Кандидат юридичних наук, заслужений юрист України Петро Гуйван поділився своєю думкою щодо останніх "гарячих" подій в Україні. Фраза "сепаратизм без прикриття та масок" - означає, що в країні майже без перешкод діють незрозумілі угрупування.Гуйван висуває припущення чому так відбувається.
"«Територію нашої країни треба зробити небезпечною для життя громадян» (Із промови В.Ф.Януковича на засіданні РНБО напередодні Євро-12)
Ото людина слова!! Мужик сказав, мужик зробив. Щоправда, не все вдалося – забракло часу. Тим не менше результати (і досить вагомі результати) у наявності. Зокрема, одним з них є нинішня нестабільність на сході України. Тут сьогодні неспокійно. Влада, в першу чергу місцева, та і центральна також, поки що не здійснює всіх необхідних заходів для припинення протистояння. Якщо така толерантність та бажання влади сподобатися усім будуть й надалі, то ситуація сама собою не вирішиться, вона лиш погіршиться. Бо грошей у сусідньої братерської країни та українських олігархів хватить надовго аби підтримувати полум’я сепаратизму. От і продовжують звучати призиви до відколу частини нашої держави та передання її іншій, котра, до речі, усім світом визнана як окупант.
Що ж пропонують наші політичні та бізнес очільники. Декілька днів тому Прем’єр-міністр разом з головними силовиками побував у Донецьку, де вони зустрілися з місцевою елітою. Пересічні українці могли оцінювати результати тієї зустрічі із випусків мас медіа, які приділили їй досить багато уваги. Але ось що дивно, як правило в ефірі були відсутні тверезі коментарі компетентних аналітиків, інформація подавалася як пряма мова учасників наради. Що ж, довелося слухати суб’єктивні судження промовців. Мушу зазначити, що усі вони були здебільшого однакові за змістом, лиш допускалося перестановка речень чи слів місцями. Поки що маємо таку демократію на Донбасі.
Про що ж вели мову учасники форуму? Вони всі одностайно заявляли, що Схід має бути почутим, і саме відмова влади це зробити викликає обурення населення, котре цілком закономірно вилилося у заворушення на майданах на сході України. Ніхто з виступаючих на сказав, що саме повинна почути влада. Жаль. Бо, якби політичні та бізнесові очільники регіону продовжили свою думку, неодмінно виявилося ось що. Почути можна лише те, що висловлюють. Виразно і зрозуміло. Тільки глуха чи психічно хвора людина не може усвідомити того, про що волають на мітингах у Луганську, Донецьку та Харкові: ми хочемо до Росії. І ці вимоги супроводжуються зверненнями до російського Президента, паплюженням українських державних символів, співанням російського гімну. То ж ось яких вимог громадян зі сходу не хоче чути українська влада.
Взагалі, теза про відмову влади дослухатися до вимог народу зі Сходу та Півдня України набуває подальшої розкрутки. Дуже схоже, що це новий тактичний крок, інспірований українськими можновладцями з даних регіонів з огляду на те, що Путін уже не може та й не хоче приєднувати їх до себе. Відтак, на виконання цієї задачі дехто в ефірі добалакується навіть до таких речей, котрі очевидно купи не ліпляться. Доводиться, наприклад, чути, що заворушення в східних регіонах почалися тому, що нова влада за цілий місяць !!! свого існування не вирішила всі проблеми у державі, не завершила реформи. Не покінчила з корупцією, що найбільш обурює населення сходу. Смішно? Мені теж, але все-таки більш гірко. Мабуть автор цього публічного висловлювання сам свято вірить (що не факт) і нас намагається переконати, що протягом останніх чотирьох років українська влада дослухалася до гласу народу, в цей період велася безкомпромісна війна з корупцією і вона давала ефективні результати. Тож і народ на Сході був цілком задоволених цією владою і жодних претензій (тим більше у вигляді масових заворушень) до неї не пред’являв.
Така інтерпретація виглядає не інакше як маячня. Справа в іншому. Як я вже вказував вище, нинішній протестний рух організовується та фінансується певними фінансово-промисловими колами самої України. Чому? Відповідь проста. Україна йде в Європу. Уряд щодо цього питання налаштований серйозно. Отже пошерстять усіх, хто застосовує корупційні схеми збагачення (в усякому разі я на це сподіваюсь).
Наразі у Донбасі найбільш криміногенна ситуація в країні. Тут же і самий високий рівень корупції. Адже не секрет, що там де прості люди практично безправні, багато люмпенів та велика концентрація капіталу, набагато легше здійснювати протизаконні та корупційні дії. Саме звідси вийшли злі генії України Януковичі, Пшонки, Азарови, Клюєви, котрі сьогодні (це вже достеменно встановлено) на корупційних оборудках назбирали неймовірні статки. Відтак, аби не потрапити під жорна антикорупційного процесу та й надалі творити свої чорні справи, єдиним виходом є влиття у таку бажану Росію, якій антикорупційні заходи протягом, принаймні, найближчих десяти років не загрожують. А народ? Та що там народ, загони бойовиків можна орендувати, бабусь умовити, люмпенів підкупити. Ось вам і всі балачки про глас народу Сходу, який слід почути. Прикро, що на таку розводку повівся пан Яценюк.
