21 лютого 1989 у Полтаві народився герой російсько-української війни, капітан (посмертно) Збройних сил України Сергій Лимарь, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (21.10.2014, посмертно).
Закінчив ЗОШ № 9 у Полтаві. Однокласники згадують його як лідера, надійного, сміливого, відповідального, за словом в кишеню не ліз, з ним можна було піти в розвідку. У 9-му класі з власної ініціативи перейшов у спеціалізований клас із поглибленим вивченням математики. «Це важко, коли з п’ятого класу в тебе немає глибокої математики, все це наздоганяти. Я дивилася на цього хлопця і думала: «Як же тобі буде важко. Ну, вийде – не вийде, чим зможу – я допоможу». А він взявся за справу, був дуже старанним. У ньому була глибина. Він робив сам себе», - розповідала його класна керівничка Людмила Харитонова.
Ще в школі вирішив стати кадровим офіцером, адже в родині по батьковій лінії були військові. Вступив до Полтавського відділу Військового інституту телекомунікацій та інформатизацій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». У 2012 році отримав звання «старший лейтенант».
Як професійний військовий, він не міг залишитися осторонь подій, що відбувалися на сході України. «Подзвонив мені, каже: «Нас перекидають під Донецьк». Кажу йому: «Чого ти їдеш?». А він каже: «Та, нас тут двоє: я командир, а він – мій підлеглий. То я піду, а він хай залишається, бо в нього недавно народилася дитина», - каже мама Сергія, Людмила Лимарь. З лютого 2014-го Сергій захищав територіальну цілісність України в селищі Любимівка Херсонської області, а з липня 2014 року перебував у зоні проведення АТО. Командир взводу 2-го об'єднаного польового вузла зв'язку Генерального Штабу ЗСУ.
Загинув 21 серпня 2014 року при виконанні бойового завдання — бойовики здійснили артилерійський обстріл реактивною системою залпового вогню «Град» з території Російської Федерації бойових позицій підрозділу поблизу села Старогнатівка Волноваського району на Донеччині. Того дня Сергій Лимарь підміняв побратима.