Сьогодні мало чи не кожен потримає в руці вербового прутика. А що ж далі робити зі свяченою вербою? До вашої уваги народні традиції пов`язані зі святом Вербної Неділі та цілющі властивості цієї рослини.
Звідки ж пішов звичай святити вербу цього дня? За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.
У народі Вербну Неділю називають ще єврейською Пасхою. Згідно з народними прикметами, на єврейську Пасху завжди погана погода. По погоді також можна судити про майбутній врожай.
Якщо на Вербну неділю йде дощ - це до гарного врожаю.
Якщо цього дня стоїть ясна погода і світить сонце, то рік буде неврожайним.
А от якщо на Вербну неділю похмуро, але без дощу, то урожай буде небагатим.
Якщо на Вербному тижні вдарить мороз - ярі хліба будуть хорошими.
Маємо надію, що на Полтавщині буде надзвичайно хороший врожай, адже сьогодні майже по всій області летять величезні лапаті сніжини. Наприклад у Диканці віряни, які прийшли посвятити вербу у Миколаївській церкві здивувалися як зелений покрив став білим, коливони вийшли зі свяченою вербою (фотозвіт). Також можете переглянути фото з освячення верби у церкві Іоана Воїна.
Також існує безліч народних традицій і вірувань пов`язаних зі святом Вербної Неділі. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".
Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток", а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:
Не я б'ю - верба б'є,За тиждень Великдень,Недалечке червоне яєчко!
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись, примовляли:
Будь великий, як верба,А здоровий, як вода,А багатий, як земля!
В Галичині примовляли так:
Шутка б'є - не я б'ю,Віднині за тижденьБуде в нас Великдень!
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою - "щоб нечисть не чіплялася до тварин". Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду - "щоб град зупинився". Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим' варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що "поможе". Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворувань.
Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу- один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп'яли Спасителя: "за це її черви точать". Крім того, за народнім віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів'я: "Закохався, як чорт у суху вербу!" Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі "базоки" або "котики".
Чудодійні властивості верби: