25 липня минуло 120 літ від дня народження директорки Полтавської гравіметричної обсерваторії Зінаїди Миколаївни Аксентьєвої, члена-кореспондента АН УРСР, видатного українського астронома, депутатки двох скликань Верховної Ради УРСР.Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті згідно з Постановою Верховної Ради ця пам’ятна дата відзначається на державному рівні.
Астрономічна наука в Україні: крізь терни до зірок
1918 рік. Період гетьманату Павла Скоропадського. Саме тоді, на хвилі Перших визвольних змагань за незалежність у 20 ст. – Української революції 1917-21 рр. постає Астрономічне обчислювальне бюро.
1921 рік. УНР окупована більшовицькою Росією. Одне з рішень більшовиків - ліквідація бюро. Українські астрономи протестують. Серед них і вчений Олександр Орлов. На знак протесту проти ліквідації Астрономічного бюро при Українській академії наук він публічно оголошує про вихід із цієї наукової інституції. А вже у 1926 році український академік Олександр Орлов засновує Полтавську гравіметричну обсерваторію, зібравши колектив із талановитих фахівців. Роки директорування були вкрай тяжкими, бо припали на час утвердження в Україні окупаційного режиму СРСР, зокрема на період комуністичних сталінських репресій. Приміром, на початку 1930-х Олександр Якович потрапив під підозру Полтавського НКВС за доносом, що, мовляв, надмірно опікується астрономією. Мусив залишити Полтаву і працювати у спецлабораторії в Підмосков’ї. На «ворогів народу» - членів колективу Полтавської обсерваторії почався комуністичний наступ. Астрономією займатися заборонили… І все ж у 1939 році пан Олександр домагається у Полтаві регулярного спостереження яскравих зірок. У 1941 організовує евакуацію обсерваторії, а після вигнання з Полтави нацистів - її повернення.
Талановита вчена, управлінець, християнка, народний обранець
До Полтави Зінаїду Аксентьєву запросив саме Орлов. «Була серед тих вчених, котрі утверджували першу в Україні гравіметричну обсерваторію у Полтаві. Під керівництвом Аксентьєвої обсерваторія стала однією з провідних установ у Європі, які досліджували обертання Землі та припливи. Понад десять років розробляла гравіметричну карту України, що відкрила нові можливості для освоєння земних надр», - зазначається на офіційній ФБ-сторінці Українського інституту національної пам’яті.
Ще в юності Зінаїда захопилася таємницями космосу. Опановувала фах математика на факультеті професійної освіти Одеського інституту народної освіти. Навчання поєднувала з роботою: працювала обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії з 1919 до 1925-го року. Офіційний сайт НАН України сповіщає, що під час ІІ світової війни Аксентьєва виконувала обов’язки директора Полтавської гравіметричної обсерваторії, яку евакуювали до міста Іркутськ. Із матеріалів сайту дізнаємося наступне: «обіймала посади старшого наукового співробітника (1943), завідувача відділу (1943–1948), вченого - секретаря (1944–1948), заступника директора (1948–1951) Полтавської гравіметричної обсерваторії. Наукові дослідження Аксентьєвої присвячені вивченню припливних деформацій Землі, питанням прикладної геофізики. Українка провела похиломірні спостереження в Полтаві з горизонтальним маятником Репсольда-Левицького 1930–1941, вивчала припливні явища на оз. Байкал 1941–1943, досліджувала припливні деформації Землі та проводила широтні спостереження, що сприяло організації 1953 на базі Полтавської обсерваторії Центрального бюро служби широти. В 1943 році захистила дисертацію і здобула науковий ступінь кандидата фізико-матемтичних наук, а у 1947 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук. У 1951 році обрана членом-кореспондентом Академії Наук УРСР. Спеціаліст в галузі припливних деформацій Землі і прикладної гравіметрії. Брала активну участь у гравіметричній зйомці території України, вивчала припливні явища озера Байкал, провела аналіз 11-річних спостережень над коливанням виска в Полтаві, що є цінним вкладом у вивчення пружних властивостей Землі».