18 березня - День святого Конона, якого вважали покровителем коней. Тому сьогодні кінські підкови прибивали до порога, щоб недобра сила не могла потрапити до хати. Якщо ж хотіли приманити в сім'ю щасливу долю, підкову кінцями догори прибивали зверху до лиштви дверей.
Ще на початку ХХ ст. на Кононів день коней загодовували найкращим вівсом і звільняли від будь-якої роботи. На Лівобережній Україні був звичай влаштовувати цього дня кінські перегони. А ще обов'язково цього дня кропили коней свяченою водою, щоб їх не мучив уночі домовик.
Церква цього дня вшановує святого Конона Ісаврійського, або у народі Конона-городника.
У І ст. його замучили в рідному місті Ісаврія в теперішній Туреччині за відмову принести жертву язичницьким ідолам. А наступного дня, 19 березня, згадують святого мученика й цілителя Конона. Він жив у ІІІ ст. в місті Іконії, що теж було розташоване на території нинішньої Туреччини. Займався городництвом. За те, що твердо тримався християнства, йому вбили в ноги цвяхи і гнали перед колісницею, доки Конон не впав від знемоги й не помер із молитвою на вустах. У народному календарі обидва свята об'єдналися в одне – Конона-городника.
Конон вважається покровителем коней (можливо, на підставі співзвучності слів Конон і коні). У нього тварини завжди доглянуті, гладкі та швидкі, як вітер. Саме за це його й уподобав Ілля-Громовик, котрий, їдучи колісницею, брав за погонича лише Конона — «бо він опікун усіх коней і конюхів». Батьки під час грому, щоб діти не лякалися, казали: «То святий Ілля через небесний місток калачі везе, а кіньми тими править сам Конон».