Харківська Салтівка — колись там жило більше людей, ніж у Полтаві: що наразі відбувається в одному з найбільш зруйнованих мікрорайонів України та яке майбутнє чекає на це місце (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Лише декілька років тому у мікрорайоні Салтівка в Харкові проживало від 450 тисяч до понад півмільйона жителів (у Полтаві на 2021 рік кількість населення не доходила навіть до 300 тисяч осіб). Це було місто в місті зі своїми ринками, величезними торговельними центрами, парками та розгалуженою транспортною мережею. Також тут проживала чимала діаспора з Африки, арабських країн, Індії та Бангладешу. Хтось з них навчався в місцевих вишах, а дехто працював чи розпочав тут свій бізнес.

Район отримав таку назву через дорогу, яка тягнулась по цих землях з центру Харкова до СМТ Старий Салтів. З невеличкого селища Салтівка у 70-х роках минулого сторіччя почала перетворюватися на суцільний мурашник з білих багатоповерхівок.

Після відновленні Української незалежності вона стала найбільшим житловим масивом країни. Донедавна розташування Салтівки вважалося її перевагою.

Їхати до центру міста, в залежності від району, десь пів години, причому туди можна дістатися не лише звичними для полтавців маршрутками та тролейбусами, а навіть трамваєм і метро, яке почали будувати на Салтівці ще з середини 80-х років. 

Раніше місцевих також тішила близькість до Бєлгорода (80 км), з якого до російської агресії приїжджали цілими караванами, аби скуповуватися за дешево на ринку Барабашово (найбільший промислово-речовий ринок України, що має площу понад 75 га). Пройде лише 9 років і з Бєлгорода до Харкова вже прямуватимуть не туристи, а військові загарбники.

А всього за кілька місяців повномасштабної війни Салтівка з квітучого мікрорайону, де пліч-о-пліч проживали представники десятків національностей, місцями перетвориться на попелище від «гарячих подарунків» сусіда. 

Журналісти 0532.ua у середині липня цього року відвідали один з найбільш постраждалих від війни районів України, поспілкувалися з місцевими мешканцями, зробили світлини найбільш пошкоджених будівель та дізналися, що чикатиме на це місце після перемоги.

Чи є життя на Салтівці: як зараз виглядає мікрорайон, який окупанти планомірна «рівняли із землею» впродовж багатьох місяців

Наразі найпростіший спосіб потрапити на Салтівку — це скористатися метрополітеном. На початку вторгнення метро виконувало функцію бомбосховища. Люди жили в вагонах і в наметах прямісінько на станціях. З кінця травня 2022 року метро знову почало перевозити пасажирів, зокрема, по салтівській лінії. При чому проїзд на час бойових двій залишається безоплатним (до 24 лютого 2022-го квиток коштував 8 гривень). 

Проте ціна це мало не єдина перевага метрополітену, адже у вихідні інтервали між потягами сягають понад 20 хвилин, хоча раніше вони курсували кожні 3-4 хвилини. 

Найбільш зруйнована ділянка «спального» району знаходиться на станції метро «Героїв праці». Однак іти пішки звідси до вщент понівечених будинків треба ще хвилин 30. 

З метро на поверхню виходить багато пасажирів. При денному, сонячному, світлі в очі зразу кидаються чисельні «рани» на стінах входу в метро. Безліч дірок залишили маленькі уламки від снарядів окупантів.

Поруч починається довгий ряд з кіосків. Ті, що ближче до метро, виглядають наче їх розстріляли з кулемета. Однак по сусідству знаходяться працюючі ятки, де продають цигарки, каву та навіть окуляри.

Ще далі розташований сучасний ринок, який згорів під час артилерійських обстрілів росіян. Але ми прямуємо ліворуч від ринку, у бік Північної Салтівки. 

Проходимо вздовж маленького ринка, де з одного боку торгують свіжими овочами та фруктами, а з іншого стоять покинуті торгові приміщення. Трохи далі бачимо перші дома з забитими фанерою вікнами.

На тій стороні стоять зразу три автосалони. Якщо салон автомобільної марки Рено щільно закритий металевими пластинами, які вже почали іржавіти, то у двох наступних — Мерседес і Фольксваген — з вікон «виглядають» коштовні автівки. Більш того, в інтернеті вказано, що ці салони працюють за звичайним графіком.  

