У Полтаві обговорили Закон «Маски-шоу: Стоп!»

Сьогодні в Полтавському юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого обговорювали слідчі дії в житлі чи іншому володінні особи. Захід відвідали як науковці, так і представники судових, правоохоронних органів, правозахисники.

Проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні завжди передбачає можливість застосування легального примусу. Це безпосередньо пов’язано із можливістю обмежень конституційних прав і свобод людини й громадянина. Особливо це стосується тих випадків, коли вказані дії проводяться у житлі чи іншому володінні особи. Надзвичайно висока правообмежувальна діяльність органів досудового розслідування та суду безумовно пов’язана із ризиками порушень основоположних прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та інших осіб. І правозастосовна практика, на жаль, підтверджує цю тезу.

Правознавці провели аналіз статистичних даних та матеріалів судової практики. Він показав, що на сьогоднішній день неправомірний обшук – непоодинокий випадок. І як результат: з одного боку – безкарність правопорушників, адже докази суд визнає недопустимими, а з іншого – порушення прав особи щодо якої дана слідча дія проводилась, є неприпустимими.

16 листопада 2017 року було прийнято Закон, яким було внесено зміни щодо порядку проведення обшуку. Урядовий законопроект №7275 ЗМІ охрестили як «Закон – маски-шоу: Стоп!». Вказаний нормативний акт покликаний забезпечити та додатково гарантувати права, свободи та законні інтереси громадян та юридичних осіб від необґрунтованих чи незаконних обшуків у приміщеннях, в яких вони проживають чи здійснюють підприємницьку діяльність.

Основними новелами є:

-обов’язкове фіксування за допомогою аудіо- і відеозаписуючих технічних засобів судового засідання, у якому вирішується питання про надання дозволу на проведення обшуку, виконання ухвали про проведення обшуку,

-забезпечення допуску адвоката під час проведення обшуку,

-можливість сторони захисту самостійно здійснювати відеофіксацію проведення обшуку.

За цим Законом, докази, отримані правоохоронцями з порушенням цих норм, є недопустимими і не можуть використовуватися в кримінальному провадженні на обґрунтування процесуальних рішень.

-Судова практика має багато таких прикладів визнання недопустимих доказів і, як наслідок, постановлення виправдувальних вироків. Найбільш поширеними випадками є: зловживання з боку правоохоронних органів. Є непоодинокі випадки проведення обшуку/огляду житла чи іншого володіння без отримання будь-якого дозволу (суду або навіть володільця), як попереднього, так і подальшого. – розповідає завідувач кафедри кримінального та адміністративного права і процесу Полтавського юридичного інституту Іван Тітко. – Не менш часто трапляються й інші порушення: проведення обшуку не у необхідному обсязі, не за визначеним в ухвалі місцем, без участі понятих. Також досить поширеними є недоліки складених протоколів (неповні відомості, не вказано адресу тощо), недотримання порядку огляду і опечатування додатків до протоколів. Проблемними залишаються питання неоднозначного сприймання судами дозволу володільця житла чи іншого володіння як одну з підстав для законного проведення обшуку або огляду, неоднозначність у розумінні того, чи поширюється ст.233 КПК на покинуту будівлю чи ту, що має вільний доступ; яка повинна бути ступінь «згоди» володільця на проведення слідчого експерименту в житлі особи – «не заперечую» чи «надаю згоду».