Напередодні свята всіх закоханих – Дня Святого Валентина, сайт міста Полтава 0532.ua вирішив порадувати своїх читачів, і провести традиційний фотоконкурс. Цього разу у ньому беруть участь тридцять п'ять пар! Кожна історія - романтична, особлива і ми раді, що ви, любі друзі, поділилися з нами теплом своїх сердець.
Дорогі наші шанувальники! Читайте історії, оберіть кращих та підтримайте!
Голосування за найкращу пару розпочалося 8 лютого. Оголошення результатів фотоконкурсу відбудеться 13 лютого 2022 року.
Переможці обираються за більшістю голосів на сайті 0532.ua.
Конкурс чесний, тому «накручені» голоси не зараховуються, кожне голосування перевіряє адміністратор в останній день голосування.
На переможців конкурсу чекають романтичні подарунки від спонсорів:
1 місце - вечеря на двох в ресторані Лілея.
До речі, дві пари наших конкурсантів познайомилися саме у цьому чудовому закладі!
Також перможці отримають набір косметики «Bishoff», подарунковий набір від ТД «Вина Світу».
2 місце - сертифікат на СПА масаж для пари, від салону краси «Шалена краса», набір косметики «Bishoff», подарунковий набір від ТД «Вина Світу».
3 місце - набір косметики «Bishoff», подарунковий набір від ТД «Вина Світу».
Пара №1
Знаємо ми один одного з дитинства, моя бабуся була його класним керівником. Це моє перше кохання, перше і останнє. В підлітковому віці в нас була симпатія, потім наші дороги розійшлись. Кожен жив своїм життям, але від долі не втечеш. І от мені 18 років, йому 20, ми зустрілись знову, але тут теж не без випробувань. Ми 2 роки жили в різних країнах, всі скептики які твердять, що «кохання на відстані» не існує нічого про кохання не знають, в цьому навпаки своя родзинка, кожна зустріч як перша. Невдовзі ми одружились, наша історія кохання продовжилась маленьким хлопчиком, якому зараз вже 2 роки. Наша історія має сотні не дописаних сторінок, ми спробуємо її написати якомога яскравіше...
Пара №2
Наше знайомство я б назвала точно витівкою долі! З майбутнім чоловіком ми познайомилися ще восени 2017 року, я з подругами весело святкували п'ятницю у незмінному для нас караоке-барі «Лілея». Вже було далеко за два коктельчика і тут в переповненому залі у дверях я помічаю, що входять красиві хлопці, особливо мені сподобався один із них (такий чорнявий в синій сорочці). Не довго думаючи, під слова подруги : «дівчата не знайомляться першими», я пішла запросити його на танець...у танці ми познайомилися, його було звати Віталій. З перших хвилин в спілкуванні була легкість та відчуття спорідненості. Так ми протанцювали до закриття закладу, не пропускаючи жодної пісні. Проводячи мене до таксі Віталій попросив мій номер телефону та запропонував сходити на каву. І що було тоді у мене в голові коли я відповіла йому: «Якщо судьба зустрінемося ще!». Сіла в таксі і поїхала. Пройшло не мало часу, але 15 лютого 2020 року святкуючи день народження моєї подруги в незмінному для нас караоке-барі «Лілея» ми знову зустрілися. Через декілька пісень мене на танець запрошує хлопець, якого я десь бачила, але де саме не можу згадати після того як я сказала що мене звати Аня, він мені говорить: «Можливо ти мене не пам'ятаєш, але три роки назад ми з тобою знайомилися вже, я Віталій!». І тут я згадала!!! Я дуже швидко дала свій номер телефону, після танцю ми цілий вечір проговорили, на наступний день зустрілися випити кави! І з того часу ми ні на день не розлучалися... Через пів року ми одружилися! У нас уже народився синочок, якого ми дуже любимо! А цього року 15 лютого будемо відзначати свою другу річницю знайомства! Після такого хочеться вірити, що доля вона зведе тебе з твоєю людиною навіть якщо перший раз один із вас схибив. Тож бажаю кожному зустріти свою долю, кохати і бути коханими, бо в цьому найбільша сила!!!
Пара №3
Дата весілля - 12 травня 1979 року. До цього майже 2 роки зустрічалися. Так що вже 45 років ми разом...
Пара №4
Мене зовуть Юрій, дружину Наталія. Фото зроблене в день нашого весілля 11 березня 1994 року біля садиби-музею І. Котляревського. Напередодні весілля надворі була весняна погода, а зранку випало снігу до колін. Вже після обіду пішов дощ і до вечора увесь сніг розтанув.
Познайомились ми з моєю майбутньою дружиною під час вступу на Педагогічний факультет (початкові класи та хореографія) тоді ще Полтавського педагогічного інституту в 1991 році. Одружилися на третьому курсі, коли нам було по 20 років, і з тих пір ми вже майже 28 років йдемо разом по життю, виростили сина і доньку. Син народився в 1995 році, коли ми ще були студентами. Увесь цей час ми організовуємо один одному подарунки, подорожі, романтичні вечері...