По дорозі знаходиться автомобільна стоянка, на який, попри дірявий від осколків паркан, чекають своїх власників і доволі нові та не дешеві іномарки. Те, що автовласники ставлять авто там, де ще не давно були ворожі «прильоти», є певним індикатором «повернення життя» в ці краї. 

По самій Салтівці періодично курсують повні пасажирів автобуси. На зелених їздять приватні перевізники, їхня ціна — 20 гривень за проїзд. Той, що зустріли наші журналісти, виглядав дуже зношеним та місцями покритим скоринкою іржі. 

Проте є і комфортні, сучасні турецькі автобуси Карсан, які у 2021 році закупило місто для комунального підприємства. У період війни проїзд у міському автобусі, як і в метро та іншому транспорті, що є на балансі міста, залишається безкоштовним. 

Чим далі від станції метро Героїв праці, тим менше людей зустрічаємо на шляху. А через дорогу від стоянки пустує доволі великий торговельний центр Континент. На його фасаді помітні «сліди» війни. Місцеві кажуть, що в люк, що поряд з Континентом, влучила російська ракета, уламки якої й пошкодили будівлю.

Але справжні руїни, кажуть місцеві, розпочинаються від покинутого супермаркету Клас на Північній Салтівці. Колись білі багатоповерхівки рашисти перетворили на випалене вугілля.

Попри навколишній занепад, поряд із Класом лише місяць тому відкрилися кілька кафе, працівники яких кажуть, що впродовж дня до них заходить достатня кількість людей, щоб залишатися у прибутку. 

«Деякі люди досі бояться їхати на Північну Салтівку, хоча зараз це найспокійніший район міста»

До 24 лютого минулого року Північна Салтівка була досить охайним районом міста. Комунальники періодично косили траву, вивозили сміття, встановлювали та фарбували лавки, будували нові спорт-та дитячі майданчики, тротуари. Нині це місце перетворилося на Чорнобиль в мініатюрі — покинуті будинки, кущі зростом з дорослу людину, навіть в ясну погоду тут рідко кого зустрінеш на вулиці.  

«Деякі люди досі бояться їхати на Північну Салтівку, попри те, що зараз тут вже «тихо». Я колись викликав спеціаліста, щоб полагодити інтернет, — приїхав, зробив і каже, що багато з його колег сюди відмовляються їхати, або просять додаткову оплату. Пощастило, що той працівник сам був із Північної Салтівки, тому і погодився», — розповідає Віталій, житель Салтівки.

Хлопець додає, що з вересня минулого року, коли ЗСУ витіснили окупантів за межі Харківської області, Північна Салтівка стала чи не найспокійнішим районом міста. Віталій уточнює, що ворожі снаряди просто перелітають її та частіше влучають по центру Харкова.

Зокрема, так сталося і в день візиту Салтівки нашими журналістами. Тоді росіяни обстріляли центральну частину міста ракетами С-300, на жаль, внаслідок атаки тоді, 16 липня, одна людини загинула. 

Також він розповідає про дивні малюнки Дзеркального струміня (одного із символів Харкова), виведені флуоресцентною фарбою на ліхтарних стовпах. Віталій вважає, що їх під час, або навіть до російського вторгнення, могли залишити диверсанти, щоб наводити у нічний час артилерію окупантів. У темряві така фарба досить яскраво випромінює зелене світло. Ці «помічені» стовпи тягнуться майже від Окружної до метро Героїв праці.

Зона (не) відчуження

Перший же двір за супермаркетом ніби переносить нас на знімальний майданчик постапокаліптичного трилера. Практично всі вікна вибиті. З тих, що не закриті фанерою, видніються чорні язики, які виринають із квартир і тягнуться вверх. Очевидно, колись всередині була пожежа після обстрілу. 

Під балконами на землі лежить велика купа речей. Але не менше шокує відсутність частини покрівлі, через яку проглядає синє небо. 

Біля 16-поверхівки — дитячій майданчик, котрий за цей час поріс густою травою. На диво, поряд знаходиться шкільний спортивний майданчик, який виглядає дуже пристойно. Там є сучасні турніки та тренажери, трохи далі футбольне поле зі штучним покриттям. За твердженнями місцевих, жителі Північної Салтівки досі інколи приходять сюди позайматися спортом. Фасад самої школи виглядає лише трохи посікло уламками. 

