"Я прийняла цей виклик і вирішила, що буду боротися, я маю багато планів на життя": як Людмила Гордєєва бореться з раком молочної залози та завжди залишається позитивною людиною.

Людмила Гордєєва – жінка, яка вміє радіти кожному дню. У свої 53 вона веде активний спосіб життя, займається улюбленою справою та є щасливою мамою та бабусею. Але її життя змінилося, коли їй діагностували рак молочної залози другої стадії і їй довелося «подивитися хворобі у вічі». Проте, незважаючи ні на що, вона вирішила боротися з раком і та не втрачати свій позитив.

Журналістка 0532.ua Олександра Ваценко  взяла інтерв’ю у Міли Гордєєвої у якому онкопацієнтка розповіла, як дізналася про свій діагноз, як знайшла в собі сили на лікування, та як попри всі труднощі завжди залишатися позитивною людиною.  

Дізнатися про онкологію лише через рік

Людмилі 53 роки, вона проживає у Полтаві та вже 35 років працює у бюті-сфері, адже їй подобається робити людей красивими та щасливими. Вона улюблена дочка, сестра, мама та бабуся. Веде здоровий спосіб життя, активно займається сспортом, та  постійно слідкує за своїм здоров'ям.

У 2023 році, після того, як у її знайомої виявили рак молочної залози Міла і сама вирішила пройти планове обстеження. Вона звернулася до однієї з полтавських поліклінік, та зробила мамограму та УЗД. Тоді її запевнили, що все добре, хоча насправді пухлина вже була.

На початку червня цього року Міла під час самоогляду виявила у себе новоутворення у молочній залозі, тоді жінка почала підозрювати, що це може бути ракова пухлина. Хоча вона вела активний спосіб життя і її нічого не турбувало, але все-таки вирішила пройти повторне обстеження, адже від попереднього пройшло більше року. 

Повторне обстеження Міла вирішила пройти у приватній клініці у Києві, а не в Полтаві, бо там працювали одні з найкращих онкохірургів України. У лікарні вона зробила УЗД, мамографію і зробили трепан-біопсію.

"Результати прийшли дуже швидко, діагноз підтвердився – рак молочної залози у другій стадії, агресивна форма. Як виявилося, його було вже видно на попередньому обстежені, яке я проходила минулого року", - ділиться спогадом Людмила Гордєєва.

З результатами аналізів і підтвердженим діагнозом з Києва жінка повернулася до Полтави та пішла до тієї лікарні, де раніше проходила обстеження. Лікарі у полтавській клініці не були шоковані й лише сказали :« Це людський фактор, ну пропустили». Зрозуміло, що це була халатність з їхнього боку, але Міла вирішила зараз не витрачати свій час і гроші на позови до суду, а берегти сили на лікування.

Поділитися з найріднішими

Міла завжди була дуже самостійною по життю і завжди розраховувала тільки на себе. У цій ситуації жінка зрозуміла, що їй потрібна підтримка, але вона ніколи не боялася її просити.

Найпершим про можливу онкологію, а згодом і можливий діагноз у Людмили дізнався її старший брат, адже він живе у Києві, і постійно був поряд, поки жінка проходила обстеження і підтримував її. Пізніше про свою хворобу жінка розповіла своєму синові та його сім’ї.

Цілий місяць Міла не могла поділитися своїм діагнозом зі своєю мамою. Жінка дуже довго вагалася, адже її мамі вже 79 років і у неї також є певні проблеми зі здоров’ям. Людмила з мамою перебували в одній лікарні. Вона приходила до неї в палату, спілкувалася, як і зазвичай, ніби нічого не сталося, хоча насправді вона вже розпочала курс хімієтерапія.

Жінка радилася з маминим лікарем, коли буде вдалий момент, щоб сказати про свою хворобу. Коли вона вже їй розповіла, мати звичайно ж одразу підтримала її, хоча це було дуже важко. Після того як Міла поділилася з мамою їй стало набагато легше.

"Я зрозуміла, що лікування онкології – це колективна робота. Сама людина не справиться з тим ні в емоційному плані, ні в фінансовому. Звичайно на початку у всіх нас був шок, було важко, але ж ми розуміли, що треба діяти, а не сидіти склавши руки", -  зауважила онкопацієнтка

Знайти в собі сили на боротьбу

Ніч після того, коли Міла дізналася про пухлину була найважчою у її житті. Вона молилася Богові, щоб прокинутися з ранку і цього всього не було, щоб знайшлися ті самі люди, які зможуть їй допомогти.

Не зважаючи на те, що все своє життя вона була позитивною людиною, їй було дуже важко прийняти свій діагноз. Міла гнівалася на себе, думала як вона могла пропустити онкологію, хоч і щорічно робила обстеження.  Вона не хотіла вірити, що це відбувається саме з нею. Жінка усвідомлювала, що в неї дві війни одночасно, адже Україна воює за свою свободу, а їй потрібно воювати з хворобою.

"Я прийняла цей виклик і вирішила, що буду боротися. Маю багато планів на життя, я потрібна своїм рідним, потрібна цьому світу. Я ще хочу танцювати на весіллі свого онука", - зауважує Міла. 

Хіміотерапія, «побочки» та нова зачіска

Перед початком лікування Людмила проконсультувалася ще у шести лікарів, аби на цей раз ніде не помилитися. Жінка вагалася де їй краще лікуватися, але вирішила, що хіміотерапія вона буде проходити у Полтавському обласному онкологічному диспансері. Бо з ослабленим імунітетом і "побочками" від препаратів буде важко їздити, та й це будуть зайві фінансові витрати. 

