Чи не найбільшою потребою для бійців на фронті зараз є автомобілі. Ми щотижня, якщо не щодня, пишемо про акції, концерти та різні активності, під час яких збирають кошти на автомобілі для ЗСУ. Ті, хто стикається із потребою купити авто для фронту, знають, що є такі волонтери, які приганяють автомобілі з-за кордону. Про те, як само це відбувається, напередодні Дня автомобіліста ми поспілкувалися із одним із них, полтавцем Павлом Бабінчуком.
-Павле, як, власне, ви почали займатися машинами для ЗСУ?
-Коли почалася повномасштабна війна, я жив і працював у Києві. На другий день після вторгнення ми із дружиною та сином вирішили повернутися до Полтави. Кілька днів посидів, потім вирішив, що можу приносити користь, допомагати тим, що зараз найбільш актуально. Ми із моїм напарником, Сергієм, якийсь час займалися «гуманітаркою». У мене є зв’язки у Європі, у напарника – зв’язки, також деякі контакти нам передав нардеп Дмитро Нальотов. Із початку повномасштабної війни пригнали близько 75 фур із гуманітарною допомогою. Потім вона почала закінчуватися. Вирішили приганяти авто для ЗСУ, тим більше - запит на них на фронті постійний.
-Яким чином ви виїжджаєте за машинами за кордон в умовах війни?
-Перегоном машин для ЗСУ займаємося ми вдвох із Сергієм, його батько та ще кілька водіїв. Усі ми занесені в систему «Шлях» від громадської організації «Центр стратегічних комунікацій».
Дозвіл на виїзд видається на місяць, потім його потрібно поновлювати. Коли оформлюємо документи, підписуємо лист про те, що знаємо про кримінальну відповідальність в разі неповернення в Україну.
-Хто вам повідомляє про потребу у машинах?
-Перші авто ми пригнали у серпні. Тоді було кілька запитів від різних полтавських військових частин. Кожна із них написала клопотання на ОВА, що нас делегують для того, щоб пригнати ці авто. Перший раз пригнали вісім автівок. Потім інформація розійшлася, про нас дізналися інші військові. Звертаються або безпосередньо бійці, або їхні родичі, або друзі. Поступово ми налагодили систему: є запит від частини на авто – є гроші на неї – є люди, які можуть її пригнати.
-Які машини вас прохають пригнати? Чи є якісь найпопулярніші?
-Найпопулярніший - «VolkswagenТ4», бусік пасажирський, 1,9-2,4 дизель. Ми їх пригнали близько 10 штук. На другому місці теж бусік - «Mercedes Vito». Далі вже йдуть джипи, це можуть бути різні моделі: «Nissan X-trail»,«Opel Frontera», «Kia Sportage». Головне – це має бути джип великої прохідності, дизель.
-Хто саме дає гроші на авто?
-Буває по різному: або спонсорські кошти, або просто люди дають, або рідні військових збирають і передають. Відсотків 30 – самі солдати або люди реально збирають. Наприклад, до мене звернувся мій колишній начальник – головний режисер телеканалу «Україна». У «Facebook» були пости про збір коштів на авто для його підрозділу, зібрали 200 тисяч гривень. Зараз для нього будемо гнати пікап «Nissan» із Німеччини.
Буває так, що солдати самі назбирали 1,5 тисячі доларів, ми звертаємося до спонсорів, щоб вони додали необхідну суму, і купуємо потрібне авто.
-Скільки саме коштують авто, які ви приганяєте для армії?
Машини ми переважно купуємо на «ціновому дні». Ціна – близько 2,5-3 тисяч доларів за машину. Плюс близько 500 євро йде на саму доставку. Був випадок, коли я побачив збір моєї знайомої у «Facebook». Там була оголошена ціль – 200 тисяч гривень на автомобіль для хлопців у один із підрозділів. Купувати за таку ціну вони планували в Україні. Я їй написав, що за кордоном ми можемо взяти таку машину за 100 тисяч. Люди ж не кожного дня цим займаються, тому можуть переплачувати. А ми знаємося на цінах. У результаті ми за вдвічі меншу суму пригнали тому підрозділу «Фронтеру» – хлопці задоволені.