Найбільш шокуючі «пейзажі» Харкова ще попереду. Чого лише вартий будинок по вулиці Метробудівників, 6, який, схоже, витримав кілька прямих ракетних влучань по різних поверхах. 

На першому поверсі, біля вхідних дверей у під’їзд повністю відсутня панельна стіна. Якщо підійти ближче, можна побачити інтер’єр квартир: столи, шафи, все ніби у дитячому будиночку, але, на жаль, житло справжнє, як і долі його мешканців.

«Через постійні обстріли у жінки розірвалося серце, а чоловік викинувся з вікна»

У будинку по вулиці Леся Сердюка 48/2 під час масованих російських атак були перебиті всі комунікації, люди залишалися без елементарних умов для існування посеред холодної зими.

«Коли бомбили, в нас нічого не було, ні води, ні газу, ані світла. Будинок розмерзся. В мене лід крани вичавив. А навесні, коли все почало текти, в мене по щиколотку води, всі розетки затопило. Електрика зараз є тільки на кухні. Вода та газ з’явилися декілька місяців назад», — розповідає мешканець Північної Салтівки Олександр.

Чоловік додає, що в цьому будинку приблизно 300 квартир, з них мешканці 3-4 квартир не покидали домівку навіть під час найбільш масованих обстрілів. Олександр каже, що не виїжджав від початку вторгнення не лише з міста, але й з Салтівки, проте через небезпеку перебрався подалі від епіцентру військових дій. 

«За три тижні до війни я купив собі квартиру на 602 мікрорайоні (найближча станція метро - Академіка Барабашова – ред.), але там в мене «знесло» сусідів… Я уцілів, пощастило, що снаряд потрапив в перекриття між поверхами, а другий не вибухнув. Зараз я знаю, що в моєму 9-поверховому будинку «проживають» 4-5 квартир, але на кожному поверсі є по 5 квартир», — уточнює Олександр.     

Чоловік каже, що, на щастя, серед його знайомих немає жертв, однак минулою весною він допомагав сусідам виїхати зі згорілої 9-поверхівки. Під час бомбардування в одної з мешканок будинку розірвалося серце, а чоловік з цього ж будинку не витримав стресу й вистрибнув з вікна.

«Там вакуумні бомби (росіяни – ред.) «покидали» прямо під ґанок. Я допомагав на першому поверсі людям, у них всередині стіна переломлена від «ваккумки». Це було десь в березні-квітні минулого року», — згадує мешканець Салтівки.

За словами Олександра, Салтівка, як і весь Харків, почала «оживати» з літа 22-го. В червні він зміг піти на роботу. З липня почали відкриватися крамниці та магазини, а під новий рік, каже чоловік, повернулася чи не половина населення. Єдиною проблемою залишалися обстріли, які тоді відбувалися вночі. 

«Минуле літо — як за годинником — о 12 ночі, в 3 години ранку та в 5 годин. Бахкало так, що… Просто не висапаєшся, кожної ночі тобі не дають спати… Тому хоч трошки алкоголю, тоді вже якась розрядка й можна спати. Я так і під РСЗВ потрапляв на роботі, 12 ударів було, найближчий в сусідню будівлю», — згадує він. 

Поруч з «побитими» домівками стоять два будівельні крани. Олександр розповідає, що один з них з’явився лише тиждень тому (спілкування відбулося 16 липня 2023 року). Тимчасові опори під стіни рятувальники поставили майже зразу. Чоловік каже, що у січні поточного року його будинок пройшов спецкомісію, яка визначає, наскільки будівля придатна до життя.

«Спочатку казали, що будуть дім зносити, начебто новий район побудують, але нічого зносити не будуть. У кращому випадку піноблоком закриють (дірки — ред.). Проте всередині нічого робити не будуть. В мене у бабусі під'їзд згорів, але ремонт не зробили. Згори тільки заліплять, а всередині вже твої проблеми», — із сумом зізнається мешканець Салтівки.

«Я чув поряд з моїм домом автоматні «черги»

Євгенія о 5 ранку 24 лютого 2022 року розбудив вибух, ударна хвиля якого розбила вікна в його квартирі у 16-поверховому будинку по вулиці Наталі Ужвій (пізніше сюди літак скине важку бомбу, котра перетворить дім на руїну). Чоловік зранку поїхав забирати дітей, які жили на вулиці Командарма Корка, 50 (нова назва — вул. Леся Сердюка), біля якого Євгенія зустріли наші журналісти. Тоді він став свідком реальних вуличних боїв.

