Сім Єфеських отроків — сім воїнів-отроків Ефеських (Максиміліан, Ямвлих, Мартиніан, Іоанн, Дионисій, Костянтин і Антонін). Ці отроки гонителями християн були закриті в печері, де Господь навів на них чудесний сон.
Откроки пробули в печері понад 170 років, потім були відкриті, пробудилися від чудесного свого сну, і розповівши про себе і свої мучення на очах у всіх склонили голови і знову заснули, на цей раз до всезагального воскресіння. Чудо це було засвідчено в V ст. До їхнього покровительства звертаються хворі, змучені довгим безсонням, і батьки, що моляться про своїх дітей, що не засипають.
Більш детальна розповідь про Єфеських отроків є у статті Андрія Гора:
Римський імператор Декій (249–251 рр.) розпочав чергове гоніння на Церкву Христову. Прибувши в м. Ефес (Мала Азія), він наказав його жителям принести жертви ідолам. Однак не всі підкорилися правителю. Серед таких опинилися і сім юнаків, один з яких на ім’я Максиміліан був сином правителя Ефеса, а шість його друзів — Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонисій, Єксакустодіан (Костянтин) та Антонін — вихідцями з аристократичних сімей.На той час усі вони перебували на військовій службі. Сповідавши себе християнами, юнаки були позбавлені військових відзнак. Імператор вирішив дати їм час подумати, повернувши в рідні сім’ї на період ведення військової кампанії, після якої обіцяв повернутися. Юнаки ж сховалися в печері гори Охлон недалеко від міста, проводячи час у молитві й готуючись до мук. Наймолодшим із них був Іамвліх. Він одягався в жебрацьке лахміття і ходив на міський ринок по хліб. Коли він укотре прийшов до міста, то дізнався, що Декій уже повернувся і їх шукають. Юнаки знову постали перед судом імператора. Отримавши відмову принести жертви ідолам, правитель засудив їх на смерть через замурування в печері, де вони жили увесь цей час. Серед вельмож, які брали участь у страті, було двоє таємних християн. Між кладкою вони поклали запечатану скриньку, де були дві олов’яні дощечки з переліком імен страчених, а також з описом обставин їхньої смерті.