-Яка загалом різниця між цінами на ці авто за кордоном та в Україні?
-Приблизно у два рази. Наприклад, в Україні пікап «Mitsubishi L200» можна купити десь за 10-12 тисяч доларів, а за кордоном він коштує 5-6 тисяч.
Ті самі «VolkswagenТ4» ми привозили по 2500 у.о., а в Україні вони коштують від 7000 доларів.
Звісно, там теж ціни змінюються. За останні місяці автомобілі навіть на «ціновому дні» подорожчали близько на 20 відсотків. Пікапи – ще більше, якщо раніше ми їх купували від 2500-3000, то зараз – 5000-6000. Просто тому, що їх загалом мало. У нас є всеукраїнська група, я у ній бачу, що є волонтери, які ганяють пікапи із Великобританії. Але це набагато дорожче.
-У яких країнах купуєте автомобілі ви?
-У Німеччині, Польщі та країнах Балтії. Там є люди, які допомагають нам знаходити авто відповідно до запиту. Із досвіду я вже знаю, що буси найдешевші у Польщі, джипи, пікапи – у Німеччині, у Литві – найдорожчі, але там вони є завжди.
Найвигідніше, звичайно, гнати із Польщі. Квиток на автобусі до Варшави коштує 1500 гривень.
Там нас зустрічає Валентин – українець, який вже три роки живе у Польщі. Купуємо машини просто у приватних осіб. Знаходимо на місцевому ОLX, авто-мото, просто через знайомих. Іноді Валентин вже до нашого приїзду сам викуповує машини, ми вже приїздимо, просто забираємо. Він навіть може їх відремонтувати, якщо є потреба, пофарбувати тощо.
Крайній раз ми привозили одну машину для спілки ветеранів війни. Валентин окремо купив машину, окремо підйомник, все встановив. І ми пригнали в Україну вже готове авто із підйомником, на якому можна перевозити людей у візках.
-Скільки часу ви витрачаєте і яку відстань проїжджаєте, щоб пригнати партію машин для ЗСУ?
-Як правило, це три-чотири дні. Якщо там вже все готове, то три дні. Попереднього разу у понеділок виїхали, у п’ятницю повернулися.
Проїжджаємо десь по 4-5 тисяч кілометрів. Маршрут Полтава-Київ-Варшава – це 1500 кілометрів, і там близько 1000 км наїжджаємо, назад теж 1500, отже – разом близько 4000.
У день спимо по 4 години, щоб економити час, адже кожна ніч у мотелі – це 100 євро на двох.
Іноді дорогою доводиться робити далеко не заплановані зупинки
Також треба врахувати, що значну кількість часу ми витрачаємо на перетин кордону.
Крайній раз нас приїхало п’ять людей. Три машини вже були готові: водії сіли і погнали їх в Україну. Ми із Сергієм лишилися ще на кілька днів – шукали два пікапи, проїхали від Варшави до Гданська. Знайшли один L200 за 5300 (із доставкою обійшовся у 6200). Другий пікап «Mazda». Один із правим кермом, «автомат», інший – дещо простіший.
-Який стан цих авто із Європи? І як довго вони «живуть» на фронті?
-Як правило, це автомобілі від 1998 до 2008 року випуску. 1100-1500 кілометрів дороги з-за кордону вони доїжджають своїм ходом. Із 50 автомобілів, які ми вже пригнали, у одному випадку у Т4 «полетіла» кермова рейка – поляки прислали нову на заміну. У двох машин ламалися ресори. Інші нібито їздять. Скільки із них досі цілі – я не знаю. Ми їх у Полтаві передаємо представникам частин і далі вже не «ведемо». Так, хлопці нам можуть скинути звіт із «передка» про те, що отримали машину. Але скільки вона там від’їздить – цього ми не відстежуємо. Головне, щоб допомагала хлопцям виконувати задачі та наближати нашу Перемогу!
Щоб оперативно стежити за перевіреними новинами підписуйтеся на наш Telegram