Фінальна «Дебютантка» з аншлагом у Полтаві: юні аматори показали довгоочікувану виставу про хитромудру «принцесу» американської епохи

17 вересня у Полтавському театрі ляльок відбулася прем'єра вистави аматорського театру «Мірабо», організованого в межах проєкту «Літератури немає». Раніше учасники цього творчого об'єднання зосереджувалися переважно на поезії, влаштовуючи літературні вечори, які відбувалися у дворику Краєзнавчого музею та на території Музею Короленка — це найбільш запам'ятовувані заходи. З часом колектив зумів залучити до своїх подій широку аудиторію, особливо молодих митців Полтави, надаючи їм простір для самовираження та демонстрації поетичних талантів. Проте згодом команда «Літератури немає» вирішила для себе зробити новий крок і зазіхнути на святе – театральне мистецтво!

Творчі полтавські студенти, не маючи професійних навичок в сценічному плані, вирішили спробувати себе в театрі, зігравши "Дебютантку" за мотивами твору всесвітньовідомого Фіцжеральда «По цей бік раю». І тут великий плюс за сміливість. Проте, чи вдалася постановка, читайте у рецензії від журналіста 0532.ua.

Загалом місто налічує чимало подібних аматорських колективів, які можуть скласти серйозну конкуренцію цим акторам. Однак не всім вдається зібрати повні зали та створити аншлаг. Власне кажучи, до початку вистави вестибюль театру ляльок вже ущент забитий публікою. Загалом на захід прийшло понад 200, а можливо, і до 300 глядачів. Варто відзначити, що вистава має благодійний характер, оскільки всі виручені кошти від продажу квитків перерахують на підтримку ЗСУ.

Перед початком театральної імпрези полтавці насолоджувалися поетичною частиною заходу. У межах події молоді поети – учасники проєкту – зачитували свої авторські вірші та запрошували охочих до відкритого мікрофона, де кожен міг продемонструвати свої здібності.

Після завершення поетичної частини, троє юнаків у костюмах провели глядачів на свої місця. Ніхто й не підозрював, що вони також актори і їхня основна роль ще попереду. Це були, як виявилося, залицяльники Розалінди, котрі сіли в залі разом з іншими глядачами. Але саме там вони і здивували публіку: зненацька кожен із них по черзі вставав і з відчутною злістю розповідав про Розалінду і її красу. Цей момент вже в першому акті розкриває сутність хитромудрої «принцеси». Запропонований епізод трохи викликав асоціації з італійським фільмом «Малена», бо Розалінда, як і головна героїня цієї кінострічки, без зайвих зусиль закохує чоловіків, але не прагне з ними серйозних стосунків. Обидві жінки залишають їх серця розбитими, коли отримують бажане.

Впродовж вистави на сцені з’являється оповідач, який занурює всіх присутніх у лютий 1920-х. Увага відразу фокусується на декораціях дівочої кімнати. Серед меблів — туалетний столик з тристулковим дзеркалом і, зокрема, гардероб з розкішними сукнями та іншими речами.

До слова, усі ці пишноти належать розпещеній юній леді. За оригінальним твором Фіцджеральда її звати, як ви вже здогадалися, Розалінда. Вона — та сама «Дебютантка», молода нахабна дівчина, якій не потрібно докладати зусиль, аби зачарувати протилежну стать.

Говорячи щодо атмосфери, то вистава демонструє епоху джазу, коктейлів і «втраченого покоління». Персонажі з'являються в елегантних костюмах із вишуканими краватками та метеликами, підкреслюючи пристрасть до розкоші та дорогих напоїв. Актори намагалися передати дух тієї американської доби. Атмосфера безперечно була створена, але чи вдалося повністю перенести її на глядача — це вже питання для аудиторії та професійних критиків. Однак те, що гра деяких акторів викликала щирі емоції та залишила позитивні враження у присутніх – безперечний факт.

Не буду надто багатослівним про всіх акторів, але не можу не згадати деяких. Наприклад, яскравий персонаж Дмитра Образцова — Алек —  виконує кілька ключових завдань. Він і є своєрідним провідником, який на початку знайомить публіку з героями вистави,  і  виступає як "двійник" Гілеспі. До слова, його сценічна сестра Цецилія у виконанні Софії Данилейко виглядає дуже переконливою. Ніби вони й справді рідні по крові.

Що ж до самого Еморі Блейна, який намагається завоювати серце Розалінди, його образ вийшов цікавим, а втілення дещо нагадує самого Михайла Мерсі. Він, подібно до свого героя,  також захоплюється літературою і пише вірші. Однак, попри ці схожості, акторський потенціал ще потребує певного доопрацювання. Щодо другорядних героїв, варто зазначити, що їхня гра також викликала реакцію глядачів і зробила свій внесок у загальне враження від вистави.

Оскільки цю виставу через закриття проєкту більше не покажуть, дозволю собі невеликий спойлер — хепі-енду не очікуйте. Попри те, що Розалінда зацікавилася Еморі, їхні шляхи розійдуться. Вона зробить акцент на Довсоні, якого вважає надійним і матеріально забезпеченішим. Її дебют, можна сказати, завершується вибором супутника життя.

Це підіймає одну з ключових проблем сучасного суспільства: попри давність твору Фіцжеральда «По цей бік раю», тема вибору між щирим коханням і грошовою вигодою залишається досі актуальною.

Нагадаємо, що варто знати про нову виставу гоголівців “Шлюбу по-італійськи.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.