Якщо зараз не вжити необхідних заходів, то навіть за умови звільнення сепаратистами захоплених державних будівель та їхньої повної амністії є велика вірогідність, що ті ж особи вчинять безлад напередодні виборів Президента України. Як вибити такий козир як загроза сепаратизму у тих, хто його сьогодні має? У Верховній Раді в екстреному порядку розглянуто закон про посилення кримінальної відповідальності за сепаратизм. Це добре, але прийняття даного акту далебі не вирішить проблеми. Невже наші можновладці серйозно гадають, що вони налякають кримінальною відповідальністю бабусю, котра з російським прапором співає іноземний гімн і кричить «Росія, Росія»? Ці дії аж ніяк не охоплюються диспозицією такого злочинного діяння, як сепаратизм. Втім вони за тих обставин, котрі сьогодні склалися, можуть кваліфікуватися як порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Чи каране таке діяння? Так, у Кодексі України про адміністративні правопорушення цьому питанню присвячена стаття 185-1, максимальна санкція за даний проступок – 425 грн. штрафу.
Між тим, у братській Росії щойно після обрання президентом В.В.Путіна був прийнятий Федеральный закон від 8 червня 2012 р. N 65-ФЗ, яким істотно посилилася відповідальність за вказаний адміністративний проступок. Нині у Росії у разі порушення відповідної норми організатори мітингів та демонстрацій несуть відповідальність у розмірі від 10 тисяч до 300 тисяч рублів чи обов’язкові роботи від 40 годин до 200 годин для фізичних осіб, від 15 тисяч до 600 тисяч рублів для посадових осіб, від 50 тисяч до 1 мільйона рублів для юридичних осіб (ч. 1-4 ст. 20-2КпАП РФ). Про тих, же, хто не є організатором, а лишень приймає участь в акції, дана норма також проявила турботу. Вони понесуть відповідальність у розмірі від 10 тисяч до 300 тисяч рублів або обов’язкові роботи від 40 годин до 200 годин (ч.5-6 ст.20-2 КпАП РФ).
Сьогодні з вуст багатьох політиків, переважно комуністів та регіоналів (є і новіші) лунають заклики до діалогу, ба навіть подальшої співпраці з Росією. Мовляв, Крим вже де-факто втрачений, забудемо. Треба з нуля починати новий етап відносин. Хай ці пропозиції залишаться на совісті їхніх авторів. Але, погодимося, щось корисне (хоча б тимчасово) слід переймати один у одного. Масові протести на Сході мають явно виражену мету – розкол України і приєднання до Росії. Про це вони шлють недвозначний меседж керівництву держави, яке чомусь (за переконанням донбаської еліти) його не чує. Тож, протистояння, як цілком переконані протестувальники) закінчиться або виходом Донбасу із складу України і подальшим приєднанням до Російської Федерації, або у разі невдачі акції вони зберуть бебехи і переїдуть на проживання до своїх російських братів.
У будь-якому разі так налаштовані люди, котрі хоча і складають значну меншість населення регіону, але в силу свого кримінального минулого чи сьогодення, омани чи хибних уявлень міцно орієнтуються на сусідню державу. Як тільки вони там опиняться (думаю не з частиною України, а поодинці), люди неодмінно зіштовхнуться з жорсткою реальність російського законодавства, російської демократії. А будучи останнім часом соціально активними персонажами, ці особи неодмінно через певний час захочуть висловити публічно своє невдоволення владою. Ось тут їх і накриє несподіванка: все нажите непосильною працею може бути втрачене. Тому цілком гуманним проявом та по-людськи зрозумілим підходом до таких людей має стати турбота української держави. Вона мусить здійснити адаптацію осіб, що всіма фібрами душі прагнуть перебратися під крило російської феміди.
Тож очевидно, що в Україні має бути встановлена адміністративна відповідальність за порушення порядку проведення демонстрацій, вуличних походів та мітингів точно така, як у Росії. Це, зрештою, в інтересах майбутніх росіян із середовища нинішніх українців. Але, чи не зачепить даний підхід інтереси тих суб’єктів, котрі не прагнуть ставати росіянами? Питання правильне. З урахуванням його постановки пропоную не змінювати існуючий текст статті 185-1 КпАП України, а лише доповнити його наступним чином - до існуючого тексту додаємо такий:
«Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, пов’язані з недоторканістю територіальної цілісності України тягне за собою………..». Далі по тексту статті 20-2 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення. І ще. Пропонується поки що обмежити строк дії даної частини до 31.13.2016 року. Ну, це на розсуд законотворця."