Журналісти, зазвичай, багато пишуть про політиків. Ми цитуємо їх виступи на засіданнях комісій, запам'ятовуємо обіцянки, які вони дають під час проведення сесій. Іноді хвалимо за щось дійсно вартісне та цінне, частіше - критикуємо. Втім, як правило, ми бачимо лише одну - публічну - сторону їх життя. І формуємо для себе їх образи відповідно до тих посад, які вони займають сьогодні - "міський голова", "нардеп", "заступник", "керівник департаменту", "депутат". Втім, кожен політик передусім - людина. Із своїми переживаннями, думками, планами, зі своїм унікальним досвідом і минулим. Ми рідко занурюємося у цю частину життя публічних осіб. Та і сьогодні не обіцяємо вам якихось секретних історій про "скелети" у сімейних шафах. Ні, напередодні Нового року, коли усім хочеться робити щось добре і хороше, ми просто пропонуємо вам поглянути на відомих вам осіб дещо під іншим ракурсом. Наприклад, побачити, що вони, як і ми усі, теж колись були дітьми. І, як і більшість із нас, мають у своїх сімейних архівах пам'ятні фото з-під новорічної ялинки.
Ми зумисно не вказуємо роки - у кожного вони різні. І - так - героїв у цій публікації мало бути значно більше, проте не усім пощастило відшукати потрібне фото у сімейних альбомах. Все ж таки не забуваємо, що смартфонів раніше не було.
Оксана Деркач, діючий депутат Полтавської міськради, дві каденції працювала секретарем виконавчого комітету.