Гарантійний платіж не гарантія отримання коштів
В інтернеті ми знайшли негативні відгуки про компанію «Приват-плюс2», відділення якої є й у Полтаві. У відгуках люди скаржаться, що заплатили гроші — «підтвердили платоспроможність», але позики не дочекалися, хоча почали отримувати квитанції на оплату щомісячних платежів по погашенню позики. Тобто, люди заплатили певну суму, щоб отримати позику, а потім ще й сплачують за позику, яку не отримали.
«Полтавщину» зацікавили умови всеукраїнської компанії, тому ми вирушили до її відділення, що у Полтаві знаходиться по вулиці Сінній, 2\49 (готель «Київ»). Офіс компанії розташований на третьому поверсі — 305 кабінет. На вхідних дверях написано Фінансовий дім «Позика». В маленькому кабінеті сидять дві дівчини, на стінах розвішані яскраві сертифікати. Підійшли до однієї з дівчат, вона представилися Олею.
Ми розповіли, що хочемо отримати 20 тисяч гривень на ремонт і цікавимося умовами, за якими можна отримати гроші. Дівчина люб’язно пояснила, що для отримання позики ніяких документів, окрім паспорта та ідентифікаційного коду, не потрібно. Переплата за позику становить лише 8,4% річних, тоді як більшість банків пропонують кредити під 20%. Показавши брошуру, нам пояснили, що перед тим, як оформити позику і заповнити договір, ми повинні сплатити 1200 гривень, цим ми підтверджуємо свою платоспроможність, а потім щомісяця протягом 8 років маємо сплачувати 348,33 гривень. 1200 гривень гарантійного платежу входять в погашення нашого боргу.
Ми поцікавилися, а яка гарантія того, що ми сплативши 1200 гривень, отримаємо позику. Оля пояснила:
— У нас немає ніяких затримок з виплатами. Я ж вам сказала — відмови у нас не передбачені. Після того, як ви сплатите гарантійний платіж — це стопроцентна гарантія отримання ваших двадцяти тисяч.
Ми попросили подивитися договір. Він написаний дрібним шрифтом, займає чотири сторінки списаних з обох сторін. Попросили взяти його додому подивитися. Оля відмовила, сказала, що це не дозволяється за їхніми правилами. Попросили сфотографувати — теж не дозволила, оскільки: «Це ж конфіденційні речі», — пояснила Оля.
Ми вирішили порадитися з рідними і подумати, треба нам така позика чині.
Оля наполягла, щоб сьогодні протягом двох годин ми їй зателефонували і повідомили, що вирішили. Ми сказали, що за дві години ще не зможемо порадитися із членами сім’ї. Домовилися, що зателефонуємо о 17:00.
При виході із готелю «Київ», запитали у вахтера, чи часто приходять люди за позиками, сказав, що частенько.