Пара №5
Сім’я Дудецьких Володимира та Світлани також вирішила взяти участь у фотоконкурсі «Love is…». Нашій сім’ї вже 12 років. Сімейний фотоархів у нас дуже великий, вибрали просто декілька фото і урочистих, і сімейних, і веселих сімейних.
А розпочиналося все…знаєте, пишу це маленьке оповідання, і нахлинули всі спогади, і мій вступ до Полтавського кооперативного технікуму у 2003 році на навчання, і куратор моєї групи Дудецький Володимир Михайлович – вимогливий, справедливий (боялися його всі в нашій групі, хоча ми були вже дорослими людьми та студентами заочниками групи «Правознавство»). 2006 рік – наш випуск, і розлетілася наша група кожний своїм життєвим шляхом. Але підтримували і підтримуємо зв’язок між собою і до цього часу. І завжди були на зв’язку зі своїм куратором Дудецьким В.М.
2009 рік…ми з Володимиром Михайловичем зустрілися знову (ну не напишеш всього коротко). 20.01.2010 року ми поєднали свою долю, на зважаючи на різницю у віці (а це майже 30 років) ми крокуємо по життю разом вже 12 років: і на роботу до м. Полтави разом (мешкаємо за містом), і в мандри по Україні разом, і гостей на хуторі Дудецьких приймаємо та частуємо разом. Вміємо і працювати і відпочивати. Маємо ми з Володимиром Михайловичем разом дві доньки та сина, два онуки та дві внучки і навіть двох правнуків.
Пара №6
Зовут нас Мария и Сергей. Познакомились мы 2,5 года назад, это произошло на работе. Я только устроилась на работу, никого не знаю, он подошел спросил, как зовут и рассказал один нюанс чтобы я обращала внимание. Я со знакомой собиралась ехать в Карпаты. В тот день, когда мы договаривались,я не думая подошла к Сереже и спросила «Ты был в Карпатах? –Нет! – Так поехали с нами? – Поехали» и с того дня мы начали общаться. После поездки в Карпаты мы начали встречаться. Через год начали жить вместе.
Пара №7
Вместе ровно год будет 11.02. Познакомились в Инстаграм, через 4 дня после встречи предложил переехать к нему, рискнула, теперь счастливы. Воспитываем собаку.
Пара №8
Разом вже 7 років, познайомилися у соціальній мережі «Вконтакті», довго спілкувалися в інтернеті, хоча жили у одному районі. Потім почали зустрічатись, бо зрозуміли, що подобаємося один одному. Після прожитих разом 6 років, народили синочка. Зараз нашому Марку 1.3 рочки. Дуже хотіли б виграти у фотоконкурсі!!!
Пара №9
Ми познайомились на сайті знайомств 5 серпня 2018 року. Одружилися 12 лютого 2019 року. Цьогоріч 12 лютого ми будемо святкувати третю (шкіряну) річницю весілля.
Пара №10
Нас зовут Елена и Сергей. Познакомились мы в интернете. Я была студенткой, а он служил в армии. В прекрасный вечер я получила в сети смс: «Привет, сегодня в маршрутке видел такую же красивую девушку, это были случайно не Вы?». Я зашла в профиль и увидела город Полтава (а я проживала на тот момент в Днепропетровской области). Я ему ответила, что он ошибся и я не с его города... Так слово за слово и завязалось общение. Затем встречи, прогулки и предложение руки и сердца. Спустя месяц нашего общения. Я согласилась, мы подали заявление. 15 мая он приходит с армии, а 16 мая у нас свадьба. Всё это произошло в 2015году, в 2016 у нас родился сын. Так и живём большой и дружной семьей.
Пара №11
Ми разом вже 1,5 року, з них півроку у шлюбі. Познайомилися, коли ще були студентами, але романтичні стосунки зав'язалися лише після закінчення навчання (минуло близько 4 років).
Пара №12
10 лет вместе. Познакомились в соцсетях. Он из Питера, а я с Полтавы, но это не стало преградой. Растёт сынишка, 7 лет.
Пара №13
В серпні 2016 року, мій теперішній чоловік знайшов мене в соціальних мережах. На аватарі я була у вишиванці. Його смс: «Дівчина із чарівною усмішкою у гарній вишиванці, як Ваші справи?» - мене зачепила. І так ми разом уже 6 років. Весілля справляли у вишиванках, які робила сама.
