11 серпня біля біля Свято-Успенського кафедрального собору прощаються із полеглим Героєм Степаном Степаненком, бійцем 32-ої окремої механізованої бригади, який загинув 3-го серпня на у бою на Луганщині. Попрощатися із воїном прийшли рідні, близькі, друзі, бойові побратими. Репортаж із прощання – журналістів 0532.ua.
Степан Степаненко народився 5 вересня 1981 року в селі Біляєвка Одеської області. Проживав і селі Стасі на Полтавщині. Із 2000 по 2001 роки проходив строкову службу у військовій частині А 2365 на посаді механіка водія. 12 січня 2023 року Степан Степаненко знову став до лав Збройних Сил України.
Мама Героя, Ніна Федорівна, згадує, що син, попри певні хвороби, дуже хотів потрапити на фронт добровольцем. Зумів пройти медкомісію, але військові частини відмовлялися брати воїна із наявним у нього захворюванням. Йому тричі відмовляли, але Степан Степаненко був наполегливим.
-Коли вирішили, що він вже не буде нікуди їхати, подзвонили із військкомату і сказали, що є частина, яка погоджується його взяти. «Все мама, я їду! Даже ні про шо більше не буду думать, щоб мені потім не стидно були дивитися синові в очі!», - згадує мама слова сина.
Степан Степанович проходив службу в 32-гій окремій механізованій бригаді на посаді навідника 2 кулеметного взводу 2 механізованого батальйону військової частини А4784. 3 серпня 2023 року воїн загинув внаслідок мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області.
У загиблого захисника залишилися мама Ніна Федорівна, дружина Сніжана, син Михайло, брат Сергій, рідні та близькі.
Урочисту панахиду за загиблим Героєм проводять священики Православної церкви України.
-Сьогодні ми проводжаємо в останню путь людину, яка замість нас віддала своє життя. Бо прийшли вбити всіх нас! Але завдяки тому, що є ті люди, які стоять у проломі – як каже Святе письмо – вбивають не всіх! Він виявив свою любов, захистивши всіх нас ціною свого життя. Тепер ми маємо виявити любов своєю молитвою, бо таким чином ми його проводжаємо у останню путь, -говорить під час прощання Олександр Дедюхін, настоятель Свято-Миколаївського храму ПЦУ.
Після цього присутні кладуть прощальні квіти до ніг загиблому Герою.
Проводжають загиблого захисника України у останню путь, стоячи на колінах. Вічна пам’ять Герою! Вічна Слава!