«Я особисто чув автоматні «черги»… «Важкого» нічого не було, а тільки автомати. Вибухи були потім, я ще з дітлахами заїхав за зброєю на Ужвій (вулиця Наталії Ужвій – ред.). Біля нас, десь у 200 метрах підірвали чи-то російський БТР чи БМП. Побачили чорний дим за гаражами. Найдивніший момент був, коли з дітьми вже сідаємо в машину, а тут їде розслаблена людина з пляшкою пива, а всі довкола метушаться», — згадує перший день широкомасштабної війни Євгеній.

Знайомі таксисти попередили чоловіка про те, що немає сенсу планувати їхати далеко, адже о 6 годині ранку автомобільний затор тягнувся від мікрорайону Олексієвка до Люботина — це понад 30 кілометрів вдовжки. Згодом чоловік відправив сім’ю в Ірландію, а сам переїхав у селище Коротич у передмісті Харкова. Але й туди «прилітали подарунки» від рашистів. А в березні 2022-го року ворожий снаряд потрапив прямісінько в його квартиру.

«На початку квітня (минулого року – ред.) ми приїжджали сюди. Проте я потрапив у середину лише з четвертої спроби, тому що були постійні обстріли. А поверхом вище застряг «град», але його вже прибрали. Все починалось з того, що побудують новий район, а зараз хай мені хоча б стіну на місце поставлять. В мене стіна десь на два пальці відійшла від основи — перший та другий поверх видно», — ділиться подробицями мешканець району.

Євгеній каже, що будинок достатньо міцний, витримав масовані обстріли за рахунок товстих стін, на відміну від панельних будинків, які, продовжує він, «розсипалися» при атаках росіян. 

Чоловік показує спальню та кухню, куди влучили окупанти. Зараз він тут живе з сином, який повернувся до України з Ірландії. Євгеній готовий власним коштом зробити ремонт, аби тільки представники місцевої влади виправили стіну.

У вечорі Євгеній зазвичай помічає світло в вікнах 3-4-х квартир зі всього будинку. Жителі, каже він, часто приїжджають сюди лише на деякий час. Воду пустили у будинок два тижні тому.

Не пошкоджували навіть дитсадок: кілька будівель, котрі шокують найбільше 

Серед вщент зруйнованих будинків, про які миттєво згадують місцеві, один з наймоторніших знаходиться на вулиці Метробудівників, 8. А все через те, що права частина багатоповерхівки стоїть повністю без фасадної стіни.

Такі руйнування колись «живій» будівлі завдала важка авіаційна бомба. Сюди досі спеціально приїжджає чимало людей, аби побачити ніби два паралельні всесвіти — мирний, який визирає на вулицю з затишних кімнат на верхніх поверхах, та післявоєнний — з потрощеними та обгорілими стінами.

Одна з найбільш дивовижних кімнат знаходиться на восьмому поверсі. Попри вітри, морози та спеку, комп’ютерне крісло якимось магічним чином продовжує впевнено стояти на місці.

Також легко побачити й інші елементи декору у квартирах на двох останніх поверхах, які залишилися цілими — великі та маленькі шафи, ліжка, двері.

Однак дім, який набув найбільш сумну славу далеко за межами Салтівки та Харкова, знаходиться за адресою вулиця Наталії Ужвій, 82. Ця 16-поверхівка стала певним символом незламності міста. 

Сюди також окупанти скинули багатотонну авіаційну бомбу, однак масштаби руйнувань тут значніші. Тут побувала безліч іноземних журналістів і навіть президент України Володимир Зеленський.

Раніше Харківський міський голова Ігор Терехов говорив, що саме на місці будинку по вул. Ужвій, 82 може бути створений музей-меморіал. Але власники квартир у цьому будинку були категорично проти. Тому, скоріш за все, будівлю знесуть частково або повністю.

Хоч музей-меморіал тут навряд з’явиться, це місце вже стало сумною пам’яткою Харкова. Крім того, що ця будівля найбільш зруйнована серед багатоповерхівок, її ще дуже легко знайти, адже вона стоїть біля основної дороги. 

