каже:

«Коли її посадили, слідчий сказав: «Проведіть збори, оберіть директора». Мене вибрали. Мені слідство віддало документиі я набула права вчиняти дії від імені юридичної особи. Поки не прийшов у минулому році Іванов і не сказав: «Я тут власник, йдіть звідси».

Адвокат Олег Іванов на горизонті у перукарок з’явився несподівано. Це сталося після того, як С. Горшкова померла у СІЗО і 72,5% перукарні перейшли у спадок нікому невідомому до того моменту родичу небіжчиці, громадянину РФ Сулеїну О.В. Фактично, цей росіянин набував права на частку в майні перукарні. Жінки ж хотіли вберегти своє, тому за допомогою звернулися до адвоката О. Іванова, якого їм порекомендували (хто саме, не уточнюють). Іванов поводив себе гідно, зумів добитися прихильності й довіри від вкладників. Вони надали йому для ознайомлення оригінали документів. А вже через деякий час довідалися, що О. Сулеїн продав свою часткуО. Іванову і останній має намір викинути їх на вулицю. Одна з перукарок, Людмила Таранушенко, згадує:

«Іванова порекомендували як грамотного юриста, який зможе допомогти з документами. Ми йому показали документи, щоб він підказав нам, як зробити так, щоб це зданіє було наше. Він спочатку гладко стелив, а потім прийшов і сказав: «Каждий деньги зарабатує, як може чи по хорошому, чи по поганому, це зданіє буде моє». Погрожував. Нас обманули».

Перукарня-примара, або у чому суть судової тяганини сьогодні?

Вже більше восьми місяців справа перукарні у суді. У листопаді 2017 р. її закрили, бо вона не підсудна адмінсуду. Перенаправили до господарського суду.

"Нами була оскаржена ця ухвала, апеляційний суд задовольнив її й повернув у адміністративний суд для розгляду", - каже один із представників інтересів перукарів, юрист В. Кущинський.

24 квітня в адміністративному суді відбулося перше слухання. Позивачі (тобто перукарі та їхні представники) з’явилися у суді в повному складі. Відповідачем мав бути Державний реєстратор Чутівської РДА та КП «Реєстратор» Полтавської обласної ради, але на засіданні вони не з’явилися. Натомість у залі був новоспечений керівник і власник перукарні, що тепер носить назву «Іванов – фірма «Свагі», Олег Іванов. Поводився нахабно, з журналістами спілкуватися відмовився, судді Л. О. Яресько ж пояснив ситуацію так:

«Коли я придбав корпоративне право на майно товариства, й почав реорганізацію з командитного товариства на повне, мав двохмісячний термін на повідомлення керівників, працівників про це, й про звільнення. Я призначив Піщанську в березні місяці 2017 р. на посаду директора своїм наказом на два місяці».

Утім, як пояснює представник позивача, адвокат Віта Мосієнко, єдиною особою, яка мала право здійснювати юридичні дії щодо товариства (державну реєстрацію) була Є. Піщанська, як чинний директор підприємства, обраний загальними зборами. А в документах фігурує взагалі невідома особа, дехто Мартиненко (що на той час представляв інтереси О. В. Сулеїна).

«Предметом оскарження цієї справи є саме дії державного реєстратора, щодо внесення змін з приводу юридичної особи. Зокрема, щодо зміни складу учасників, виключення Піщанської Є. Д. і інших вкладників зі складу вкладників (оскільки взагалі за законом не передбачено здійснювати виключення вкладників). Ми просимо визнати протиправними рішеннядержавного реєстратора, щодо державної реєстраціїзмін, зокрема, й до установчих документів, на підставі яких було внесено зміни до складу учасників. Участь у товаристві не успадковується. Успадковується саме частка в майні, але не участь в товаристві. Це було предметом розгляду інших судових справ, зокрема, представник третьої особи (О. Іванов) позивався до суду щодо включення його до складу засновників, але це не передбачено законодавством та установчими документами», - каже В. Мосієнко.

У перекладі з юридичної мови на людську, маємо кілька висновків:

1.Стороння людина (якими є, фактично, й Мартиненко, й Іванов) не мала повноважень вносити зміни у державну реєстрацію підприємства.

2.О. В. Сулеїн успадкував матеріальну вартість частки С. Горшкової, але за законом, права учасника командитного товариства не успадковуються. Фактично, знову все зводиться до того, що жодних перереєстрацій він здійснювати не мав права.

3.Купивши у Сулеїна його частку, О. Іванов хотів здійснити реєстраційні дії у Полтаві, звертався до державних реєстраторів міського управління юстиції. Але тут йому відмовили. Представник інтересів позивача Т. Дейнека каже:

«Зараз закон дозволяє вчиняти реєстраційну дію на території області. Тому вони пішли в Чутівський район. Там змогли це зробити. Заплутаний протокол і те, що подала особа, яка не мала взагалі повноважень таке робити, не мала відношення – оце ми оскаржуємо».

Адвокат В. Мосієнко підтверджує цю думку документами з іншого судового провадження:

«Це вже була не перша спроба передати командитне товариство Горшкової. В 2015 році була ще спроба, був аналогічний пакет документів, в Полтаві їм відмовили, й є підтвердження адмінсуду, що відмова була правомірною. Після того, вони беруть оцього Сулеїна, включають його як учасника, бо він ніби то успадкував, і як вони вважали, мав на це право. І потім він продає свою частку Іванову. А Іванов потім вирішив, що йому непотрібно командитне товариство, бо йому непотрібно 25 вкладників. І він їх по виключав. А це взагалі законодавством не передбачено. Не можна!».

10 місяців О. Іванов намагається перетворити всіма правдами та неправдами командитне товариство на повне. На цей час відключив у перукарні електропостачання, перукарі не можуть працювати. За законом, їх не можуть звільнити, але й працювати не дають.

«Зараз така ситуація, що ніхто не може стати учасником. Замкнуте коло. Приміщення юридично правильно продати не можна», - підсумовують юристи.

Між тим, суддя Л. Яресько затребувала у якості доказу рішення про призначення Є. Піщанської, щоб пересвідчитися, що саме вона з 1996 року є директором товариства, хоча дані про те, що вона була керівником, містилися в ЄДР. Окрім того, суддя наразі оцінює пакет документів – чи правильно вчинив реєстратор, чи ні. Наступне слухання у справі має відбутися 10 травня, о 10 год.

Ольга Гладченко