Щорічно 17 червня вся світова спільнота замислюється над глобальними проблемами опустелювання земель, які повинні хвилювати все людство. 30 січня 1995 року члени ООН запропонували заснувати Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою, прийнявши на своїй асамблеї відповідну конвенцію.
Цей процес змушує бити тривогу багатьох вчених, оскільки він сильно загрожує навколишньому середовищу нашої планети. Через опустелювання більше 1 млрд. людей може позбутися засобів існування.
За даними ініціаторів святкування Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням і засухою, опустелювання призводить до щорічних втрат урожаю на сільськогосподарських плантаціях, які сягають 42 мільярдів доларів США і більше. Крім того, це явище сприяє міграції людей, які проживають в Африці, до країн Європи.
Але тут теж є проблеми з пустотними, непридатними землями і в Україні теж є пустеля, до того ж вона друга за величиною в Європі, поступаючись лише пустелі Ринь на заході Казахстану. Це - Олешківські піски на Херсонщині, вони простяглися вздовж більш ніж на 100 км.
Українська пустеля зобовязана своєму існуванню людині – адже, якби не її діяльність, такого природного обєкту просто не було б. Пустеля зявилася в другій половині ХІХ століття, коли на цю територію почали завозити овець. Один лише барон Фальц-Фейн, творець заповідника Асканія-Нова, мав більше мільйона голів. Вівці випасалися в степу, і поїли всю рослинність, яка до того стримувала поширення пісків.
Вітрова ерозія дозволила піскам збільшитися в розмірах, і наразі їх площа становить понад 160 тис. га. Олешківські піски добре видно з космосу:
За радянських часів поширення пустелі намагалися стримати залісенням ,але в той же час тут було побудовано військовий полігон, де пілоти з країн Варшавського договору відпрацьовували скидання бомб. Тому в пісках, що перебувають на балансі Міноборони, і досі залишаються десятки, а може, й сотні нерозірваних бомб.