Наталія Гранчак - керівниця благодійної організації “Полтавський Батальйон Небайдужих”, депутат обласної ради, громадська діячка та волонтерка. На Полтавщині жінка вже 16 років займається соціальною й громадською роботою. Під час ексклюзивного інтерв’ю в будиночку Святого Миколая пані Наталія розповіла журналісту 0532.ua, чи відчуває підтримку з боку влади та що її спонукало сформувати цілу волонтерську організацію в Полтаві.
Що є вашим кредом, коли займаєтеся благодійною діяльністю?
- Перш за все ставлю за кредо, щоб Полтава стала містом добра. Коли у 2007 році я тільки переїхала сюди з Хмельниччини, мені було дуже складно звикнути, що тут його дуже мало. Тому весь цей час боролася з тим, аби Полтава стала ментально іншою, аби люди навчилися допомагати один одному, аби підтримували й проявляли добро та мали його не тільки всередині.
Як давно ви розвиваєте благодійність?
- Наша команда, популяризуючи всі ці ідеї, розвиває благодійність у самому місті вже 16 років. Чесно кажучи, я радію, що бачу в цьому результат. Наприклад, у рамках нашого проєкту «Будиночок Святого Миколая» ми заохочуємо різних підприємців Полтави, щоб вони долучилися до благодійності й подарували дітям радість. Бізнесмени передають Святому Миколаю подарунки, а він у свою чергу вже роздає їх усім діткам.
- Кожна дитина повинна відчувати добро, і для мене так само важливо, щоб у Полтаві кожен ним ділився.
Як зародилася БО "Полтавський Батальйон Небайдужих"?
- Наш "Батальйон Небайдужих" створили після першого російського вторгнення. Тоді з березня 2014 року владика Федір разом з іншими священниками їздив Кримським півостровом, відвідуючи військові частини українських бійців. Вони з’ясовували їхні потреби, а ми вже збирали на все це кошти.
Чому ви на початку не хотіли розгортати велику діяльність та що стало причиною сформувати цілу організацію в Полтаві?
- Ми не могли наважитися це зробити, бо чекали, що війна завершиться. Проте через жахіття у Волновасі зрозуміли, що кінець не за горами й треба працювати більш систематично. Тому об’єднувалися невеликими групами людей, які у Святому Соборі пакували й фасували допомогу для нужденних. Ми зазвичай викладали це все у соціальні мережі, щоб усі знали, чим займаємося і також доєднувалися до благодійності. Незабаром нас часто стали транслювати по телебаченню. І вже після цього полтавці більш детально дізнавалися про нашу організацію. Крім того, рівень довіри до владики Федора та, зокрема, до Собору значно зростав. Люди сюди несли допомогу, бо довіряли нам. Таким чином ми ставали впізнаваними й розгорнули свою велику діяльність.
В яких проєктах ви брали участь?
- Наша організація має велику кількість власних проєктів. Тому я навіть шукаю собі помічників, аби ми встигали реалізовувати всі свої задуми. А часу на участь у проєктах в інших товариствах просто не вистачає. Ну, і до того ж я депутат Полтавської обласної ради. Це, як ви знаєте, робота з людьми і вона займає багато мого часу.
Як змінилося ваше життя після повномасштабного вторгнення?
- У мене немає вихідних. Я стала робити все набагато ефективніше. Мені навіть це подобається, але все ж таки відчуваю занадто багато стресу. Інколи розумію, що мені треба відпочинок для того, щоб знову відновитися.
Чого в Полтаві бракує у волонтерському русі, хоч він дуже потрібний?
- Наразі нам вистачає вже того, що у 2014 та 2015 роках бракувало. Тоді не вистачало взаєморозуміння і підтримки, було багато протистояння... Насправді я радію, що 2022 рік нас зробив партнерами, а не суперниками. Тобто волонтерські організації між собою не конкурують і це, власне, дуже важливо. Треба завжди пам’ятати, що тільки спільними зусиллями зможемо знищити ворога та захистити свою країну.
Чи відчуваєте ви підтримку з боку влади?
- Прикро це говорити, але навіть як депутат вам скажу, що нам бракує цієї підтримки. Волонтери мають відчувати, що ми всі разом захищаємо свою землю та є частиною великої державної системи. Але, на жаль, це не зовсім так.
Побутує стереотип, що всі волонтери - це божевільні люди, яким немає чого робити вдома. Як ви можете його прокоментувати та спростувати?
- Ніяк, адже це все чиста правда. Я розумію, що працювати без вихідних - це вже ненормально. Треба вирішувати цю проблему вже після перемоги. Зараз я вже дуже втягнулася в цю справу і розумію, що без цього не можу. Проте, відверто кажучи, трохи з собою починаю боротися, аби хоча б відпочити та не йти допомагати до «Благокави» на вихідних.
- Я розповідаю про ту кав’ярню, яка є соціальним проєктом «Батальйону Небайдужих». Вкотре наголошую, що всі кошти звідти йдуть на ЗСУ. Лише за півтора року діяльності «Благокави» ми спрямували військовим прибутку на суму понад 1 млн гривень. Чесно кажучи, роботи було вдосталь, щоб досягти саме такого великого результату.
Як домогтися того, щоб люди хотіли займатися волонтерством на рівні свого району чи населеного пункту?
- Ми намагаємося з цим не домагатися, а боротися. З 2014 року наша команда поширює один спільний принцип – не збирати все коштами, а залучати людей до спільної місії. Ми час від часу робимо запити, а полтавці на них реагують. Вони повинні відчувати, що той пакунок, який приніс, – це їхня дотичність до нашого напрямку та спільний внесок у перемогу.
Що ви можете побажати волонтерам-початківцям, які тільки розпочинають цю діяльність?
- На світі немає нічого неможливого! Так, це трохи заїжджена, але реальна фраза. Врешті-решт, намагайтеся частіше діяти, а також не бійтеся просити. Люди дійсно дуже хороші! Не всі це просто усвідомлюють. Дайте їм можливість поділитися добром - і тоді вони точно захочуть більшого.
Нагадаємо, що у Полтаві запрацював будиночок Святого Миколая.
Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.