XIX століття – Полтава – губернське місто. І, виходячи с цього, на неї поширювалися загальні для усієї Російської імперії положення про розвиток освіти.
Учбові заклади розподілялися на цивільні, військові та духовні. Був також поділ на чоловіче та жіноче, державне та приватне навчання.
У Полтаві з навчальних закладів військового профілю слід назвати Полтавський Петровський кадетський корпус. Неприкаяність цієї будівлі у наш час цікавить жителів міста уже багато років.
А як все це починалося…
Історію цієї будівлі можна розглянути з двох боків. З першого – як архітектурну споруду, яка завершувала ансамбль Круглої площі, а з другого – як військовий навчальний заклад.
Що стосується архітектурного моменту то почнемо з 1802 року коли були створені перші плани забудови Круглої площі. У початковому варіанті ця площа мала торгове призначення, а усі адміністративні будинки мали бути розміщеними на головні вулиці. Та вже у відкоригованому 1805 року плані усі адміністративні будівлі розміщувалися навколо площі. Поступово відбувалася забудова по так званим апробованим, типовим проектам цивільних будинків для губернських та повітових міст імперії. Зокрема, архітектор Л. Захаров у 1802-1803 роках створює ряд таких проектів, і їх використовує М. Амвросимов принаймні для п’яти головних адміністративних будинків на Круглій площі.
При складанні плану Круглої, або її ще називали Центральної площі в одному із секторів передбачалось будівництво гімназії за проектом М. Амвросимова. Але за відсутності коштів вона не була побудована. До 100-річчя Полтавської битви тут створюється лише дерев’яний макет у натуральну величину. Він проіснував тут до 1832 року і одержав у полтавців назву "будиночок з декораціями". Паралельно ця територія почала забудовуватися приватними будовами міщан.
У 1830 році уряд приймає рішення про відкриття у Полтаві Кадетського корпусу, а 1832 року затверджує проект головного будинку. За планом забудови міста приміщення Петровського Полтавського кадетського корпусу мали спорудити на сінні площі, але за вказівкою Петербурга будівництво розпочали на місці "будиночка з декораціями".
Для нагляду за будівництвом була створена спеціальна комісія під головуванням генерал-губернатора М.Г. Репніна. Безпосереднє керівництво здійснював здібний архітектор –художник М.І. Бонч-Бруєвич.
Будинок споруджено у 1840 році у стилі російського класицизму пізньої доби. Фасад вирішено у простих архітектурних формах з восьмиколонним доричним портиком у центрі, піднятим над аркадою першого поверху. Хоча обрамлення вікон споруди і карниз з металевих кронштейнів зовсім не пасують до форми класицизму. Площа була відведена для занять і парадів вихованців Кадетського корпусу. Потім на площі висаджують дерева, формуються клумби та алеї, які і поклали початок Корпусному, нині Жовтневому парку. У 1881 році навколо парку встановлюють металічну огорожу.
Що стосується взагалі поняття кадетські корпуси. Вперше вони з'явилися у Пруссії 1653 року, як школи підготовки дворянських дітей до військової служби. В Росії перший кадетський корпус будо відкрито в Петербурзі 1732 році. До нашого Петровського Полтавського кадетського корпусу будо приписано 4 губернії: Полтавська, Чернігівська, Харківська і Катеринославська.
Перший набір кадетів – 26 осіб, в подальшому їх число зростало до 450 осіб. Корпус мав військову організацію і підрозділявся на роти. На чолі стояв директор в чині генерал-майора генерал-лейтенанта. Командирами рот були підполковники, а офіцерами-вихователями назначалися старші обер-офіцери і підполковники. І якщо вся адміністрація складалася з військових, то викладачами могли бути цивільні особи з вищою освітою.
Корпус мав 7 класів з однорічним навчанням. Приймали до нього хлопців 10-18 років, переважно дворянського походження. Поряд із загальноосвітніми предметами тут вивчали спеціальні дисципліни, а також стройову підготовку, фізкультуру, фехтування, плавання, музику, співи і танці. Після закінчення цього навчального закладу випускники мали змогу вступати до військових училищ із дворічним терміном навчання. Відмінники одержували звання віце-фельдфебеля і віце-унтер-офіцера. Погони Петровського кадетського корпусу були світло-синього кольору і мали вензель Петра І.
З початком громадянської війни у Росії кадети почали масово покидати корпуси, щоб вступити до лав білих армій, котрі боролися проти більшовиків. Частина бувших кадетів з числа патріотично настроєних українців, стали військовою опорою при здобутті Україною самостійності.
Декретом Раднаркому від 12 лютого 1919 року Петровський Полтавський кадетський корпус був офіційно закритий. Кадети були переведені у різні корпуси, а молодших кадетів розібрали по домівках батьки.
Після звільнення Полтави від петлюрівців - у січні 1919 року у будівлі кадетського корпусу розмістилися курси інструкторів відділу всеобуч. С квітня 1920 року тут розмістилися переведені із Черкас піхотні командні курси. У 1920-1922 роках на цих курсах вчився і отримав своє перше командирське звання відомий радянський полководець, Герой Великої Вітчизняної війни Н.Ф. Ватутін. Як і усі курсанти школи він приймав участь у боротьбі проти махновських і кулацьких банд на території губернії. У 1943 році війська під командуванням Н.Ф. Ватутіна звільняють Полтавщину від німецько-фашистських загарбників. На стіні будинку є меморіальна дошка, на якій вказано, що ця видатна людина тут навчалася.
Перед Великою Вітчизняною війною в цьому приміщені працювало Полтавське тракторне училище, реорганізоване в роки війни в танкове. На початку серпня 1941 року із курсантів і добровольців було сформовано зведений полк, який захищав лівий берег Дніпра.
Після війни і аж до отримання Україною незалежності в будинку кадетського корпусу працювало вище зенітно-ракетне командне Краснознаменське училище імені генерала армії Н.Ф. Ватутіна.
Коли на наші терени прийшла незалежність курсанти училища були переведені у Харківський військовий університет. Потім у лихі 90-ті роки будівля була продана у приватні руки. Міська громада була дуже незадоволена продажем історичної окраси міста до приватної власності. Усі ці роки незалежності велася боротьба за повернення її у власність міста. Зараз ця боротьба закінчилася і вирішується питання де знайти мецената для реставрації однієї з найкрасивіших будівель міста. І досі воно стоїть і чекає свого нового призначення.
А ще, у невеликій збірці спогадів колишніх вихованців Петровського Полтавського кадетського корпусу, виданий Об'єднанням у Парижі з нагоди 125-річчя з дня заснування корпусу, зібрані спогади вихованців "гнізда Петровського" за 1840-1965 роки. У виданні розповідається про долю багатьох кадетів: одні загинули в боях, другі – покинули батьківщину, третіх знищили під час сталінських репресій, дехто з них увійшов у велику історію…