Сьогодні у виставковій залі Полтавського краєзнавчого музею розпочала роботу документальна виставка до Дня Скорботи та пам’яті жертв війни.
На виставці представили документи партійних та радянських органів Полтавської області за липень-серпень 1941 р., матеріали періодичних видань «Більшовик Полтавщини», «Голос Полтавщини» за 1941-1943 рр., документи колекції періодичних видань, наказів, розпоряджень, листівок, плакатів, брошур та інші матеріали періоду тимчасової німецько-фашистської окупації України 1941-1944 рр. На захід завітали представники громадськості та влади, студенти і учні шкіл.
«Дані заходи ми проводимо здебільшого для підростаючого покоління. Для того, щоб вони зрозуміли всі ті жахи, які творили фашисти. І щоб таке зло, як нацизм та фашизм не повернулося в будь-яких його появах», – зазначив заступник голови – керівник апарату ОДА Валерій Пархоменко,
За словами в.о. директора Державного архіву Полтавської області Тараса Пустовіта документи свідчать, що в області під час оборонних боїв 1941 р. діяли місцеві військові формування, у тому числі Зведений полк Полтавського тракторного училища, Кременчуцька дивізія народного ополчення, бронепотяг «Маршал Будьонний», які вже у серпні 1941 р. прийняли своє бойове хрещення. Для боротьби з ворожими диверсантами і парашутистами створили 44 винищувальні батальйони, загальною чисельністю 8 тис. 657 бійців, активно формувалися партизанські загони.
Так, за деякими даними представлених документів, за роки війни німці полонили близько 6,2 млн. бійців і командирів Червоної армії. Створивши нелюдські умови для їхнього існування, нацисти в різні способи знищили понад 4,3 млн. військовополонених, зокрема, 1,8 млн. на окупованій території України. На Полтавщині за роки окупації німці було знищили 261680 військовополонених.
«Усього на території України створили понад 180 стаціонарних таборів. На теренах Полтавщини їх налічувалося 48. Найбільші розміщувалися в Кременчуці, Хоролі, Полтаві, Лубнах. Найбільший табір м. Полтави містився по Слюсарному провулку, у таборі постійно перебувало понад 15 тисяч військовополонених, які містилися у бараках колишніх складів», – зазначив Тарас Пустовіт.
Загалом в області, за часів окупації, спалили 557 і частково 1175 населених пунктів, 108115 (30%) селянських хат, 30012 колгоспних будівель, 864 школи, 122 лікарні, 39 МТС. Без даху над головою залишилося 18 тис. сімей. Найбільше зруйнували Диканський (спалено 60% дворів), Шишацький, Чутівський, Глобинський райони. У Кременчуці житловий фонд на час звільнення складав не більше 10-15% довоєнного.
Для всіх бажаючих провели екскурсію музеєм.