До операції треба було зменшити пухлину, призначили 6 сеансів хіміотерапії, яка вводиться кожні три тижні. Ще на початку лікування, жінці поставили порт-систему для хімієтерапії, аби легше перенести введення препаратів і щоб зберегти венозні судини.

Саму «хімію» жінка отримувала безкоштовно, її покривала держави. Проте лікарі порадили додати ще до цього таргетні ліки. Курс таргетного препарату коштував 420 тисяч гривень. Сума була непідйомною для родини, тож вони звернулися через соцмережі до небайдужих людей по допомогу та оголосили збір на лікування. 

Хімієтерапія звичайно «вбиває» не лише пухлину, але й організм. Людмила зіштовхнулася з великою кількістю побічних ефектів: постійна слабкість, озноб, підвищення температури, подразнення слизової, розсіяність, не можливість сконцентруватися. Але попереду її очікувало одне з найважчих випробувань у моральному плані – втрата волосся.

Лікарі попередили Мілу, що цей процес неминучий. Через два тижні жінка почала відчула, що з коренями волосся щось відбувається. Начебто їй в голову опустили в мурашник, а потім зняла резинку разом з пучком волосся. Тоді Людмила зрозуміла, що це лише початок. Зранку вона вже дзвонила брату, щоб приїздив з машинкою і поголив їй голову. Прийшов час прощатися з волоссям. Хоч це був і важкий крок, але Міла з братом жартували, що тепер з короткими зачісками вони будуть більше схожі один на одного.

"Я взагалі сприймаю себе у будь-якому вигляді. Я звикла до своєї нової зачіски й подобаюся собі", - прокоментувала наша героїня.

Повернення до активного життя

Потім після другої «хімії» Людмила почала помічати, що організм поступово пристосовується до лікування, вона почала ходити на довгі піші прогулянки, їздити на велосипеді та багато плавати. Навіть самі лікарі рекомендували постійно «рухатися», аби полегшити негативні наслідки від лікування. Поступово жінка почала повертатися до активного способу життя.

Під час лікування Міла продовжувала насолоджуватися життям, займатися своєю улюбленою справою та працювати, спілкуватися зі своїми друзями та знайомими, проводити час зі своєю родиною, які постійно її підтримували. Попри труднощі, з якими вона зіштовхнулася, через хворобу жінка постійно залишатися позитивною.

"Звичайно боротися з раком – це важко, але я впевнена, що я на правильному шляху. Навіть в найважчих ситуаціях я намагаюся шукати плюси й щось хороше. Я люблю життя, а життя любить мене", -  зауважила Міла.

Операція та надія на ремісію

У листопаді на жінку очікувала операція, за початковим планом лікування це мало бути просто видалення уражених тканин.

Міла була впевнена, що вона на правильному шляху, вона довіряла лікарям і надіялася на краще. Сподівання жінки справдилися хіміотерапія та таргетні ліки, виявилися ефективними й операцію провели органозбережну, як і планувалося від початку лікування. Тепер на Мілу очікує ще один курс хіміотерапія з 12 «хімій» та променева терапія.

"Мій лікар попередив мене що цей рік для мене буде непростим і навіть після проходження всіх етапів лікування потрібно буде регулярно проходити обстеження. З обліку онкохворих можливо мене знімуть через 5 років, якщо організм увійде у стадію ремісії. Я знаю що все одно переможу", - поділилася наша героїня.

Ділитися своїм досвідом з іншими

З початку лікування Міла почала активно вести свої соціальні мережі, не лише аби зібрати кошти на лікування, але і для того, щоб висвітлювати тему раку в інформаційному просторі. Жінка майже кожного дня ділиться у соціальних мережах своїм шляхом, як проходить її лікування та всіма своїми емоціями.

Людмила переконана, що її публічна діяльність може допомогти іншим онкопацієнтам. Своїм власним прикладом жінка показує, що хоч і боротьба з хворобою – це нелегкий шлях, потрібно завжди залишатися на позитиві та вірити у краще.

"Я знаю, що навіть мій досвід, моє ставлення до хвороби, може допомогти людям, які тільки дізналися про свій діагноз, або вже проходять лікування сприймати хворобу інакше", - прокоментувала Людмила.

Міла радить людям, які тільки зіштовхнулися з онкологією, не  вмикати паніку та не впадати у відчай. Не соромитися просити про підтримку, а якщо необхідно, то звертатися за психологічною підтримкою. Рідним чиї близькі хворіють на рак жінка радить бути з ними поруч та підтримувати їх.

Також жінка розповідаючи про рак намагається розвінчувати багато міфів про нього та закликати людей слідкувати за своїм здоров’ям та проходити регулярні обстеження. У майбутньому Міла хоче співпрацювати з фондами, які допомагають людям з раком, та стати наставником для інших онкопацієнтів.

"Якщо ви зіткнулися з труднощами, не опускайте руки. Пам’ятайте, що мрії мають властивість змінюватися. Головне – не втрачати віру в себе і рухатися вперед. Говоріть про свої почуття, не бійтеся просити допомоги. Разом ми зможемо подолати будь-які труднощі”, - підсумувала Міла Гордєєва.

Реквізити на збір для лікуваня 

Конверт "Приват"

4441 1110 6434 0924 "Моно" (Людмила Гордєєва)

5457 0825 1192 5047 "Приват"(Людмила Гордєєва)