Іноді й досі можна почути, що Полтава – духовна столиця України. Власне кажучи, сьогодні від цієї духовності залишився лише клаптик історії. Крім того, культурний фундамент нашого міста вже давно зруйнований, якщо хоча б, до прикладу, згадати Петровський кадетський корпус або будинок дворянського зібрання. Ймовірно, сучасна влада розставляє пріоритети зовсім інакше й навіть не звертає увагу на культурну спадщину, яка раніше мала неабияку цінність.
На території парку «Перемога» розташований один із цих культурних об’єктів – Співоче поле імені Марусі Чурай. Раніше тут можна було побачити масові пісенні конкурси, огляди та великі фестивалі.
Колись полтавський амфітеатр на своїй території одночасно міг прийняти понад сім тисяч глядачів. Вперше це сталося у 1987 році (Співоче поле тільки облаштували) з нагоди проведення в Полтаві Республіканського свята народної творчості. Амфітеатр одразу полюбили поціновувачі культури. Це місце гармонійно вписалося в зелені схили парку, а своєрідна за конструкцією сценічна частина активно використовувалася для виступів багатьох колективів.
На сьогодні там все кардинально змінилося. Якщо пройтися до верхньої тераси парку "Перемога", то звідти ви побачите сумну картину Співочого поля: не масштабні гуляння і пісенні конкурси, а розмальовані стіни та понівечену плитку.
Неподалік відпочивають місцеві жителі. Люди влаштовують пікніки на природі або вигулюють собак. Певно, споглядаючи на занедбаний амфітеатр, хтось й досі згадує його золоті часи. Перехожі діляться, що було б непогано відбудувати Співоче поле й знову зробити його центром масштабних «гулянь».
Вхід до глядацької зали повністю заріс травою. Бур’ян охопив не тільки арку, але й всю частину галявини.
Центральний вхід до храму «місця видовищ» люди намагаються обходити десятою дорогою, адже цеглина з поверхні, ймовірно, може впасти комусь добряче на голову. Також вікна будівлі всі зруйновані. Місцями можна натрапити на скло.
Час від часу сюди приходять "амбасадори" сучасного мистецтва, які хоч якось мініатюрними стінописами надають ніби естетичного вигляду цій інфраструктурі.
Втім, увесь художній стиль паплюжить лиш один погляд на понівечену цеглину, східці й зовнішнє покриття сцени, яке весь час руйнується. А місцями з-під цієї ж плитки, крім трави, намагаються рости порослі молоді дерева.
Наприкінці серпня 2021 року місцева жителька Яна Гармаш створила петицію щодо реставрації Співочого поля. У ній вона зазначає, що «духовна столиця» перетворюється на руїни. І цьому є докази: Петровський кадетський корпус, будинок дворянського зібрання, і не винятком цього є полтавський амфітеатр, який раніше був окрасою мальовничого міста.
Петиція набрала 326 голосів. Небайдужі дійсно проявили ініціативу привести до ладу культурний осередок нашого міста. Зрештою, проблему розглянули під час засідання міської комісії з питань розвитку культури. За інформацією суспільного, щоб реставрувати Співоче поле, гроші повинні були закласти до бюджету громади ще 2022 року. З того часу минув вже рік, але консерваційні роботи ніхто не розпочинав.
Звісно, усі плани щодо можливого відновлення Співочого поля перекреслило повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну. Утім питання - чи знайде місто кошти і бажання відновлювати Співоче поле після української перемоги - залишається відкритим.