Завтра українці зустрічатимуть одне з найбільших свят православного календаря – Водохреще, або Йордана. Неодмінним атрибутом свята є занурення у воду. Зазвичай, на водоймах заздалегідь готують для цього спеціальні місця – рубають ополонку у вигляді хреста, тощо.
Цьогоріч пандемія коронавірусу внесла свої корективи, і всі святкові гуляння біля ополонок відмінили. Втім, це не значить, що наших земляків це зупинить, а отже з ранку ми будемо споглядати свіженькі фото з ополонок у соцмережах.
Але чи не наражають люди себе на небезпеку? Для когось купання у крижаній воді звичне і постійне, втім, таких меншість. Більшість же людей пірнає в ополонку раз на рік.
Лікар – рефлексотерапевт, директор третьої міської лікарні міста Полтави Анатолій Рудич розповів про шкоду і користь зимових купань.
ЙОРДАНСЬКІ КУПАННЯ - НЕ ПАНАЦЕЯ ВІД ХВОРОБ
«Багато людей помилково вважають, що єдине в рік купання на Водохреще принесе їм сили та здоров’я, саме таким є народне повір’я. Адже вважається, що вода під час цього свята набуває якихось магічних властивостей. Але як лікар, мушу попередити: пірнаючи у холодну воду без підготовки, ви наражаєте себе на величезну небезпеку. Подібні процедури – шок для організму. А особливо для тих людей, які мають хронічні захворювання. Тоді для вас йорданська вода принесе не зцілення а загострення хвороб, або ж виникнуть застуди» - розповідає Анатолій Рудич.
Водохреще – зимове свято. А зима традиційний період підйому захворюваності на грип та ГРВІ. Цьогоріч – пандемія коронавірусу. Про це слід пам’ятати, особливо тим, хто вже має певні ознаки нездужання. Якщо у вас нежить, біль у горлі, тощо – для вас ополонка – табу, каже Анатолій Рудич.
« - Перепад температури згубний, і вам може зашкодити. Є також перелік хвороб, коли людям купатися не можна категорично:
- з хворобами серця і судин;
- із хронічними захворюваннями сечостатевої, дихальної систем і носоглотки в стані ремісії;
- з температурою вище 37 градусів за будь-яких обставин;
- вагітним;
- з порушеннями роботи ендокринної системи та хворобами щитовидної залози
- хворим на епілепсію;
- з будь-якою хворобою у гострому стані;
- із кон’юктивітом чи глаукомою;
- із туберкульозом;
- із цукровим діабетом
ВОДОХРЕЩЕНСЬКІ КУПАННЯ НЕ МАЮТЬ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З ЦЕРКОВНИМИ КАНОНАМИ
Більшість обивателів помилково вважає, що пірнання в ополонку є церковним ритуалом. Втім, це зовсім не так. Бо жодна богословська праця не радить цього вірянам. Адже подібні заходи , зазвичай, проходять з буйними веселощами та вживанням алкоголю, що точно не є ознакою воцерковленої людини.
Архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко) в одному з інтерв’ю говорив:
« - Годі й говорити, що хрещенське купання абсолютно суперечить характерові християнського свята. Адже на Богоявлення Церква вшановує акт смирення Божого Сина. Ісус Христос, не маючи жодного гріха, приходить, аби перед усіма скласти символічний акт покаяння: прийняти від Іоана Хрестителя обмивання йорданською водою. Натомість занурення в крижану воду має продемонструвати фізичну силу, витривалість, тілесну привабливість учасника цієї гри. По суті – гри марнославства. А до неї неодноразово додається й споживання оковитої – мовляв, «щоб нагрітися».
Думку архієпископа поділяє і священик Юрій Юрченко:
« – Останнім часом став досить поширеним звичай – купання в хрещенській ополонці після освячення в ній води.
В старій Україні наші благочестиві предки не робили цього. Пращури мали велику побожність, шанували святиню – освячену воду, до того ж мали цноту – роздягатися привселюдно, та ще й на таке свято, вважали за ганьбу та зневагу Господнього дня.
Треба знати свої побожні, правдиві християнські звичаї. Освячена на Водохреща вода зветься “Велика Святиня”. То ж і ставитися до неї слід належним чином. Не варто ганьбити святого празника. Хто ж маючи правдиву пошану до Господа, у святиню – освячену воду, полізе напідпитку чи голяка, чи з реготом і криком, чи заради розваги і пустощів?»
Отож, ви ознайомилися з думками лікаря та священників. Як святкувати Водохреще - вирішувати тільки вам. Головне, знати у всьому міру і пам’ятати правила безпеки.