Пара №14
Мене звати Ангеліна, зараз я маю чудового синочка та коханого чоловіка, а в 2013-му, будучи студенткою, шукала житло і випадково, спілкуючись з однокласницею, дізналась, що вона з хлопцем з’їжджає з квартири, і що місце є. Так я і познайомилась з своїм майбутнім чоловіком (він був господарем квартири). Згодом в нас з'явився маленький, і на недавнє питання: «Папа, а де ти маму знайшов?», я з посмішкою відповіла: «Мама сама прийшла».Наше весільне фото, де синулі вже 2,5рочки, зараз йому 7 і він пам'ятає наше сімейне свято. Це цікаво, бо не кожна дитина може побувати на весіллі своїх батьків.
https://www.0532.ua/photo/1488#participant-2504
Пара №15
Зустрічаємось уже 2,5 роки. Не можу похвалитися тим, що покохали одне одного з першого погляду. Історія нашого знайомства почалася з того, що його друг запропонував мені пограти разом у більярд, я спочатку хотіла відмовитись, але вирішила все-таки піти. У той вечір він прийшов з Ігорем. Але тоді ми й уявити собі не могли, що пройде 3 роки, і ми почнемо зустрічатися! В Ігоря на той час була дівчина, але не було справжнього кохання між ними. Ми спілкувалися і часто відпочивали разом. Пройшло 3 роки і ми почали переписуватись в соцмережі. Тоді я наважилась запросити його на виставку й ми почали зустрічатися. Зараз плануємо одружитися, адже повинно бути щасливе завершення нашої лав сторі.
Пара №16
Познакомились мы в интернете. Два огненных знака, два Льва. Но это не мешает нам быть вместе,и любить друг друга больше всего на свете.Я работаю на железной дороге,Алёна в торговле.Любим животных,любим активно проводить вместе время.Любим юмор,и подшучивать друг над другом.Очень надеемся на победу в Вашем конкурсе.
Пара №17
Ми родина Жук - Ірина та Олександр. Разом вже 25 років, з них 19 років одружені. Зустрічаємося зі школи, коли приймали в піонери - саме я зав’язувала галстук своєму майбутньому чоловіку (він на рік молодший).Виховуємо доньку Лєрочку (17 років) та сина Захарчика (6 років). На кожну річницю влаштовуємо романтичний вечір - похід до ресторану (кожного разу якесь нове місце), квіти, зізнання у коханні та сльози щастя…
Пара №18
Нас зовут Света и Максим. Мы у общих знакомых встречали 2008 год. И с тех пор мы вместе уже 14 лет. В официальном браке 12 лет. Подрастают два сына. Надеюсь, нам повезёт, и мы выиграем.
Пара №19
Познайомилися в мене на роботі в листопаді 2020 року. Роман був позаштатним працівником. Спочатку заглядалися один на одного, кожен думав про те, що мабуть є сім'я та стосунків і бути не може. Перший крок зробив Роман, попросив номер телефону. Це вже було після Нового року, я не дуже його в той момент слухала, займалася підготовкою до важливої зустрічі. Але я залишила свій номер на краю стола та пішла в конференц зал, бо на мене вже чекали. Пройшло три дні, а дзвінка так і не було, і я подумала, що вже не варто чекати. Був звичайний робочий день, задзвонив телефон і на екрані невідомий номер. З розмови я зрозуміла хто телефонує, вже не згадаю чому він не одразу зателефонував. Домовились про зустріч.Через місяць ми почали наше сімейне життя.
Пара №20
Познайомились ми ще 8 років тому, через популярну на той час соціальну мережу. Це було юнацьке кохання, нам було 14- 15 років. Про зустрічались ми 9 місяців, розійшлись через безглузду річ...
Далі життя було у кожного окремо, ми натхненні, ще юні будували нові стосунки, але вже кожен окремо. Не дивлячись на те, що ми не були разом, він кожен рік вітав мене з днем народження, різними святами, я теж не забувала про його дати.
Одноговечора, мені потрібно було знайти щось у комп'ютері, я відкриваю кожну папку, проглядаю те, що мені потрібно, не знаходжу, але натикаюсь на наші спільні фото, ще ті, які були зроблені 8 місяців тому, скидаю йому із текстом: «дивись, що знайшла». І тут, він мене кличе погуляти, випити кави, я погоджуюсь. Наступного дня ми зустрічаємось, сидимо у парку, розмовляємо п'ємо каву...В кінці зустрічі він подарував мені квіти, це було зовсім неочікувано.
На наступний день, я захворіла, і відтоді кожного дня в мене стояли у вазі квіти. Він мене просто окутував своєю турботою, увагою, але я одразу сказала, між нами нічого більше ніж друзі( як же я помилялась). Згодом, він зізнається, що знову в мене закохався, що до безтями... я знову говорю йому ні...
Ми гуляли вночіпо парку, сміялись і він пригорнув мене до себе і ми поцілувались. Це було дуже романтично. Нарешті це сталось. Ось настає Новий Рік, звісно, що ми не думали навіть святкувати його разом, але 30-го грудня незаплановано вирішили, що будемо святкувати разом. Настало 1-ше січня, ми на ялинці, новорічний настрій, сніг і ми знову цілуємось, так ніжно.... Відтоді ми разом. Все ж я йому відповіла взаємністю та почала закохуватись. Це буде наш перший День святого Валентина разом.