Історична довідка про створення Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1
У 1898 році в м. Полтаві було відкрито приватне училище 2-го розряду, яке спочатку містилося в найманому приміщенні. На базі приватного училища в липні 1902 року була відкрита шестикласна гімназія.
У 1903 році на розі вулиць М’ясницької і Ново-Полтавської (тепер Міщенка і Шевченка) споруджується одноповерховий будинок, його купив багатий ліберальний поміщик Ахшарумов Петро Андрійович і подарував своїй дочці – Варварі Петрівні Ахшарумовій-Бєльській.
Варвара Петрівна відремонтувала його, впорядкувала прилеглу територію, надбудувала другий поверх і 26 квітня 1904 року відкриває приватну жіночу Полтавську гімназію. Гімназія мала 7 класів, з них два – підготовчі, 8-й педагогічний та чотири паралельних класи. До гімназії приймалися дівчата всіх станів та віросповідань. У гімназії панувала сувора дисципліна. Гімназистки не мали права навіть голосно говорити, сміятися чи жартувати, бо цього не любила Варвара Петрівна.
У 1915 році в гімназії налічувалось 480 гімназисток, а в 1917 році – 512 учениць, у тому числі 83 – діти селян, 69 – козаків,191 – міщан і цехових, 40 – почесних громадян і купців, 12 – духовенства, 110 - особистих дворян і чиновників, 6 – родових дворян та ін. Гімназія утримувалася за рахунок плати за навчання. У гімназії працювали 34 вчителі, діяла педагогічна і попечительська ради.
У 1918 році у гімназії відкрито реальне училище, а з 1919 року – це трудова школа. У роки громадянської війни приміщення школи було зруйновано, а з 1923 року навчання в школі відновилося.
З 1928 року – це загальноосвітня семирічна школа ім.І.П.Котляревського для хлопчиків і дівчат.
У 1934 році школа одна з перших у місті була перетворена у Першу середню зразкову школу ім.І.П.Котляревського. І з цього часу вона стає першою не тільки за назвою, а й першою за успішності в м. Полтаві аж до початку Великої Вітчизняної війни.
22 червня 1941 року фашистська Німеччина розпочала війну. Україна окупована. Школи фашисти перетворили на клуби, госпіталі, конюшні. У школі № 1 був клуб для німецьких офіцерів.
У вересні 1943 року зруйнована, понівечена і принижена Полтава зі сльозами на очах зустрічала своїх визволителів. З радісним натхненням і ентузіазмом почалася відбудова зруйнованих заводів, фабрик, навчальних закладів. У жовтні 1943 року розпочала роботу і школа № 1. Учні і батьки приносили до школи столи, стільці, лави. Вікна були забиті фанерою. Майже не було опалення. Діти і вчителі взимку працювали одягненими. Добрим словом слід згадати сім'ю Дудникових, які працювали і жили при школі з дореволюційних часів до 1967 року. Дядя Яша працював двірником, а його дружина Марія Антонівна - технічкою. Дякуючи цим людям, під час окупації вдалося зберегти майже все наочне приладдя школи.
Після війни це була жіноча школа, а з 1953 року стала чоловічою і жіночою середньою школою.
У 1964 році середня школа реорганізована у восьмирічну на один рік.
У 1967-68 роках приміщення школи добудовано, зокрема третій поверх і крило зі спортивним і актовим залами.
У 1989 році школа одержала статус національної. Рішенням Полтавського міськвиконкому від 8. 04. 92 року школа № 1 ліквідована, а на її базі створено міський національний ліцей № 1 для здібних та обдарованих дітей-старшокласників.
Після Ахшарумової-Бєльської В. П. у школі працювали директорами:
¨ · Потєхін Сергій Діомідович - 1919р.
¨ · Овсієвський Володимир Петрович - 1923-1929 рр.
¨ · Шестакова Надія Федорівна - 1929-1937 рр.
¨ · Гнітько Олексій Миколайович - 1937-1940 рр.
¨ · Погорілець Ф. П. - 1940-1941 рр.
¨ · Марченко - 1940-1947 рр.
¨ · Лузанова Варвара Василівна - 1947-1953 рр.
¨ · Яїчникова Зінаїда Йосипівна - 1953-1956 рр.
¨ · Рудяга Поліна Федорівна - 1956-1966 рр.
¨ · Черненко Михайло Якович - 1966-1974 рр.
¨ · Проскура Олексій Миколайович - 1974-1980 рр.
¨ · Яременко Віра Миколаївна - 1980-1986 рр.
¨ · Смірнова Юлія Олександрівна - 1986-1992 рр.
У школі № 1 ім. І. П. Котляревського вперше прозвучав "Шкільний вальс" І. Дунаєвського, написаний на замовлення сестри композитора Іцекзон З. Й. для випускників школи. Школа завжди мала свої оркестри, хор, найкращих читців-декламаторів.
Серед учнів та випускників школи є багато відомих людей:
- Сергій Ільєвський - член підпільної організації "Нескорена полтавчанка",
- Ніна Мінаєва - підпільниця,
- Володимир Аврущенко - поет, якого фашисти розірвали танками надвоє,
- Борис Ватуля - учений,
- Євген Богуто - полковник,
- Костянтин Лихошерст - генерал,
- Володимир Гончаров - співак, заслужений артист,
- Віктор Білей - артист,
- Фаїна Елькіна - лікар, яка пройшла всю війну,
- Юлія Сидоренко - заслужений лікар України,
- Неля Ножинова - народна артистка Украйни та ін.
Створений 1992 року педагогом-новатором, заслуженим працівником освіти І.Д. Гончаренком ліцей щороку доводить переваги унікальних методик у викладанні іноземних (англійської, німецької, французької) мов, математики та образотворчого мистецтва. Проте життя в ліцеї не обмежується лише навчанням і поглибленим вивченням загальноосвітніх дисциплін. Тут панує особлива аура любові до знань, поваги до особистості.
Розпочату І.Д. Гончаренком справу розбудови одного з найкращих закладів Полтавщини продовжила заслужений працівник освіти України Н.А.Вергал. Директор щиро підтримувала прагнення педагогічного колективу прищеплювати ліцеїстам повагу до знань, наполегливої праці, активної участі в громадському житті.
На сьогоднішній день у ліцеї залишається незмінним твердження: «Перший залишається першим».