Після розірваної на шматки висотки на Наталії Ужвій, інші пошкоджені домівки вже не сильно дивують. Окрім дитячого садочка, який знаходиться неподалік.

Він ніби символ жорстокості росіян, які не шкодували навіть дитячі життя. 

Серед чисельних руйнувань та зруйнованих декоративних елементів, лежать дитячі іграшки та грамоти, які ніби зависли у часовому просторі.

Потрапити сюди можна через відкриту хвіртку, але відчувається, що цього місця стороняться навіть місцеві. Попри сонячну погоду, атмосфера всередині дуже гнітюча.       

Ніби війни й не було

Поряд зі знищеними панельками знаходиться джерело, куди приходять місцеві набрати питної води. Причому дорослі беруть з собою маленьких дітей, які граються й сміються між собою поки дорослі наповнюють балони водою. 

За напрямком до сумнозвісного будинку на Наталії Ужвій розміщений сучасний спортивний майданчик, де хлопчаки грають у баскетбол, а батьки дивляться як їхні чада бавляться на сучасних гірках і гойдалках.

Трохи далі на стовпі висить оголошення про оренду однокімнатної квартири на вул. Метробудівники за 2500 грн.

У багатоповерхівці ближче до головної дороги велика компанія місцевих просто на ґанку під веселу музику смажить на грилі шашлики.

По тій же дорозі їде велосипедист і жінка на електросамокаті. В цьому районі періодично з'являлися невеличкі групи велосипедистів. Попри те, що в Харкові дуже мало велосипедних доріжок, крім того, людина на велосипеді дуже вразлива перед уламками ракет, цей вид транспорту залишається популярним в місті навіть зараз.   

Що влада планує робити із Салтівкою

Після того, як Харків стримав російську навалу, розпочалися дискусії навколо майбутнього відновлення Салтівки. У 2022-му з’явилася купа амбітних проєктів по трансформації житлового масиву на сучасний екологічний простір. Ще навесні минулого року з Харковом почав співпрацювати найвідоміший світовий архітектор в стилі хай-тек Норман Фостер.

Він, зокрема,  спроєктував у Лондоні вежу Мері-Екс та легендарний стадіон Уемблі, на якому проводить свої матчі збірна Англії.

Для Харкова Фостер розробляв генеральний план реконструкції. Його презентація відбулася в грудні 22-го. Генплан відбудови Харкова став спільною роботою інженерної студії Arup, Norman Foster Foundation та харківських архітекторів. Згідно з документом, роботи по відбудові міста здійснюватимуться на безоплатній основі. За планом, у Харкові модернізують панельні житлові квартали та створять по всьому місту енергоефективні будинки.

Крім того, 28 липня завершився конкурс від Канадського архітектурного бюро WZMH Architects з відбудови зруйнованих житлових будинків на Північній Салтівці. Архітектурний конкурс Rebuild Ukraine запросив фахівців і студентів-архітекторів спроєктувати 200 нових квартир різної площі в одній із пошкоджених житлових будівель, що розташована на Північній Салтівці.

Найкращі проєкти обирали у двох категоріях: серед професійних архітекторів та студентів. Організатори наголошували, що головною умовою конкурсу було використати у проєкті будівельний модуль Speedstac та панелі Kingspan. 

Speedstac — це збірна конструкція із залізобетонних модулів, які можна вмонтувати у будівлю або замінити ними пошкоджені верхні поверхи. Ці модулі підходять для багатоповерхових будинків до 30 поверхів. Також їх можна встановити для надбудови додаткових блоків або заміни пошкоджених секцій багатоквартирних будинків.

Kingspan — утеплювальна облицювальна металева панель. Вона, як пише Rebuild Ukraine, допомагає зменшити використання кранів і робочої сили на будівельному майданчику та скоротити енергоспоживання й викиди вуглецю в будівлях.

Переможці отримали 5 тисяч канадських доларів. Друге місце та 3000 канадських доларів (близько 80 тисяч грн) зайняв проєкт відновлення Leleka. Один з його творців Олександр Філь зазначив, що команда проєкту — харків’яни, частина яких виросла саме на Салтівці, тому, за його словами, для них це більше ніж ділянка для проєктування.

