Коржики полтавської майстрині розлетілися у тридцять країн світу

Оксана Дорошенко – молодший науковий співробітник у історико – культурному заповіднику «Більськ». А ще у неї багато інших іпостасей: талановита фотографиня, блогерка і кулінарка. Її бренд «Котелевський коржик» існує не так давно але має велике коло шанувальників. Оксанини коржики – веселі, строкаті розлетілися по всьому світові.

МЕНЕ НАДИХНУЛИ КОТЕЛЕВСЬКІ «ПАНЯНКИ»

- Все почалося з нашої традиційної котелевської випічки, що має назву «панянки». Це пісні коржики, які традиційно пекли на Різдво. Звідки взявся цей звичай ніхто не пам’ятає, але панянки пекли ще наші прабабусі. Це обрядове печиво має форму дівчаток, коників та півників, іноді – пташечок. У кожної господині були свої саморобні залізні форми.Я сама такими користуюся, це мій великий скарб.

Панянки фарбували у рожевий колір та декорували різнокольоровою глазур’ю, яку наносили тоненькими візерунками з паперового ріжечка. Печиво дарували колядникам. Тобто, вони були і вони були не лише смаколиком, а й ритуальним атрибутом .

« - У нас дома панянок не пекли, але я пам'ятаю їх з дитинства. Коли була малою, дуже любила щедрувати і колядувати. Ми збиралися з сусідськими дітьми і обходили всі найближчі вулиці. Бабусі давали нам яблука, горіхи, копійчину, кручені домашні чубаті "канхвети" з цукру і оці самі рожеві панянки. Це була найвища нагорода - красивий, розмальований і солодкий пряник. До початку 2000-их панянки були в Котельві масовим явищем. А потім їх витіснили оці всі фабричні пакунки з цукерками. Звісно, поодинокі майстрині лишилися, хоча раніше панянки пекла практично кожнагосподиня.Я виросла, перестала колядувати і забула про панянки . А років через п'ятнадцять вони неочікувано виринули з небуття і змінили моє життя. Панянку, спечену бабусею, приніс мені у подарунок майбутній чоловік. Я була дуже розчулена і вражена » - розповідає Оксана.

МЕНЕ ПІДТРИМУЄ І НАДИХАЄ РОДИНА

Відтоді і почалося захоплення Оксани. Спершу вона власноруч почала робити панянки. А потім захотілося чогось свого, власного.

« - В інтернеті знайшла безліч рецептів, спекла свої перші коржики. Не скажу, що той перший млинець був глевкий. Але захотілося чогось іншого, чогось тільки свого. Так почала чаклувати над рецептами. Моїм першим поціновувачем став чоловік, він у всьому мене підтримував. Знаєте, іноді як буває? Подібні жіночі експеременти вважають чимось несерйозним, але у мене було навпаки. Моя сім’я – чоловік і син – моя опора та підтримка у всьому» - каже Оксана.

Оксана крок за кроком шліфувала свою майстерність. Міняла складові, пропорції, і зрештою, народився «Котелевський коржик», який тепер відомий далеко за межами України. Оксана Дорошенко розповідає:

« - Коли вже стала постійно пекти свої коржики, стала думати, як мені назвати свій «бренд». Зараз у моді модернові назви, іноді запозичені з інших мов, цього я точно не хотіла, і якось само собою народилася ця назва. Я роблю коржики не тільки на Різдво чи на інші релігійні свята. Це може бути будь – яка родинна подія. Тоді багато думаю над ескізом коржика, хочу що б він був неповторним. Кілька разів пробувала робити коржики за мотивами мультиків. Але зрозуміла що то не моє. Повернулася до автентики. Віднедавна працюю у Більському заповіднику – часто черпаю натхнення зі старовинних візерунків. Але завжди привношу щось своє».

А потім Котелевський коржик став мандрувати світом. Спершу Оксані замовила його знайома, яка їхала за кордон. Там зробила знімок. Відтоді і почалися пригоди Котелевського коржика.

« - Коржики побували більш ніж у тридцяти країнах, майже на усих континентах. Думаю, є над чим працювати, хочу, аби про нашу Котельву і Полтавщину почули у всьому світі!»

Сторінка Оксани Дорошенко тут

А більше про Котелевські кожики - тут

Читайте також: Ольга Пілюгіна та її " Сад пісень"

Світлана Пасічна - художниця, яка вражає світ

Художниця Олена Пушкарьова - людина зі свтлом в душі

Бажаєте отримувати найважливіші новини Полтави у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram