На отримання квартир уже наступного року можуть сподіватися офіцери й прапорщики Полтавського гарнізону, котрі роками стоять у черзі на житло. Крига у житловому питанні скресне, якщо все буде так, як розповідав полтавським воякам начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Григо-рій Педченко, який днями побував у Полтавському гарнізоні.
Про справжню мету відвідування обласного центру військовим керівником, чий вертоліт приземлився на військовому летовищі, з офіційних джерел відомо небагато. Хіба те, що генерал-полковник ознайомився із військовою частиною А-2673 (командир полковник Віктор Дейнега), особовий склад якої підтримує вогник життя на аеродромі, який повільно згасає, відвідав 179-ий навчально-тренувальний центр військ зв’язку, де готують зв’язківців для українського війська, зустрівся з керівництвом Полтавської облдержадміністрації та особовим складом гарнізону.
Із неофіційних джерел «ВП» стало відомо, що генерал-полковник Григорій Педченко дав надію учасникам зустрічі з ним у гарнізоні щодо розв’язання найпекучішої на сьогодні проблеми для офіцерів і прапорщиків — квартирного питання. Він спрогнозував, що вже наступного року в Полтаві військовослужбовцям виділять 150—200 квартир. Якщо таке станеться, то це будуть небачені темпи забезпечення військовослужбовців-безхатченків та тих, хто вже звільнився із армії 5—10 років тому, але квартири не отримав.
За рахунок чого має статися диво? Генерал-полковник пояснив, що держава фінансуватиме покупку квартир для військових. Є й інший варіант: у Полтаві чимало землі, яка належить Міністерству оборони України. Причому майже в центрі міста, як на території колишнього Авіамістечка, КПП якого виходить просто на вулицю Маршала Бірюзова. Військове відомство нібито готове передати ті ділянки під будівництво багатоповерхівок, але за умов, що з кожного будинку виділятимуть квартири для військовослужбовців.
Рішення іншого питання від Григорія Педченка чекали полтавці, які мають городи поблизу військового аеродрому. Там створено три кооперативи, які об’єднують майже тисячу городників. Землю їм виділяли ще 40—45 років тому, коли життя на аеродромі вирувало на повну силу. Нині там шумлять сади, побудовані невеликі дачні будиночки тощо, але одне бентежить тих, хто обробляє ділянки: вони не є їхніми господарями. Кілька років тому сесія Полтавської міськради дала згоду на прийом майже 19 га тих земель до меж міста, про що повідомили Міністерство оборони України. Але віз і нині там: військові не квапляться вирішувати це питання, а нинішня міська влада не поспішає нагадувати їм про проблему, яка болить сотням полтавців. Але столичний гість, кажуть ті, хто його слухав, цього питання не порушував…