В червні цього року мер Харкова Ігор Терехов пішов навіть далі та заявив в інтерв'ю проєкту "Вести. Тема дня", що відновлювати зруйновані в Харкові будівлі планують, зокрема, з використанням 3D-технологій. 

Більш того, харківське видання «СтройОбзор» в кінці червня 23-го писало, що в місті планують будувати два мікрорайони загальною площею 700 га. Один з них буде розташований в районі ст. м. «Барабашово», інший - на поки що незабудованих земельних ділянках  Північної Салтівки. Забудова буде проводитися в рамках нового Генплану.

Якщо проєкт справді буде реалізовано, зазначають у «СтройОбзор», то йдеться про грандіозні площі. Вся територія ринку Барабашова, яку хочуть ревіталізувати - 75 га, залишається ще понад 600 га. У межах міста, такої кількості вільної землі немає, тому, напевно, освоюватимуть поля.

«Нью-Васюки» vs сувора реальність

Всі ці ідеї виглядають дуже привабливо на папері, водночас у реальності все поки що зовсім інакше. На Північній Салтівці знесуть лише один будинок. Такий прогноз в ефірі “Українського Радіо Харків” у травні цього року озвучив голова наглядової ради акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1", член виконкому Харківської міськради Олександр Харченко.

Мова про будинок за адресою вулиця Наталії Ужвій, 82, про який ми писали вище. Цікаво, що в грудні 2022 року Ігор Терехов розповідав, що в Харкові не зможуть відновити 500 будинків, які постраждали за час повномасштабної війни (300 з них на Салтівці). Як пише місцеве видання KHARKIV Today, перелік цих будинків у мерії не змогли надати. 

Проте вже в березні 2023 року кількість будинків під знос стало лише 49, зазначив Олексій Богач, перший заступник директора департаменту житлово-комунального господарства Харківської міськради.

Все це вказує на те, що замість нового житла в Харкові планують «латати» понівечені російськими бомбами домівки.

Але чимало мешканців мікрорайону будуть раді й цьому, адже в багатьох домівках і до сьогодні є проблеми з комунікаціями. Голова правління "Жилстрой-1" Олександр Харченко розповів у травні цього року, що будівельний трест міста працює над відновленням 100 будинків. Усі роботи виконують за кошти міського бюджету Харкова, іншого фінансування немає. 

«Йде робота в силу наявності коштів. Є будинки, де відновлюють перекриття восьми поверхів, це надскладні роботи. Йде корегування планів на цей рік. Ми не завжди розуміємо ступінь руйнування. Усе, що нам доручають, відремонтуємо», — цитує Харченка KHARKIV Today.

У місті понад 1500 будинків із прямим влучанням російських ракет чи снарядів, каже Євген Пасенов, заступник департаменту ЖКГ міськради. За його словами, досвіду відновлення подібних руйнувань в українських підрядників немає. 

У бюджеті Харкова на 2023 рік, який складає понад 16 млрд грн, заклали 1,5 млрд гривень на відновлення житла, пошкодженого внаслідок російської агресії. 17 листопада на позачерговій сесії міськради мер міста Ігор Терехов розповів, що цієї суми замало, пише місцеве видання «Об'єктив».

Нестачу власних коштів компенсують за рахунок міжнародних організації. Харків'янам почали безкоштовно міняти вікна за програмою ООН, повідомив в ефірі «Українського Радіо Харкова» 5 липня представник Агентства ООН у справах біженців Юрій Сталевич. Оплачують роботи міжнародні спонсори. Зараз замінюють вікна у 29 будинках на Північній Салтівці. Це понад 1300 квартир. Термін робіт - до вересня цього року.

Як доля чикатиме на салтівські руїни та на житловий масив загалом, стане відомо після української перемоги, адже під час бойових дій внутрішні, а тим паче іноземні, інвестори та донори не надто ризикуватимуть вкладати гроші в будівельні проєкти. Також поки що під питанням остаточний кошторис відбудови «спальника». 

Проте, попри наявні проблеми, є всі надії, що невдовзі цей район відродиться з попелу наче міфічна птиця Фенікс. Адже величезна медійна увага, яку перевертають не лише напівзруйновані будівлі, але і люди, яким доводиться тут жити, мають стати точкою не повернення у пострадянські мурашники з безликих білих 16-поверхівок. 

Нагадаємо, наші журналісти дізнавалися, чи кращий Кременчук за Полтаву.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.